Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-43/09/0124

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/45073/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого -судді Леонтович К.Г.,

суддів:Донця О.Є., гордійчук М.П.,

секретаря Наумця О.В.,

за участю представників: Генеральної прокуратури України Зарудяної Н.О., третіх осіб: ОСОБА_3 -ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі № 2а-43/09/0124 за позовом прокурора міста Ялта в інтересах ОСОБА_5 до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року прокурор міста Ялта в інтересах ОСОБА_5 звернувся в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 29-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.2008 р. "Про розгляд звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (про затвердження проекту відведення земельної ділянки)", яким відмовлено ОСОБА_5 в затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для будівництва житлового будинку у зв'язку з накладенням на раніше відведені земельні ділянки; зобов'язати Лівадійську селищну раду на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою з відводу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Лівадійської селищної ради та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішеннями відповідача №67 від 18.07.06 р. та №63 від 03.10.06 р. ОСОБА_5 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки площею 0,0575 га., яка отримала необхідні погодження та отримала проект землеустрою з відводу у власність земельної ділянки, а також відповідні висновки Державної експертизи, однак, відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_5 в затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, яке прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 березня 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним та скасоване рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14 листопада 2008 року "Про розгляд звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)". Зобов'язано Лівадійську селищну раду на найближчої сесії розглянути проект землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_6 у власність площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Лівадійської селищної ради та питання про передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_5.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3, скасоване рішення суду першої інстанції. В позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Лівадійської селищної Ради №67 від 18 липня 2006 року позивачці наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведенню у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Лівадійської селищної Ради. На підставі рішення Лівадійської селищної Ради №63 від 3 жовтня 2006 року були внесені зміни в рішення Лівадійської селищної Ради №67 від 18 липня 2006 року та позивачці наданий дозвіл на складання проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Лівадійської селищної Ради

На підставі вищенаведених рішень ОСОБА_5 отримала всі необхідні узгодження, в тому числі зі складенням акту вибору та обстеження земельної ділянки в натурі, розробила проект землеустрою з відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0575 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Лівадійської селищної Ради.

Відповідно до висновків Державної експертизи землевпорядної документації Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 3 жовтня 2007 року №5202-25, проект землеустрою з відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 відповідає вимогам діючого земельного законодавства України та встановленим нормам та правилам, оцінений позитивно та узгоджений.

Рішенням 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14 листопада 2008 року "Про розгляд звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)" ОСОБА_5 було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв'язку із накладенням на раніш відведені земельні ділянки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги послався на ті обставини, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм земельного законодавства та порушує права позивачки на отримання у власність земельної ділянки за наявності рішень відповідача про дозвіл на складання проекту і отримання всіх необхідних погоджень, проекту землеустрою та висновків державної експертизи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з правомірності оскаржуваного рішення, оскільки мало місце накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку ОСОБА_3, яка мала державні акти на землю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами існує спір щодо законності рішення 29-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14.11.08 "Про розгляд звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (про затвердження проекту відведення земельної ділянки)", яким відмовлено ОСОБА_5 в затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для будівництва житлового будинку у зв'язку з накладенням на раніше відведені земельні ділянки.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України , зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України .

Відповідно ст.12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної, або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.

Згідно ст.118 ЗК України , чинної на час спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності -до відповідної сільської, селищної, міської ради. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідна селищна рада надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у власність, розглядаючи заяву про затвердження проекту відведення, повинна перевіряти чи отримала особа всі необхідні та обов'язкові узгодження у відповідних службах та посадових осіб, прошов чи ні проект відведення землевпорядну експертизу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями Лівадійської селищної ради №67 від 18.07.06 р. та №63 від 03.10.06 р. у відповідності до наданих відповідачу повноважень ОСОБА_5 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки площею 0,0575 га. Позивач на підставі наведених рішень відповідача отримала необхідні погодження та проект землеустрою з відводу у власність земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_5 отримала позитивні висновки Державної експертизи землевпорядної документації, згідно якої проектна документація відповідає законодавчим нормам, оцінена позитивно та узгоджена. Вказаною Державною експертизою досліджувався також акт прийняття зелених насаджень, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, та передані на відповідальне зберігання позивачці. В матеріалах погодження, які досліджувалися судом першої інстанції, має місце акт вибору та обстеження земельної ділянки в натурі.

