Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-6312/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/1150/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року

у справі № 2а-6312/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеса»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС; позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеса» (далі - ТОВ «БК «Інтеса»; відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Сервіс-Груп» (далі - ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»; відповідач-2), в якому просила: застосувати наслідки визнання правочинів недійсними, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України; повернути з ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» на користь ТОВ «БК «Інтеса» суму, отриману за поставлений товар, у розмірі 1 662 598,79 грн.; стягнути з ТОВ «БК «Інтеса» на користь держави суму, сплачену за отриманий товар, у розмірі 1 662 598,79 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» з підстав припинення юридичної особи відповідача-2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» (продавець) на підставі рахунків-фактур та податкових накладних поставлено на адресу ТОВ «БК «Інтеса» (покупець) будівельні матеріали на загальну суму в розмірі 1 643 970,00 грн. Оплату за товар проведено шляхом перерахування коштів відповідачем-1 на банківський рахунок відповідача-2.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на акт № 888/1-23-70-30866400 від 26 жовтня 2010 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Інтеса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, в якому вказано про: визнання постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року у справі № 1-582/10 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частинами 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, а саме - у створенні суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» з метою прикриття незаконної діяльності, та звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1 Закону України від 12 грудня 2008 року № 660-VI «Про амністію»; відсутність у відповідача-2 трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності; припинення юридичної особи ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» на момент підписання акту перевірку.

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС з позовом до суду) органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому цієї статті, могли звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, мало бути одержання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вказуючи про те, що вчинений між ТОВ «БК «Інтеса» та ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» правочин є нікчемним, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірне господарське зобов'язання не відповідає дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства, як-от - обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено наявність вини у формі протиправного умислу конкретних посадових осіб відповідачів щодо ухилення від сплати податків, незаконного отримання податкової вигоди або порушення публічного порядку шляхом здійснення розглядуваного правочину (зокрема, в долученій до матеріалів справи постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року у справі № 1-582/10 оспорюване господарське зобов'язання предметом розгляду не було).

Також, судові інстанції правомірно не прийняли до уваги посилання податкового органу на припинення юридичної особи ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп» після проведення господарських операцій з ТОВ «БК «Інтеса», як на підставу для висновку про нікчемність спірного правочину, з огляду на те, що припинення юридичної особи саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.