Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-1991/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року місто Київ № 2а-1991/12/1070

14.03

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби: відповідача - Державної податкової служби у Київській області: - ОСОБА_3, - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «КуПол» доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «КуПол»з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними, винесені з порушенням норм чинного законодавства України, отже, підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 22.05.2012 року.

22.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача -Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

Представник позивача надав суду додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача - Державної податкової служби у Київській області щодо якого відсутні відомості про вручення повістки, розгляд справи відкладено на 05.06.2012 року.

05.06.2012 року в судове засідання з'явилися представники позивача та представники відповідачів.

Представник позивача надав суду уточнення до адміністративного позову з доказами на їх обґрунтування.

Представники відповідачів надали суду письмові заперечення на адміністративний позов.

У зв'язку з отриманням додаткових доказів по справі в судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2012 року.

12.06.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2012 року. Відповідачу направлено запит за вихідним № 1211 з вимогою надати додаткові докази по справі.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача - Фастівської ОДПІ Київської області ДПС. Представник відповідача -ДПС у Київській області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Від відповідача -Фастівської ОДПІ Київської області ДПС 14.06.2012 року надійшли письмові пояснення по справі (вхідний № 5093) з доказами їх обґрунтування на виконання вимог суду щодо надання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні представники позивача надав суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме копії первинних документів на підтвердження господарської діяльності з контрагентами позивача.

Також представниками позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про часткове відкликання позовних вимог.

Дослідивши вказане клопотання суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, про що Київським окружним адміністративним судом постановлено відповідну ухвалу.

Представники позивача решту позовних вимог підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача -Фастівської ОДПІ ДПС заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача -ДПС у Київській області належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини не явки суд не повідомив.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача - Фастівської ОДПІ ДПС, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «КуПол»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 34446773.

Як вбачається з матеріалів справи, Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 07.07.2011 року було складено Довідку № 163/2307/34446776 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Видавничій дім «КуПол»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Поліграфічні системи», ТОВ «Трейдштад», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року».

З висновків вищевказаної довідки вбачається, що звіркою ТОВ «Видавничій дім «КуПол»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Поліграфічні системи»та ТОВ «Трейдштад», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Звіркою ТОВ «Видавничій дім «КуПол»встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків ТОВ «Поліграфічні системи»та ТОВ «Трейдштад».

Водночас, 17.01.2012 року Фастівською ОДПІ Київської області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 30/6/2301-34446773 по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдштад»за період лютий 2011 року, яким зафіксовано порушення податкового законодавства, а саме: пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 148 934, 00 гривень, в тому числі за лютий 2011 року в розмірі 148 934, 00 гривень. На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000392301.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 06.02.2012 року.

15.02.2012 року, у відповідності до вимог податкового законодавства, позивач звернувся зі скаргою від 10.02.2012 року про перегляд цього рішення до податкового органу вищого рівня, тобто до відповідача -ДПС у Київській області.

Позивач зазначив, що рішення за результатами скарги до підприємства не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що скаргу позивача від 10.02.2012 року на податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000392301, ДПС у Київській області отримала 15.02.2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції в нижньому правому куті з вхідним № 131/10, копія якої була надана представником відповідача -ДПС у Київській області під час судового розгляду справи разом із Рішенням ДПС у Київській області про продовження строку розгляду первинної скарги від 22.02.2012 року та Рішенням ДПС у Київській області від 12.04.2012 року про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000392301. Всі вищезазначені рішення направлялися на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до податкового органу повернулися конверти з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Копії вищевказаних конвертів наявні в матеріалах справи.

В ході розгляду справи позивачем було відкликано позовні вимоги в частині визнання повністю задоволеною на користь ТОВ «Видавничій дім «КуПол»(код ЄДРПОУ 34446773) його скаргу від 10.02.2012 року, яка була подана 15.02.2012 року до Державної податкової служби у Київській області про перегляд податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000392301 від 06.02.2012 року, що прийняте Фастівською об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, згідно якого збільшено грошове зобов'язання на 148 935, 00 гривень за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах. послугах), в тому числі за основним платежем 148 934, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 1, 00 гривень та щодо стягнення з Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «КуПол»(код ЄДРПОУ 34446773) судові витрати у розмірі 1550, 74 гривень.

Також, 29.11.2011 року Фастівською ОДПІ Київської області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 339/1503/34446773, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки від 29.11.2011 року № 339/1503/34446773, Фастівською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0002761503, № 0002771503 та № 0002751503.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

В частини взаємовідносин позивача з його контрагентом -ТОВ «Трейдштад»суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Трейдштад», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Трейдштад»був укладений договір поставки поліграфічних матеріалів № 04/01-2011 від 04.01.2011 року.

Взаємовідносини позивача та ТОВ «Трейдштад»підтверджуються вказаним вище договором, рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною та платіжними дорученнями.

Також між позивачем та ТОВ «Трейдштад»був укладений договір поставки агрегатів до поліграфічного обладнання № 100211 від 10.02.2011 року. Правовідносини, які виникли на підставі договору поставки агрегатів до поліграфічного обладнання № 100211 від 10.02.2011 року підтверджується актом приймання-передачі товару, рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною та платіжними дорученнями.

09.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Трейдштад»був укладений договір поставки № 090211. За вказаним договором поставлявся товар, зазначений у рахунку-фактурі. На підтвердження дійсності вказаного правочину, позивачем були надані рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна та платіжне доручення.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Трейдштад»оформлені вищевказаними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач -Фастівська ОДПІ Київської області ДПС вважає, що, враховуючи результати перевірки позивача та використані в ході її проведення матеріали, на підставі яких Фастівською ОДПІ Київської області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, даний адміністративний позов не підлягає задоволенню та не визнається відповідачем з підстав, викладених у письмових запереченнях.

На підтвердження обставин, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, представник відповідача -Фастівської ОДПІ Київської області надав суду копію Акта № 621/23-6/37241156 від 02.06.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трейдштад»(код ЄДРПОУ 37241156) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року», яким встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Трейдштад»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Вказаною перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України.

Відповідач -ДПС у Київській області, заперечуючи на адміністративний позов, посилається на те, що за результатами проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва перевірки ТОВ «Трейдштад»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року встановлено, що згідно з базами АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Печерському районі міста Києва станом на дату складання Акта (тобто 02.06.2011 року) перевірки стану платника податків ТОВ «Трейдштад»- «10»запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

За результатами аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Трейдштад»встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало доходи, отримані від оптової торгівлі.

В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здіснення основного виду діяльності.

Представником відповідача -ДПС у Київській області в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов зазначено, що при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Трейдштад»встановлено, що останнім податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року не подано.

З урахуванням викладеного, судом досліджувалась реальність здійснених між позивачем та його контрагентом господарських операцій та встановлювалися факти використання придбаних матеріалів у господарській діяльності позивача.

Позивачем всі придбані у ТОВ «Трейдштад»товари та послуги (папір, друк паперу, ТО поліграфічного обладнання), використало у власній господарській діяльності (видання книг, журналів та періодичних публікацій), що відповідає положенням податкового законодавства України.

При цьому, всі вищевказані податкові накладні були підписані уповноваженою ТОВ «Трейдштад»особою здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплені печаткою продавця, тобто ТОВ «Трейдштад»відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу (постачанню) товарів згідно укладених відповідно до вимог цивільного законодавства договорів між позивачем та ТОВ «Трейдштад», відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, акти, платіжні доручення тощо.

Крім цього, усі договори, укладені між позивачем та ТОВ «Трейдштад»були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України у загальному порядку, тобто у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Позивачем та ТОВ «Трейдштад»при укладанні вказаних договорів були додержані всі вимоги закону, які передбачені нормами Цивільного кодексу України та за наслідками їх укладання відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України були набуті цивільні права та обов'язки.

Наданими позивачами доказами спростовуються викладені в Акті перевірки твердження про те, що оплата за поставлений товар не здійснювалася. Так, позивачем надано копії платіжних доручень та банківських виписок, які містяться у матеріалах справи на підтвердження оплатності поставленого товару.

Отже, висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Трейдштад»є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Тобто, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг по поставці обладнання для виготовлення поліграфічної продукції, по обслуговуванню такого обладнання, поставці товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідачів, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки та в позовній заяві немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Трейдштад» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкове повідомлення-рішення № 0000392301 від 06.02.2012 року, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо відсутністю за місцем реєстрації контрагента позивача, суд виходить з наступного.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом 11.05.2012 року вбачається, що він не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Трейдштад».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виписані ТОВ «Трейдштад»податкові накладні за договорами поставки товарів відповідають вимогам, встановленими пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Водночас суд зазначає, що за нормами Податкового кодексу України існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що придбану у ТОВ «Трейдштад»продукцію позивач використовував у власній господарській діяльності. Зокрема, у матеріалах справи міститься договір від 02.03.2009 року № 01П-2009 укладений між позивачем та ТОВ «Юнівест Медія»на виготовлення поліграфічної продукції. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), виписки з банку. Також, позивачем надано договір по оренді транспортних засобів з ПП «Ефф-Систем»на підтвердження перевезення придбаних товарів, договір оренди нерухомого майна від 01.09.2010 року на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання придбаного товару, надано акти приймання-передачі отриманих в оренду товарів та копії платіжних доручень, що свідчать про оплату за наданий в оренду товар.

Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані та за якою ціною.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачами суду не надано.

Щодо порушень позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, судом встановлено наступне.

Так, 29.11.2011 року Фастівською ОДПІ Київської області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 339/1503/34446773, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки від 29.11.2011 року № 339/1503/34446773, Фастівською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0002761503, № 0002771503 та № 0002751503.

З Акту перевірки вбачається, що податкова звітність за період квітень 2010 року, 2010 рік.

Встановлено, що позивачем було самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 207335 гривень, граничний строк сплати 29.04.2010 року. Позивачем проводилась сплата 05.05.2010 року, 20.07.2010 року, 22.07.2011 року, 08.02.2011 року. Також, позивачем було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9560 гривень, граничний строк сплати -19.02.2011 року, сплата була проведена 10.05.2011 року.

З метою встановлення обставин справи судом досліджувалися декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року та три квартали 2010 року; зворотній бік облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 року та 31.12.2011 року.

Також, відповідачем надано податкове повідомлення -рішення від 23 грудня 2009 року № 0000712301/0 про сплату податку на прибуток приватних підприємств на суму 207335 гривень основного платежу та 20733 гривні 50 копійок штрафних санкцій.

Відповідно до рішення від 08.04.2010 року № 780/10/25-007/4748-297 Державної податкової адміністрації в Київській області податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-5790/10/1070 від 25.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року податкове повідомлення -рішення від 23 грудня 2009 року № 0000712301/0 було визнано протиправним та скасоване (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12194998,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14161001)

Відповідно до діючого на той час законодавства, а саме пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Водночас, вказане зобов'язання не було самостійно визначене позивачем, а було йому донараховано відповідно до Акту перевірки.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Аналогічні положення містяться в Податковому кодексу України.

Так, судом встановлено, що відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків станом на 29.04.2010 року податковим органом визначено суму грошового зобов'язання у 207335 гривень як податковий борг.

Тільки 05.05.2011 року податковим органом на вказану суму було зменшено податковий борг платника.

Водночас, суд зазначає, що податковий орган не правомірно визначив цю суму узгодженим податковим зобов'язанням (в Акті перевірки мова взагалі йде про самостійно визначене грошове зобов'язання), так як податкове повідомлення-рішення було скасовано у судовому порядку, тобто до вирішення справи по суті податковий орган був позбавлений права вважати таке зобов'язання узгодженим.

Тим більше, щодо зміни призначення платежу, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

В силу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)- у рівних пропорціях.

Згідно підпункту 17.1.7. пункту 17.1, статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених зазначеним Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,- у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,- у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,- у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, на підставі викладеного, вбачається обов'язок платника податків здійснювати погашення податкового боргу у разі його виникнення у порядку черговості.

Вказаному обов'язку кореспондує передбачене названим законом зобов'язання платника податків сплатити штраф за непогашення протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання, який наступає тільки після самостійного погашення таким платником суми податкового боргу.

Законом України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що саме ним визначається статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Так, зокрема статтями 8, 11 даного Закону наведено вичерпний перелік прав та функцій податкових органів, за змістом яких право самостійно погашати податкові зобов'язання платника податків шляхом зміни призначення платежу, у податкових органів - відсутнє.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв під час здійснення податковим органом зміни призначення платежу, також не передбачено право самостійно погашати податкові зобов'язання платника податків шляхом зміни призначення платежу, у податкових органів

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна призначення платежу здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень.

Вказані положення зазнали змін, у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За несплату платником самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, починаючи з 01.01.2011 року податковий орган має право змінювати призначення платежу, однак суд наголошує, що тільки узгоджених податкових зобов'язань, а як було встановлено податкове зобов'язання на суму 207355 не було узгодженим у зв'язку з його оскарженням у судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкові повідомлення-рішення № 0002761503, № 0002771503, № 0002751503 від 12.12.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачі не надали суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувалися під час винесення спірних рішень.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000392301 від 06.02.2012 року, № 0002761503 від 12.12.2011 року, № 0002771503 від 12.12.2011 року, № 0002751503 від 12.12.2011 року.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «КуПол» судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) гривень 74 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2012 р.