Виходячи з наведеного на час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою по відводу земельної ділянки позивачем були надані всі необхідні документи, які надавали право ОСОБА_5 на затвердження проекту землеустрою для відводу земельної ділянки у власність. Обмеження, які б давали підстави відмови у затвердження проекту землеустрою були відсутні на час прийняття спірного рішення. В рішенні №21 від 14.11.2008 р., яке оскаржується. не наведені конкретні підстави щодо наявності причин прийняття такого рішення, посилання в рішенні на накладення земельної ділянки на раніше відведені земельні ділянки необґрунтовані, оскільки в рішенні не вказано, на які земельні ділянки має місце накладення, кому і коли вони виділялися, та у якій частині має місце накладення.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землевідведення позивачу з наведених підстав у спірному рішенні відповідача.

Посилання апеляційного суду на висновки судової будівельно-технічної експертизи щодо накладення двох земельних ділянок ОСОБА_3 з земельною ділянкою ОСОБА_5 безпідставні та не можна застосувати до даних правовідносин, оскільки вказана експертиза проведена на підставі наданих документів на час проведення експертизи, а саме липень 2011 р.. а не на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відносно вказаних земельних ділянок ідуть тривалі судові спори, а саме, з 2006 р. Так, згідно висновків наведеної експертизи має місце накладення на земельну ділянку, яку ОСОБА_3, придбала у ОСОБА_9, яку останній придбав у ОСОБА_10. Однак, рішенням Ялтинського суду від 07.06.2006 р., залишеним без змін апеляційним судом від 27.11 2007 р., скасовані акти власності на землю та договори купівлі-продажу, в тому числі, вказаної земельної ділянки ОСОБА_10, на яку має місце накладення відносно експертизи, на яку послався апеляційний суд. Посилання апеляційного суду на Державний акт на право власності на землю від 25.05.2009 р. на ім'я ОСОБА_3 також безпідставні, оскільки вказаний акт був виданий після спірного рішення від 14.11.2008 р. і не міг бути перешкодою для прийняття оскаржуваного рішення, крім того вказаний акт на право власності виданий ОСОБА_3 після рішення прийнятого рішення по вказаній справі.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради від 14 листопада 2008 року "Про розгляд звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)" щодо відмови ОСОБА_5 в затверджені проекту землеустрою, прийняте з порушенням норм земельного законодавства та підлягає скасуванню як незаконне.

Згідно матеріалів справи та змісту рішення суду першої інстанції розглядався позов прокурора в інтересах ОСОБА_5 щодо законності рішення Лівадійської селищної ради від 14.11.2008 р., при цьому суд першої інстанції помилково вказав у резолютивній частині щодо скасування спірного рішення і відносно ОСОБА_6, яка участі в судовому засіданні не приймала і в її інтересах позов не заявлявся, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню в частині лише ОСОБА_5. Крім того, суд першої інстанції помилково зобов'язав Лівадійську селищну раду на найближчій сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_6 у власність площею 0,0575 га. замість ОСОБА_5, в інтересах якої поданий даний позов, тому в рішення суду першої інстанції необхідно внести відповіді зміни із зобов'язанням Лівадійську селищну раду на найближчій сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_5.

Згідно ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, яке є помилковим в частині.

Відповідно п.4 ч.1 ст.223КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням оскаржуваного рішення в частині відносно ОСОБА_6, з вказівкою зобов'язання відповідача розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_5 власність площею 0,0575 га. замість ОСОБА_6. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасувати.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 березня 2009 року змінити, скасувати постанову в частині скасування рішення 29 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №21 від 14 листопада 2008 року щодо ОСОБА_6, зобов'язати Лівадійську селищну раду розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_5. В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: