Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а-5407/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2012 року № 2а-5407/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомПриватного підприємства «Бенефіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство «Бенефіт» з позовом до Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001492312 та №0001482312 від 20.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. при цьому позивач стверджує, що мав усі документи для віднесення сум, сплачених ТОВ «Укрспецбудгруп»до валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених даному підприємству - до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесених рішень. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва (далі -відповідач) в період від 13.02. 2012р. по 17. 02. 2012р. провела позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Бенефіт»(далі -позивач) з питань повноти та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецбудгруп»(Код ЄДРПОУ 34413879) за звітний податковий період (від 01.01.2010 р. по 30.09.2011р.) про що складено Акт №188/23-12/32671335 (далі -акт перевірки).

На підставі зазначеного акта відповідач 20.03.2012р. прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0001482312, відповідно до якого визначено податок на прибуток підприємств у розмірі 355019 грн., з яких 284015,00 грн. основного платежу, 71004,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій

№0001492312 про визначення позивачу 284015грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з яких 227212грн. основного платежу та 56803грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття вищезазначених рішень мотивовано висновками акта перевірки про те, що позивачем порушено п.5.1 та п.п. 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, перевіркою встановлено, що ПП «Бенефіт»здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрспецбудгруп»у II кварталі 2010р. В інших періодах ПП «Бенефіт»не здійснювало фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрспецбудгруп», при цьому документи від імені вказаного підприємства підписані ОСОБА_1

В провадженні СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 76-00299 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами ТОВ «Укрспецбудгруп»з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, виділена з кримінальної справи № 56-2752. В ході проведення досудового слідства ОСОБА_1 показав, що він дійсно перереєстрував ТОВ «Укрспецбудгруп», стосунку до діяльності зазначеного підприємства він не має, ніяких документів від даного підприємства не підписував, у кого зберігалася печатка зазначеного підприємства йому не відомо, він її не отримував.

Враховуючи викладене відповідач дійшов висновків, що укладений позивачем правочин є нікчемним та фіктивним, фактичного виконання робіт за ним контрагентом позивача не відбувалося, у зв'язку з чим позивач протиправно сформував валові витрати та податковий кредит.

Судом встановлено таке.

09.06.2010р. приватним підприємством «Бенефіт», в особі директора ОСОБА_2 було підписано договір № 362/10 з ТОВ Укрспецбудгруп». Директором вказаного підприємства у даному документі зазначено ОСОБА_1

Вищезазначений договір передбачав, що ТОВ «Укрспецбудгруп»зобов'язується виконати роботи з планово-профілактичного обслуговування, аварійно-відновлювальних робіт та робіт з організаційного забезпечення на 348 об'єктах протягом 03.05.2010р. -03.06.2010р.

Додатком №1 до додаткової угоди від 09.06.2010р. було визначено адреси 348 об'єктів стільникового зв'язку, розташованих у Житомирській області, на яких передбачалося виконання робіт за зазначеним договором.

Також позивач 9 червня 2010 року підписав аналогічний договір № 363/10, 366/10 щодо виконання робіт на 276 об'єктах стільникового зв'язку, розташованих у Черкаській області, договори №364/10 та 365/10 про виконання аналогічних робіт на 190 об'єктах стільникового зв'язку у Чернігівській області, договір №367/10 про виконання роботи з планово-профілактичного обслуговування, аварійно-відновлювальних робіт та робіт з організаційного забезпечення на 348 об'єктах у Житомирській області.

Судом було допитано в якості свідка директора позивача ОСОБА_2. Цей свідок пояснив, що при укладанні вищезазначених договорів він не зустрічався особисто з директором ТОВ «Укрспецбудгруп», оскільки вказане підприємство представляла особа на ім'я Сергій, яка і передавала договори та акти виконаних робіт. Також свідок пояснив суду, що виконання робіт за вищезазначеними договорами здійснювалося співробітниками контрагента шляхом виконання робіт, в яких була потреба на тій чи іншій станції мобільного зв'язку, а прийняття робіт обумовлювалося контролем технічного стану об'єктів з боку замовника позивача - ПАТ «Київстар». Також свідок пояснив, що доступ співробітників контрагента до місця виконання робіт ним забезпечувався шляхом видачі ключів, іншої потреби в забезпеченні доступу не було.

Судом встановлено, що здійснення записів в податковому обліку позивачем здійснювалося на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт № 3006-18 від 30.06.2010р. на суму 240930,83 грн. без ПДВ, ПДВ - 48186,17 грн.; № 3006-19 від 30.06.2010р. на суму 197472,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 39494,50 грн.; № 3006-20 від 30.06.2010р. на суму 128633,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 25726,67 грн.; № 3006-23 від 30.06.2010р. на суму 242180,83 грн. без ПДВ, ПДВ - 290617,00 грн. ; № 3006-22 від 30.06.2010р. на суму 198208,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 39641,67 грн. ; № 3006-21 від 30.06.2010р. на суму 128633,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 25726,67 грн.

Зазначені акти містять визначення про те, що :

«Ми, що підписалися нижче, від Замовника - директор ПП «Бенефіт»ОСОБА_2 від Підрядника - директор ТОВ «Укрспецбудгруп»ОСОБА_1, склали і підписали цей Акт здачі-приймання виконаних робіт, надалі Акт про наступне: відповідно до Договору №365/10 від 09 червня 2010 р Підрядник виконав передбачені Договором роботи з планово-профілактичного обслуговування, аварійно-відновлюваних робіту та робіт з організаційного забезпечення на 190 базових станціях мобільного зв'язку; комплекс робіт з планово-профілактичного обслуговування, аварійно-відновлюваних робіт та робіт з організаційного забезпечення. Роботи виконані з відповідною якістю.»

Суд доходить висновків, що зазначені акти не містять визначення конкретних робіт, які дозволяли б ідентифікувати зв'язок між виконаними роботами та діяльністю позивача.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів фактичного виконання робіт на 348 об'єктах стільникового зв'язку у Житомирській області, на 190 об'єктах стільникового зв'язку у Чернігівській області, 276 об'єктах стільникового зв'язку, розташованих у Черкаській області, жодного доказу допуску співробітників контрагента позивача до зазначених об'єктів, фактичного виконання будь-яких робіт.

З огляду на те, що більшість об'єктів виконання робіт містить визначення адреси, яке дозволяє обґрунтовано припустити можливість обмеження доступу до об'єкта (територія державних органів, органів місцевого самоврядування, залізничні станції, військові частини, території підприємств та навіть труба на території виправної колонії 73), суд доходить висновків про обов'язкову наявність доказів надання доступу співробітникам контрагента позивача до місць виконання робіт у випадку фактичного виконання робіт. Натомість позивачем жодних доказів забезпечення доступу до жодного з вищезазначених об'єктів не надано. Директор позивача під час допиту пояснив, що у випадку необхідності співробітникам ТОВ «Укрспецбудгруп»видавалися ключі.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого/ у зв'язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно з встановленими законом правилами податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів -до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість -одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Судом під час розгляду справи неодноразово витребовувалися від позивача документи на підтвердження фактичного виконання робіт з метою дослідження обставини дотримання позивачем вимог підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначених вимог не виконав.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян