Ухвала

від 21.06.2012 по справі 2-850/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа № 2-850/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2011 року квітня 13 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Майної Г. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс»про стягнення неустойки і відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Відповідач ТОВ «Віст»-Сервіс»(код ЄДРПОУ 31944107, м. Дніпропетровськ ) позов не визнав повністю, посилаючись на відсутність у нього обов'язку створювати обмінний фонд з товарів, що був проданий в роздріб позивачу, яка для усунення прихованих недоліків звернулася до іншої юридичної особи, що виключає підстави для сплати неустойки. Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про розгляд справи в його відсутність не клопотав та про причини неявки не повідомив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Позивач в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, але подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, підтримуючи повністю пред'явлені у травні 2009 року вимоги, що в подальшому уточнила та доповнила, про стягнення з відповідача неустойки на суму 912 гривень за прострочення в усуненні недоліків проданого товару і неустойки на ту ж суму за прострочення надання у тимчасове користування аналогічного товару належної якості, обґрунтовуючи їх тим, що після виявлення недоліків якості товару звернулася до відповідача за оплатою гарантійного ремонту та надання аналогічного товару на час такого ремонту, а так само на предмет відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача через порушення прав споживача, яку оцінила в 20 000 гривень, та збитків, спричинених потребою витрачати власні кошти на пальне для роз'їздів містом і в отриманні правової допомоги, що склало в сумі 10 300 гривень. Просила також віднести до понесених нею судових витрат сплачений гонорар на користь адвоката в сумі 5 295 гривень.

Відповідач ТОВ «Віст»-Сервіс»у письмових запереченнях визнав, що позивач 12.01.2009 у нього придбала домашній кінотеатр і 25.02.2009 звернулася до сервісного центру ТОВ «Інтерсервіс»за усуненням недоліків якості цього товару, а також, що 16.04.2009 він відмовив позивачу в задоволені її вимог про усунення недоліків, оскільки ТОВ «Інтерсервіс»є самостійною юридичною особою, і за його дії відповідач не відповідає, а домашні кінотеатри відсутні в обмінному фонді, бо не входять до переліку товарів, які належить видавати споживачам за їх письмовою заявою на час ремонту товару. Стверджував, що з його боку не було незаконних винних дій, за яких споживач зазнав би моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовів, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

12.01.2009 в магазині "Комфі" на Зоряному бульварі, 1А , в м. Дніпропетровську позивач на умовах договору роздрібної купівлі-продажу відповідно до ст. 698 ЦК України, сплативши ціну 2 279 гривень 05 коп., купила, а ТОВ «Віст»-Сервіс»продав і передав їй у власність домашній кінотеатр "Samsung" моделі HT-A100WT/NWT з заводським номером 9CYI1HFQ400074T, що визнано сторонами і підтверджується поданим в копії касовим чеком (а.с. 7 ).

Цей товар призначається для домашнього використання з метою перегляду телетрансляцій, телепередач, кінопродукції, кліпів, прослуховування звукозаписів тощо, тобто має комбіновані функції телевізора і апаратури для відтворення зображення і звуку, відносячись до Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 172 від 19.03.1994, що є загальновідомим фактом і доказуванню за ст. 61 ЦПК України не підлягає. За його належну якість відповідає ТОВ «Віст»-Сервіс», як продавець, згідно з ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»протягом двох років, оскільки на час продажу іншого гарантійного строку сторони не узгодили.

Проданий імпортований в Україну товар мав приховані недоліки якості, через що 25.02.2009 з метою з'ясування причин поломки і можливості їх усунення позивач звернулася до сервісного центру ТОВ "Інтерсервіс", на яке відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»покладені функції гарантійного обслуговування та який видав позивачу долучену до справи в копії квитанцію № 80021164 (а.с. 8 ) з позначкою в графі найменування замовлення «можливість гарантійного ремонту»з кінцевим терміном виконання 26.05.2009. Після цього, позивач 19.03.2009 довела до відома відповідача про встановлений недолік товару, за якого не працює лазерна система зчитування цифрової інформації з компакт-диска, внаслідок чого не відтворюється зображення і звук, та просила безоплатно усунути такий недолік з наданням їй на час ремонту товару аналогічної марки за рахунок обмінного фонду, що оформила претензією (а.с. 9 ).

Проте, відповідач листом від 16.04.2009 відмовив позивачу у виконанні ремонту та наданні товару з обмінного фонду, мотивуючи її зверненням до сервісного центру. Як вбачається з листа ТОВ "Інтерсервіс" (а.с. 116 ), останній виконав роботи з заміни комплектуючого виробу, після чого передав товар позивачу 24.04.2009.

У з'ясованих обставинах відповідач згідно з ч. 13 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»усунення недоліків проданого позивачу товару мав задовільнити за свій рахунок. Звідси, як продавець імпортованого товару неналежної якості, мав за ст. 526 ЦК України обов'язково виконати передбачений ч. 3 ст. 709 ЦК України обов'язок у порядку, встановленому ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, позивач не заявив до відшкодування будь-яких реальних витрат, виплачених виконавцю ремонтних робіт, а заявлені до відшкодування 300 гривень витрат на придбання палива на пряму не пов'язані з усуненням поламки, оскільки позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок цих витрат з доставкою товару для ремонту. Так само з договору про надання юридичних послуг від 13.03.2009 та здавально-приймального акту до нього на суму 10 000 гривень не вбачається, які саме послуги фактично надані, з чим вони безпосередньо пов'язані, через що з огляду на ознаки споріднення і заінтересованості у вирішенні цієї справи позивача та ОСОБА_2 у суду залишаються неспростовні сумніви в тому, що витрати в такій сумі позивач мусила б зробити для захисту, а не для відновлення порушеного права, на підставі чого за ст. 60 ЦПК України не може кваліфікувати ці витрати реальними збитками згідно з ст. 22 ЦК України.

Відповідно, оскільки іншого сторонами не доведено, відповідач в порушення ч. 3 ст. 709 ЦК України не прийняв від позивача товар неналежної якості і за наявності його письмової заяви як покупця винувато не вжив всіх залежних від нього заходів для надання споживачу на час ремонту товару аналогічної марки, порушивши за визначенням ст. 530 ЦК України строк виконання з 19.03.2009 до 24.04.2009 на 36 днів, на підставі чого згідно з ст.ст. 548, 611 ЦК України права позивача підлягають захисту з присудженням на її користь з відповідача законної неустойки за ч. 5 ст. 709 цього Кодексу на визначену відповідно до абзацу третього ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»суму 820 гривень 80 коп. з розрахунку добутку 22,8 гривні (1 % вартості товару) і 36 днів прострочення.

Крім того, відповідач продажем товару неналежної якості і відмовою у виконанні своїх цивільних обов'язків у зв'язку з таким продажем діяв протиправно з порушенням прав позивача як споживача за п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», спричинивши переживання позивача через неможливість отримувати задоволення від використання речі, на яке вона розраховувала, укладаючи договір, а так само душевні страждання внаслідок незручностей на час ремонту купленої продукції неналежної якості, які не усунув відповідач, в чому полягає моральна шкода, право на відшкодування якої має позивач згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, про розмір якого підлягає суду ухвалити в цьому рішенні відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Сума відшкодування має бути способом захисту прав позивача, а не карою, що не властиво приватноправовим відносинам, через що сума відшкодування, зазначена позивачем в позовній заяві, не відповідає засадам цивільного законодавства за ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, через явне її завищення. Таким чином, виходячи з часу, протягом якого тривали душевні страждання, їх глибини та суті, з тим, що б позивач мав можливість відчути допомогу адекватну немайновим втратам, понесеним у зв'язку порушенням його прав споживача, а так само з огляду на ступінь тяжкості змін у життєвих і побутових стосунках позивача, належить визнати доведеним відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 гривень, яке справедливе настільки, наскільки досягається рівновага інтересів позивача та відповідача.

Водночас, позивач не довела, що вона не погоджувалася зі строком виконання ремонту на час видачі їй квитанції, і що такий строк не відповідав вимогам розумності з огляду на характер виявленого недоліку товару. Отже, ремонт товару виконаний майже на місяць раніше погодженого з виконавцем строку, тобто достроково. Суд також звертає увагу на те, що усунення недоліків товару за визначенням ст. 14 ЦК України є цивільним обов'язком з договору роздрібної купівлі-продажу, межі виконання якого, що встановлені ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», можуть факультативно включати в порядку винятку з загального правила для товарів певного виду надання споживачу в користування їх аналогу, внаслідок цього законна неустойка за ст. 548 ЦК України, забезпечуючи виконання цього обов'язку, і, одночасно, будучи за ст. 611 ЦК України формою цивільно-правової відповідальності, не підлягає стягненню двічі за порушення однією особою такого цивільного обов'язку у формі прострочення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, такий відноситься на рахунок відповідача зі стягненням на користь держави та стягненням на користь позивача відшкодування оплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цієї справи. В силу положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 оплачений адвокату гонорар в сумі 5 295 гривень за правову допомогу у цій справі не підтверджується часом його роботи в судових засіданнях та фактичним підтвердженням виду і обсягу наданих послуг, які впливають на його розмір за п. 4.1 договору від 01.06.2010 (а.с. 98-99 ) та не співмірний з заявленими і задоволеними вимогами, через що згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 218, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позови ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс»(код ЄДРПОУ 31944107, м. Дніпропетровськ ) 820 гривень 80 коп. неустойки та 3 000 гривень відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 в задоволенні іншої частини позовів відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс»(код ЄДРПОУ 31944107, м. Дніпропетровськ ) на користь держави 59 гривень 50 коп. судового збору і на користь ОСОБА_1 250 гривень відшкодування оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс»має право подати до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем -з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя