Постанова

від 14.06.2012 по справі 5023/554/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/554/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Бабакова Л.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №187 від 03.05.2012р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1226Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012р. у справі № 5023/554/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рогань", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал", м. Харків

про стягнення 32 066,76 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ТОВ "Фірма "Рогань" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" 32 066,76 грн., з яких: 15 000,00 грн. боргу, 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу, 506,76 грн. 3% річних, 1 560,00 грн. інфляційних втрат, а також просило розірвати договір про надання юридичних послуг №118 від 30.06.2010 року, посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання щодо виконання умов договору. Крім того, просило судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 березня 2012 року у справі № 5023/554/12 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рогань" 15 000,00 грн. боргу, 506,76 грн. 3% річних, 1 560,00 грн. інфляційних витрат, 1929,61 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу відмовлено у задоволенні позову.

Розірвано договір про надання юридичних послуг №118 від 30.06.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рогань".

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 березня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Щодо суті позовних вимог, відповідач вважає, що вони не підлягають задоволенню, зокрема, з тих підстав, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується актом здачі-приймання юридичних послуг, який було підписано уповноваженими особами сторін.

Представник позивача у відзиві від 24.04.2012р. (вх.№3596) проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною. Оскаржуване рішення вважає законним, обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального і процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 06.06.2012р. прибув представник позивача та надав пояснення по справі.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання 06.06.2012 р. уповноважений представник відповідача (заявника апеляційної скарги) не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи, наявне в матеріалах справи.

Тому, враховуючи, що сторони були належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рогань" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал" (виконавець) був укладений договір № 118 (далі договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу юридичні послуги, що передбачають проведення юридичної перевірки та аналізу наданих позивачем договорів і угод з питань, що пов'язані з фінансуванням позивача, а також складання та надання позивачу відповідного письмового висновку (п. 1.1.).

Відповідно до пункту 2.1. договору, відповідач зобов'язався надати послуги позивачеві протягом 15 календарних днів з моменту передплати останнім вартості послуг у розмірі 100%, що складає 15 000,00 грн. та здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами договору (п.п. 5.2., 5.3.).

Згідно з п. 5.1. договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику складає 15 000,00 грн.

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та закінчується у момент повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З наявних матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що, на виконання умов спірного договору 05.07.2010 року, позивачем були оплачені юридичні послуги у повному обсязі. На поточний рахунок виконавця перераховані кошти у розмірі 15 000,00 грн., доказом чого є платіжне доручення № 62 від 05.07.2010 року (а.с. 14).

Натомість, протягом 15 календарних днів виконавець щодо надання юридичних послуг за договором замовнику, зі свого боку, не здійснив.

Враховуючи зазначене та те, що попередня оплата була здійснена замовником 05.07.2010 року, днем порушення виконавцем зобов'язання за договором є 20.07.2010 року.

У зв'язку з цим, 29.06.2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №315, в якій ТОВ "Фірма "Рогань" повідомило ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" про втрату інтересу до юридичних послуг за договором та відмову від їх прийняття, у зв'язку з їх невиконанням у передбачені договором строки. Та просило перерахувати (повернути) передплату у розмірі 15 000,00 грн., отриману за договором.

Проте, 04.08.2011 року у відповіді №25 відповідач відмовився визнавати порушення обов'язків за договором зі свого боку та повернути передплату у розмірі 15 000,00 грн., посилаючись на те, що відповідні юридичні послуги ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" були надані ТОВ "Фірма "Рогань", у зв'язку з чим 13.07.2010 року сторонами було підписано акт здачі-приймання юридичних послуг.

З такою позицією відповідача не погоджується ні господарський суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здіснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Як зазначено вище, умовами договору сторони встановили, що відповідач зобов'язався надати послуги позивачеві протягом 15 календарних днів з моменту передплати останнім вартості послуг у розмірі 100%, що складає 15 000,00 грн. та здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами договору.

У відповідності до п. 3.2. договору -виконавець після закінчення надання послуг надає замовнику підписаний акт наданих послуг у двох примірниках для його підписання замовником.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність в матеріалах справи належних доказів, на підставі яких можливо спірні послуги вважати наданими відповідачем та прийнятими позивачем, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач - ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал", наголошуючи на належному виконанні з його боку умов договору щодо надання юридичних послуг замовнику -ТОВ "Фірма "Рогань" протягом 15 календарних днів, надав акт здачі-приймання юридичних послуг від 13.07.2010 року, підписаний заступником директора з економіки та фінансів - Успенською В.В., проте не завірений печаткою товариства.

