Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-6312/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 10:35 № 2а-6312/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеса" простягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 травня 2011 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеса" (далі по тексту -відповідач 1, ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Сервіс-Груп" (далі по тексту -відповідач 2, ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп"), в якій просить: 1) застосувати наслідки визнання правочинів недійсними, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України; 2) повернути з ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" (код ЄДРПОУ 35379944) на користь ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" (код ЄДРПОУ 30866400) суму отриману за поставлений товар в розмірі 1 662 598,79 грн.; 3) стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" (код ЄДРПОУ 30866400) на користь держави вартість сплачену за отриманий товар в сумі 1 662 598,79 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6312/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 травня 2012 року.

22 травня 2012 року судове засідання відкладалось на 29 травня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

В судовому засіданні 29 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів в судове засідання не з'явились.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2012 року замінено первинного відповідача -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на належного -Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідачів та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29 травня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення коштів, одержаних за нікчемним право чином, з ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп".

Таким чином, суд приходить до висновку, що розгляду підлягають позовні вимоги лише в частині стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеса".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт від 26 жовтня 2010 року №888/1-23-70-30866400 (далі по тексту -Акт перевірки) та визначено ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" суму податкового зобов'язання.

Перевіркою встановлено, що на підставі рахунків-фактур ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" (продавець) поставлено будівельні матеріали ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" (покупець), на суму 1 643 970,00 грн.

В Акті перевірки також зазначається, що під час аналізу та перевірки статусу ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп", досудовим слідством в кримінальній справі №1-582/10 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів встановлено: ряд суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" створено з метою прикриття незаконної діяльності; реєстраційні документи підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за грошову винагороду з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств, після чого жодного відношення до діяльності ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та не видавали, підписи на фінансових документах, угодах, договорах, банківських виписках здійснювали невідомі особи; згідно бази ДПС України стан платника податків ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" -внесено запис "припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)"; будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товарів на адресу ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса", до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час перевірки надано не було.

Наведене, на думку, позивача свідчить про відсутність у ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" реальної можливості виконати взяті на себе господарські зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса".

З огляду на вказану інформацію позивач вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, одночасно суперечать моральним засадам суспільства , тобто є нікчемними відповідно до частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким нікчемним правочином.

Відповідач в судові засідання свого представника не направив, письмового заперечення проти позову не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та вважає їх необґрунтованим, керуючись наступним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для висновку про нікчемність правочину, вчиненого ТОВ "Будівельна компанія "Інтеса" та ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" у формі купівлі-продажу будівельних матеріалів, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку позивача, про наявність умислу у відповідача 2 на укладення правочину з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства свідчить: внесення запису про припинення підприємницької діяльності ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп"; згідно податкової звітності у ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; підписи на фінансових документах, угодах, договорах, банківських виписках ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" здійснювали невідомі особи.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій, передбачених частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та як наслідок -застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності та несплата податків і зборів не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок.

В матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-от -притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Недотримання ж відповідачами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім наведених в позовній заяві, позивач в судовому процесі на наводив.

За вказаних обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає твердження позивача стосовно умислу ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп" на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, недоведеним.

Враховуючи не підтвердження укладення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 травня 2011 року у справі №К-24659/08, від 28 липня 2011 року у справі №К-20847/08, від 07 вересня 2011 року у справі №К-22969/08.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС має бути відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко