Постанова

від 19.08.2008 по справі 3/454

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

13  год. 04 хв.

 19.08.2008 р.                                                                                                     №

3/454 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є. при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

Розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1

до

Служби

безпеки України

 про

 визнання неправомірними дій та зобов'та

зобов'язання вчинити дії    

У

судовому засіданні 19 серпня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160

Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та

резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И  

С П Р А В И

ОСОБА_1

(надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовом до Служби безпеки України (надалі -Відповідач) про визнання

неправомірними дій та зобов'та зобов'язання вчинити дії.

В

ході судового розгляду справи Позивачем було уточнено позовні вимоги. В межах

уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії

посадових осіб Служби безпеки України та зобов'язати Службу безпеки України

сплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за інвалідність у

розмірі 174130 (сто сімдесят чотири тисячі сто тридцять) грн. 32 коп.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 вважає відмову Відповідача у здійсненні

виплати одноразової допомоги за інвалідність незаконною.

Представники

Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись

на безпідставність позовних вимог, оскільки розрахунок грошового забезпечення

Позивачу для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2

групи інвалідності зроблений відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Відповідача,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

                                           В С

Т А Н О В И В

Наказом

Голови Служби безпеки України від 14.12.2006 р. № 1943-ос ОСОБА_1 був

звільнений з військової служби за п.п. „в” п. 65 та п.п. „б” п. 67 „Положення

про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у

Службі безпеки України” (за станом здоров'я -непридатний до військової служби

із виключенням з військового обліку) у відставку з 30.12.2006 р. ( що

підтверджується наявною в матеріалах справи копією архівної довідки № 24/1-225

від 22 січня 2008 року).

Як

підтверджуєьтся наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду МСЕК

№ 016129 від 28.04.2007 р. ОСОБА_1 з 28.04.2007 р. встановлена друга група

інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням військової служби).

Положенням

абзацу 2 підпункту 4 пункту 2 «Порядку та умов призначення і виплати

одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,

травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних

і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та

інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 р. встановлено,

що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на

кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за

останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених

із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за

військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення

(контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі

інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового

окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та

щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно

до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002

р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.

Згідно

Довідки від 25 січня 2008 року № 21/1/1-139 про грошове забезпечення на день

звільнення  на день звільнення ОСОБА_1

отримував: посадовий оклад (збільшений на 50 %) , оклад за військове звання

(підполковник), надбавка за вислугу років (30 %), надбавка за особливі умови

служби (35 %),  надбавка за секретність

(15 %), надбавка військовослужбовцям, які мають право на пенсію (50%), надбавка

за службу в СБУ (100%), надбавка за безперервну службу (50%), премія (33,3%),

надбавка експерт-аналітик (10%), надбавка по упр „К” (35%).

Як

підтверджується Довідкою про розмір грошового забезпечення підполковника запасу

ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втановленням 2

групи інвалідності від 6 серпня 2008 року Позивачу були зараховані наступні

види забезпечення :

1)          посадовий оклад

2)          оклад за військовим званням

3)          надбавка за вислугу років

4)          щомісячна надбавка у розмірі 100

відсотків грошового забезпечення.

Таким

чином, Суд звертає увагу на те, що Відповідачем правильно, у відповідності з

вимогами чинного законодавства, а саме -«Порядку та умов призначення і виплати

одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,

травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних

і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та

інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 р., - були

зараховані вищевказані види забезпечення ОСОБА_1.

Суд

вважає за необхідне зазначити, що Позивачем невірно визначено розмір грошового

забезпечення, виходячи з усіх видів забезпечення, які йому виплачувалися за час

військової служби, оскільки такий розрахунок суперечить вимогам чинного

законодавства.

 Згідно вимог статті 6 Конституції України

органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у

встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд

звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають

підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно

до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Відповідно

до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно

до цього критерію суб'єкт владних повноважень врахував обставини, на

обов'язковість урахування яких прямо вказує чинне законодавство України.

          На думку суду, під рішеннями суб'єкта

владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства

України необхідно розуміти також і правові акти індивідуальної дії, тобто

рішення, дія яких поширюється на конкретних осіб або як стосуються конкретної

ситуації, і які є актом одноразового, як у випадку з Позивачем, застосування

норм права.

           Виходячи з положень Кодексу

адміністративного судочинства України, під діями суб'єкта владних повноважень

необхідно розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та

інтереси фізичних осіб.

Частиною

1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд

і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності

сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом

їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.   

Виходячи

з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в

позовній заяві посилання Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що

не підлягають задоволенню.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163,

167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

В

задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          Н.

Є. Блажівська