Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а-4442/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2а-4442/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представників позивача -Панішко Т.І. та Пліша А.М.,

представника відповідача -Бобечка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2012 року № 0000232301, №0000242301 і № 0000462308.

Ухвалою суду від 25.05.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 19.06.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання позовні вимоги заперечив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на адміністративний позов № 2519/9/10-009 від 08.06.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, результати якої відображені в Акті № 73/22-20/01981968 від 23.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством «Санаторій «Кришталевий палац»:

- п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 99 343 грн., в тому числі за період ІІ-ІІІ квартали 2010 року (ІІІ квартал) в сумі 58 084 грн., ІІ -ІV квартали 2010 року -в сумі 71 388 грн. (ІІІ квартал -58 084 грн., ІV квартал -13 304 грн.), І квартал 2011 року -в сумі 27 175 грн., ІІ квартал 2011 року -в сумі 260 грн., ІІ- ІІІ квартали 2011 року -520 грн. (ІІ квартал -260 грн., ІІІ квартал -260 грн.), ІІ -ІV квартали 2011 року в сумі -780 грн. (ІІ квартал -260 грн., ІІІ квартал -260 грн., ІV квартал 2011 року -260 грн.);

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 41 351 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 4 944 грн., за вересень 2010 року -в сумі 18 290 грн., за березень 2011 року -в сумі 18 117 грн.;

- п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБ України від 15.12.2004 року № 637 -несвоєчасно оприбутковано готівку в розмірі 864 грн.

Податковим органом встановлено, що ДП «Санаторій «Кришталевий палац»отримувало будівельні роботи від ТзОВ «Віктор і Ко»на загальну суму 116 169 грн. та від ПП «Пірует»на загальну суму 108 701 грн.

При проведенні перевірки податковим органом використані дані, здобуті ДПІ у Залізничному районі м. Львова під час проведення перевірки діяльності ТзОВ «Віктор і Ко»(Акт перевірки № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 року). Так, встановлено, що ТзОВ «Віктор і Ко»не мало у власності та користування офісних та складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок, у підприємства відсутні виробничі потужності, основні фонди, фахівці, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та його контрагентами. Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановило завищення податкового зобов'язання на суму вартості товару та завищення податкового кредиту за рахунок проведення безтоварних операцій. Організаторів конвертаційного центру, в який входили посадові особи ТзОВ «Віктор і Ко», судом визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із Законом України «Про амністію».

Також, використано дані Акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова №772/23-4/35009709 від 16.06.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Пірует». Так, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП «Пірует», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов до висновку, що оскільки ТзОВ «Віктор і Ко» та ПП «Пірует» не мали необхідних умов для ведення господарської діяльності, то і відповідно угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами, мають ознаки нікчемності.

Також, відповідачем встановлено, що ДП «Санаторій «Кришталевий палац»13.07.2011 року було отримано згідно заяви ОСОБА_4 кошти за продовження путівки в сумі 864 грн., про що свідчить штамп «погашено». Вищезазначена сума була оприбуткована в касу підприємства згідно запису в касовій книзі 14.07.2011 року на підставі прибуткового касового ордера № 4041 від 14.07.2011 року. При цьому, записів в касовій книзі за 13.07.2011 року на вищевказану суму немає. Відтак, підприємством не дотримано норм з регулювання обігу готівки.

З урахуванням викладене, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року, а саме:

- № 0000232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 117 191 грн., з них за основним платежем -99 343 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 848 грн.;

- №0000242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 47 161 грн., з них за основним платежем -41 351 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 810 грн.:

- № 0000462308, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4 320 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість з 01.01.2011 року та на даний час регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Віктор і Ко» та ПП «Пірует».

