Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-6312/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6312/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеса»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеса», в якому просили суд застосувати наслідки визнання правочинів недійсними, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України; повернути з ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»на користь ТОВ «Будівельна компанія «Інтеса»суму отриману за поставлений товар в розмірі 1 662 598,79 грн.; стягнути з ТОВ "Будівельна компанія «Інтеса»на користь держави вартість сплачену за отриманий товар в сумі 1 662 598,79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року в задоволені адміністративного позову -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Будівельна компанія «Інтеса»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт від 26 жовтня 2010 року №888/1-23-70-30866400 (далі по тексту - Акт перевірки) та визначено ТОВ «Будівельна компанія «Інтеса»суму податкового зобов'язання.

Перевіркою встановлено, що на підставі рахунків-фактур ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»(продавець) поставлено будівельні матеріали ТОВ «Будівельна компанія «Інтеса»(покупець), на суму 1 643 970,00 грн.

В Акті перевірки також зазначається, що під час аналізу та перевірки статусу ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп», досудовим слідством в кримінальній справі №1-582/10 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів встановлено: ряд суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»створено з метою прикриття незаконної діяльності; реєстраційні документи підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за грошову винагороду з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств, після чого жодного відношення до діяльності ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та не видавали, підписи на фінансових документах, угодах, договорах, банківських виписках здійснювали невідомі особи; згідно бази ДПС України стан платника податків ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»- внесено запис «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)»; будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товарів на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Інтеса», до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час перевірки надано не було.

Наведене, на думку, позивача свідчить про відсутність у ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»реальної можливості виконати взяті на себе господарські зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія «Інтеса».

Отже, позивач вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, одночасно суперечать моральним засадам суспільства , тобто є нікчемними відповідно до частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким нікчемним правочином.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи станом на момент підписання спірних договорів, складання акту приймання виконаних підрядних робіт та виписки податкових накладних, юридична особа ТОВ «Атлант-Сервіс-Груп»внесено запис «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)».

Отже, позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору.

Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем також не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.