Згідно з бухгалтерським обліком, акт здачі-приймання відноситься до первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документ - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 9 цього Закону, первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 62 ГК України однією із ознак підприємства як юридичної особи є наявність печатки зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що на акті здачі-приймання юридичних послуг від 13.07.2010 року, всупереч вимогам ч. 4 ст. 62 ГК України та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відсутня печатка товариства позивача, що не дає змоги ідентифікувати юридичну особу - ТОВ "Фірма "Рогань", яка, за ствердженням відповідача, брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 6.8. Статуту ТОВ "Фірма "Рогань", що діяв на момент підписання договору, єдиною особою, що має право без довіреності вчиняти дії від імені товариства є директор.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, наданий відповідачем акт підписаний не директором, а особою, що не мала права підпису та не була уповноважена на підписання спірного акту. У спростування наведеного відповідач не надав доказів уповноваження підприємством заступника з економічних та фінансових питань на підписання акту.

Таким чином, даний акт є неналежним бухгалтерським документом, який не може засвідчувати факт надання послуг ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" на користь ТОВ "Фірма "Рогань", отже він не може бути належним доказом, який би об'єктивно свідчив про те, що вказані у цьому акті послуги надавались відповідачем позивачу та були спожиті останнім у процесі їх виконання, тому будь-які посилання на нього є безпідставними.

Разом з цим, доказом надання замовнику ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" юридичних послуг - проведення юридичної перевірки та аналізу наданих позивачем договорів і угод з питань, що пов'язані з фінансуванням позивача, за умовами п. 1.1. договору, є відповідний письмовий висновок, який має бути представлений позивачеві.

Але, як зазначив представник позивача у судовому засіданні та не спростовано належними доказами відповідачем, такий висновок останнім ТОВ "Фірма "Рогань" надано не було.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно зі звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно висуваються.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільним законодавством - ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір може бути розірваний судом за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона у значному розумінні позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Але ця стаття безпосередньо не встановлює підстав, що породжують право сторони на розірвання договору, а лише передбачає, що право на розірвання договору, у тому числі і шляхом односторонньої відмови від договору, може встановлюватись Цивільним кодексом, іншим законом, або за домовленістю сторін. Такі положення не можуть кваліфікуватися як спеціальні правила, що виключають застосування ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Загальний порядок розірвання договорів встановлено ст. 188 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Із розділу 9 договору не вбачається, що він може бути розірваний в односторонньому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (що підтверджується практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01.12.2009 № 50/101-08).

Між тим, позивачем була направлена відповідачу претензія №1 від 29.06.2011р. з констатуванням факту втрати інтересу замовника, відмови ним від прийняття відповідного зобов'язання і від відшкодування збитків у випадку повернення відповідачем суми передплати, незацікавленості в подальшій співпраці, та з проханням повернути передплату у розмірі 15 000,00 грн..

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 ЦК України).

Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Матеріали справи свідчать, що позиція ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал" на протязі дії договору свідчить про невідповідність їх як умовам цього договору, так і приписам чинного законодавства, що є порушенням прав свого контрагента - ТОВ "Фірма "Рогань".

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим задоволення позовних вимог ТОВ "Фірма "Рогань" в частині розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями його умов з боку ТОВ "Центр юридичних та бухгалтерських послуг професіонал".

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Дана норма кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Однак, сторони, відповідно до ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині повернення на користь ТОВ "Фірма "Рогань" внесеної передоплати в розмірі 15 000,00 грн., судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, отримавши попередню оплату, не приступав до виконання робіт за договором, доказів на підтвердження повернення позивачеві суми попередньої оплати відповідач суду не надав, і договір розірвано, тому здійснена позивачем передплата за вищезазначені послуги в сумі 15 000,00 грн., підлягає поверненню ТОВ "Фірма "Рогань".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача за період прострочення грошового зобов'язання з 20.07.2010р. по 05.09.2011р. інфляційних збитків у розмірі 1 560,00 грн. та 3% річних у розмірі 506,76 грн. є законною, обґрунтованою, у зв'язку з чим також підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу, нарахованої позивачем у відповідності до ст. 571 Цивільного кодексу України, безпідставно заявлених, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У відповідності до п. 5.2. договору сума у розмірі 15 000,00 грн., внесена позивачем на рахунок відповідача за платіжним дорученням №62 від 05.07.2010 року, є передплатою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції відзначає, що на підставі невірного визначення правової суті, передбаченої умовами договору передплати, позивач невірно та безпідставно заявив до стягнення 15 000,00 грн. суми подвоєння боргу, помилково посилаючись на вимоги ст. 571 ЦК України.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладання не виконав свої зобов'язання щодо виконання умов цього договору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів відзначає, що позивач заявив вимогу про стягнення боргу, що є не коректним, оскільки вимога стосується повернення виконаного (передплати), однак вказане не впливає на висновок щодо стягнення вказаної суми.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012р. у справі № 5023/554/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Істоміна О.А.

Повний текст постанови підписано 11.06.2012 року.