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1. По контрагенту ТзОВ «Віктор і Ко»:

- договір № 74 від 04.08.2010 року про заміну вікон у ДП «Санаторій «Кришталевий палац»корпус 2,4, лікувальний корпус, плавальний басейн. Загальна вартість договору -139 402,98 грн.;

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Віктор і Ко»серії А 01 №206893;

- довідка з ЄДРПОУ АА №294334, видана Головним управлінням статистики у Львівській області;

- свідоцтво № 100282013 про реєстрацію ТзОВ «Віктор і Ко»як платника ПДВ серії НБ № 133199;

- ліцензія Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області серії АВ № 479676 від 29.05.2009 року на право здійснення ТзОВ «Віктор і Ко» господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;

- договірна ціна, локальні кошториси та відомості ресурсів до локального кошторису по виконанню робіт щодо заміни вікон;

- акти приймання виконаних будівельних робіт, дефектні акти та довідки про вартість виконаних робіт;

- податкові накладні № 0945 від 16.08.2010 року, № 0013 від 05.09.2010 року, № 0014 від 05.09.2010 року та № 0015 від 05.09.2010 року.

2. По контрагенту ПП «Пірует»:

- договір підряду № 0103-1/53 від 01.03.2011 року, відповідно до якого ПП «Пірует»зобов'язується виконати роботи про монтажу та демонтажу віконних та дверних блоків будівлі;

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Пірует» серії А01 №198879;

- свідоцтво про реєстрацію ПП «Пірует» як платника ПДВ;

- ліцензія Львівської обласної державної адміністрації на здійснення ПП «Пірует»будівельної діяльності серії АВ № 331818 від 06.06.2007 року;

- статут ПП «Пірует»;

- договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва -монтаж метало пластикових конструкцій ДП «Санаторій «Кришталевий палац», підсумкова відомість ресурсів, кошторисний розрахунок, локальний кошторис;

- дефектні акти, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт;

- податкові накладні № № 186, 187,188 від 28.03.2011 року;

- платіжні доручення.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, встановлено що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, а також здійснення оплати за надані роботи.

Оглянувши вищевказані документи, суд також прийшов до висновку, що ДП «Санаторій «Кришталевий палац», вступаючи у договірні відносини із ТзОВ «Віктор і Ко» та ПП «Пірует», ретельно перевірило чи включені такі юридичні особи до ЄДРПОУ та є платниками ПДВ, чи мають вони дозвільні документи на виконання робіт, які замовляє державне підприємство. Відомості щодо «фіктивності»діяльності таких підприємств на момент укладення та виконання договорів були відсутні.

Оскільки відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, то суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

У своїх твердженнях відповідач посилається на висновки Актів перевірок у Франківському районі м. Львова та ДПІ у Залізничному районі м. Львова та відомості, здобуті під час розслідування кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ТзОВ «Віктор і Ко». При цьому, суд не бере до уваги такі твердження відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності підрядників позивача, яка не є підтвердженою обвинувальним вироком суду, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів здійснених ним із позивачем.

Суд встановив, що господарські операції ДП «Санаторій «Кришталевий палац»із ТзОВ «Віктор і Ко» та ПП «Пірует»не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області Державної податкової служби № 0000232301 та №0000242301 від 10.05.2012 року є неправомірними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби № 0000462308 від 10.05.2012 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4 320 грн., то судом встановлено наступне.

В акті перевірки від 23.04.2012 року за № 73/22-20/01981968 відповідачем зазначено порушення державним підприємством положень п.2.6 глави 2 Положення «Проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення), зокрема: несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 864 грн.

Судом встановлено, що 13.07.2011 року ОСОБА_4 звернулась із заявою до директора ДП «Санаторій «Кришталевий палац»про продовження путівки з 02.07.2011 року по 13.07.2011 року.

Податковим органом взято до уваги відмітку штамп «погашено»на заяві ОСОБА_4, проставлену 13.07.2011 року.

Представники позивача пояснили, що касир помилково проставила дату 13.07.2011 року на заяві. Касовий ордер № 4041 від 14.07.2011 року на суму 864 грн. від ОСОБА_4 оприбутковано в касу санаторію 14.07.2011 року, про що свідчить запис в касовій книзі і в цей же день здано з виручкою в банк.

Відповідно до п. 2.8. Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Як вбачається з розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ДП «Санаторій «Кришталевий палац»на 2011 рік, ліміт залишку готівки в касі - 73 000,00грн. Однак, відповідачем не досліджено цього факту.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не вчинено дій стосовно отримання необхідних документів на для об'єктивного і повного аналізу господарської діяльності позивача, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0000232301, №0000242301 і № 0000462308.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» (ЄДРПОУ 01981968) 1 686,72 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят шість гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.