Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-5407/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5407/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бенефіт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бенефіт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бенефіт»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 20.03.2012 року №№0001492312, 0001482312.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу та суду першої інстанції ґрунтуються лише на нічим не підкріплених припущеннях про безтоварність господарських операцій, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва в період із 13.02.2012р. по 17.02.2012р. провела позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Бенефіт»з питань повноти та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецбудгруп»за звітний податковий період (з 01.01.2010 р. по 30.09.2011р.), про що складено Акт №188/23-12/32671335.

20.03.2012р. на підставі вказаного акту, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0001482312, відповідно до якого визначено податок на прибуток підприємств у розмірі 355 019 грн., з яких 284 015,00 грн. основного платежу, 71 004,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0001492312 про визначення позивачу 284 015 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з яких 227 212 грн. основного платежу та 56 803 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного виконання робіт на об'єктах стільникового зв'язку, як і не містить доказів допуску співробітників контрагента позивача до зазначених об'єктів, а тому дійшов висновку про відсутність доказів фактичного виконання будь-яких робіт.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, виходить з такого.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення свідченнями гр. ОСОБА_3 -особи, що вказана директором ТОВ «Укрспецбудгруп», що були відібрані в останнього у межах досудового слідства у кримінальній справі №76-00299 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами ТОВ «Укрспецбудгруп», однак такі висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки зазначеним доказам не була дана оцінка судом у такому, що набрав законної сили вироці по кримінальній справі, а тому така інформація не може бути взята до уваги судом за правилами ч.4 ст.72 КАС України.

Водночас, Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне дослідити товарність операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та віднесено суми до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2010 року між позивачем та ТОВ «Укрспецбудгруп», укладено договори на виконання підрядних робіт №№362/10, 363/10, 364/10, 365/10, 366/10, 367/10.

Відповідно до п.1 вказаних Договорів, ТОВ «Укрспецбудгруп»зобов'язався виконати на користь позивача роботи з планово -профілактичного обслуговування аварійно -відновлювальних робіт та робіт з організаційного забезпечення на об'єктах (базових станціях мобільного зв'язку).

На підтвердження виконання Договорів, позивачем надано акти здачі -приймання виконаних робіт: № 3006-18 від 30.06.2010р. на суму 240930,83 грн. без ПДВ, ПДВ - 48186,17 грн.; № 3006-19 від 30.06.2010р. на суму 197472,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 39494,50 грн.; № 3006-20 від 30.06.2010р. на суму 128633,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 25726,67 грн.; № 3006-23 від 30.06.2010р. на суму 242180,83 грн. без ПДВ, ПДВ - 290617,00 грн. ; № 3006-22 від 30.06.2010р. на суму 198208,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 39641,67 грн. ; № 3006-21 від 30.06.2010р. на суму 128633,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 25726,67 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що TOB «Укрспецбудгруп»виписало Позивачу податкові накладні: № 3006-5 від 30.06.2010 р. на суму 289117.00 грн. в тому числі податок на додану вартість у розмірі 48 186,17 грн. № 3006-6 від 30.06.2010 на суму 236967,00 грн. в тому числі податок на додану вартість у розмірі 39494,50 грн.. № 3006-7 від 30.06.2010 р. на суму -154360,00грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі -25726.64 грн. № 3006-8 від 30.06.2010 на суму - 154 360,00 грн. в тому числі податок на додану вартість у розмірі 25726,67 грн. № 3006-9 від 30.06.2010 на суму 237850 грн. в тому числі податок на додану вартість у розмірі 39641,67 грн. № 3006-10 у сумі -290617,00 грн. в тому числі податок на додану вартість у розмірі -48436,17 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань TOB «Укрспецбудгруп», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт передачі товарів (актів виконаних робіт).

Таким чином, позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «Укрспецбудгруп».

Судова колегія також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність доказів перебування співробітників контрагента позивача на об'єктах, де виконувались роботи з планово -профілактичного обслуговування, оскільки зроблено їх було виключно на припущеннях суду. При цьому судом не було враховано, що неможливість забезпечення позивачем надання доказів перебування на режимних об'єктах (територія виправної колонії) та на об'єктах стільникового зв'язку на території України -Черкаська, Чернігівська, Житомирська області не є вирішальним аргументом під час вирішення питання правомірності формування позивачем сум податкового кредиту. В даному випадку необхідно враховувати специфіку господарських операцій, які виконувались підрядником та особливості перебування на об'єктах, де було виконано такі роботи. З урахуванням наведеного Договори на обслуговування, Договори на виконання підрядних робіт, акти приймання -передачі виконаних робіт та проведення розрахунку за їх виконання, -є достатніми доказами на підтвердження фактичного виконання господарських операцій.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання виконаних робіт, вартість виконаних робіт, видаткові накладні та інші платіжні документи, які не містять недоліків, підписані сторонами та скріплені печатками, пов'язані з цими договорами та відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочинів було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямовувалось на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договірними зобов'язаннями.

Досліджуючи питання правомірності формування позивачем сум валових витрат, колегія суддів враховує таке:

Акт перевірки не містить обґрунтованого розрахунку суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок валових витрат, сформованих по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Укрспецбудгруп», як і не містить посилань на первинну документацію чи будь -які інші докази, які б вказували на протиправність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з означеним контрагентом, тоді як обов'язок доказування в справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень за приписами ч.2 ст.71 КАС України, покладається саме на відповідача.

Наведені вище обставини, свідчать про наявність всіх підстав до визнання за позивачем права на сформовані суми податкового кредиту та правильність розрахунку сум валових витрат.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню; допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бенефіт»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року скасувати.

Приватному підприємству «Бенефіт»адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.03.2012 року №№0001492312, 0001482312.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.