Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-2666/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 14:59 № 2а-2666/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Коваленка Д.Л.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Забудова» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132304 від 31 січня 2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Забудова»(далі -позивач, ТОВ «Будівельна компанія «Забудова») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132304 від 31 січня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вілія Пром Буд», яке було зареєстровано платником ПДВ; проведені господарські операції з вказаним контрагентом підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій. Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Крім того, позивач наголошував на протиправності дій податкового органу по проведенню перевірки, оскільки всупереч ст. 42 Податкового кодексу України позивач не був завчасно повідомлений про перевірку.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, за наслідками операцій з ТОВ «Вілія Пром Буд», позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 475 247,00 грн., оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, про що свідчить відсутність у вказаного контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Вілія Пром Буд», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

14 травня 2012 року в судове засідання відповідач не з'явився, відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на неявку відповідача по справі, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, враховуючи думку позивача з приводу цього питання, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»(код ЄДРПОУ 33635282) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.08.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №598716 (том І а.с. 92), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

У період з 28.12.2011 р. по 04.01.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»з питань дотримання правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків -ТОВ «Вілія Пром Буд»(код ЄДРПОУ 33677927) за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 17/23-4/33635282 від 12.01.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том 1, а.с. 17-30.

31 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132304 , яким позивачу за порушення п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»(код платежу 14010100), у розмірі 475 247,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. (том І, а.с. 38).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 475 247,30 грн. за наслідками операцій з контрагентом ТОВ «Вілія Пром Буд». В ході проведення перевірки отримано інформацію від ДПІ у Вишгородському районі щодо ТОВ «Вілія Пром Буд», згідно якої встановлено, що у товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; угоди, укладені ТОВ «Вілія Пром Буд»з контрагентами, мають ознаки нікчемності. Наслідком діяльності вказаного товариства є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин податковим органом встановлено відсутність факту придбання позивачем робіт та товарів у вищенаведеного підприємства та неможливість їх фактичного отримання ТОВ «Будівельна компанія «Забудова».

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року на загальну суму 475 247,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»(Покупець) та ТОВ «Вілія Пром Буд»(Постачальник) було укладено Договір №11/03 на поставку та монтаж обладнання від 01 березня 2011 року, Договір №11/04 на поставку та монтаж обладнання від 01 квітня 2011 року, Договір №12/04 на поставку та монтаж обладнання від 01 квітня 2011 року, Договір №4-18/П на поставку та монтаж обладнання від 08 квітня 2011 року, відповідно до яких Постачальник бере на себе зобов'язання з постачання, монтажу та пусконалагоджування Товару згідно специфікацій. (том І, а.с. 149-162).

Між позивачем та ТОВ «Вілія Пром Буд»з посиланням на рахунки - фактури було оформлено видаткові накладні № РН-0000001 від 01.04.2011р., № РН-0000002 від 01.04.2011р., № РН-0000003 від 01.04.2011р., № РН-0000004 від 01.04.2011р., № РН-0000005 від 01.04.2011р., № РН-0000006 від 04.04.2011р., № РН-0000007 від 05.04.2011р., № РН-0000008 від 05.04.2011р., № РН-0000009 від 06.04.2011р., № РН-0000010 від 06.04.2011р., № РН-0000011 від 06.04.2011р., № РН-0000012 від 06.04.2011р., № РН-0000013 від 06.04.2011р., № РН-0000014 від 06.04.2011р., № РН-0000015 від 06.04.2011р., № РН-0000016 від 06.04.2011р. (том І, а.с. 129-147).

ТОВ «Вілія Пром Буд»виписало позивачу податкові накладні: № 1 від 01.04.2011 р., № 2 від 01.04.2011 р., № 3 від 01.04.2011 р., № 4 від 01.04.2011 р., № 5 від 01.04.2011 р., № 6 від 04.04.2011 р., № 7 від 05.04.2011 р., № 8 від 05.04.2011 р., № 9 від 06.04.2011 р., № 10 від 06.04.2011 р., № 11 від 06.04.2011 р., № 12 від 06.04.2011 р., № 13 від 06.04.2011 р., № 14 від 06.04.2011 р., № 15 від 06.04.2011 р., № 16 від 06.04.2011 р. (том І а.с. 95-113).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 475 247,00 грн. за квітень 2011року.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Вілія Пром Буд»грошові кошти у розмірі 2 851 483,8 грн., в т.ч. ПДВ -475 247,32 грн., що підтверджується банківськими виписками (том І, а.с. 115-127).

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»має право на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ «Вілія Пром Буд».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарської операції з ТОВ «Вілія Пром Буд», з огляду на нижченаведене.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на час виникнення спірних правовідносин, визначались Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

У Розділі V Податкового кодексу України містяться норми, які визначають правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Первинний документ відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (зокрема, в ухвалі від 26.10.2010 р. по справі № К-5746/07, номер у ЄДРСР 12492841, в ухвалі від 21.07.2011 р. по справі № К-9830/08, номер у ЄДРСР 17312461, в ухвалі від 26.04.2012 р. у справі № К-15269/09, номер у ЄДРСР 23739551) та узагальнено викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Оболонському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Будівельна компанія «Забудова» та ТОВ «Вілія Пром Буд», оскільки останнє, як продавець (виконавець), не мало відповідних трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів.

Так, згідно наявних в матеріалах справи податкових та видаткових накладних, предметом постачання ТОВ «Вілія Пром Буд»на користь позивача були різного роду будівельні матеріали та комплектуючі, в тому числі великогабаритні товари: вікна, двері, плити перекриття кілець, плити дніщь, арматура, цегла, щебінь, тощо.

Згідно умов укладених договорів, постачання матеріалів здійснювалось на умовах Інкотермс DDP (поставка на склад покупця), що передбачає обов'язок продавця здійснити доставку товару на користь покупця.

Виконання таких договорів вимагає від продавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження / завантаження товарів.

В той же час, як вбачається з інформації, наданої на запит суду ДПІ у Вишгородському районі Київської області, відповідно до звіту ТОВ «Вілія Пром Буд»за перший квартал 2011 року за формою №1-ДФ (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку) всі працівники звільнені, за другий квартал 2011 року звіт не подавався (том І, а.с. 206-219).

Відповідно до додатку СВ до рядка 05.1. Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої ТОВ «Вілія Пром Буд»за ІІ квартал 2011 року у підприємства відсутні прямі витрати на оплату праці , що є додатковим підтвердженням відсутності на підприємстві трудових ресурсів.

Як встановлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вілія Пром Буд»№ 478/23-1/33677927 від 15.07.2011, складеним ДПІ у Вишгородському районі Київської області, в ході аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що основні засоби у ТОВ «Вілія Пром Буд»відсутні. Додаток К1 до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року не подавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» відсутні, в рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій відсутні. За даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за І квартал 2011 року склала 0 грн. (том І, а.с. 216-218).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Вілія Пром Буд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, угоди ТОВ «Вілія Пром Буд» зі своїми контрагентами носять фіктивний характер.

Крім того, як вбачається з наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вілія Пром Буд»за квітень 2011 року (том І, а.с. 208-212), останнім згідно Додатку № 5 не декларувались податкові зобов'язання за наслідками операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Забудова» (том І, а.с. 211).

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з придбання товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду надана не була. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи ненадання позивачем доказів перевезення товарів суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів -покупець чи постачальник -у покупця, як вантажоодержувача повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 48 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344- III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший встановлений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Вілія Пром Буд», тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Відтак, дослідженими судом доказами по справі в їх сукупності спростовуються доводи позивача стосовно реального виконання договорів між ним та зазначеним контрагентом.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових, видаткових накладних тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «Вілія Пром Буд»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між ТОВ «Будівельна компанія «Забудова»та ТОВ «Вілія Пром Буд»представниками Позивача надано не було, зокрема, не було надано доказів здійснення ТОВ «Вілія Пром Буд»реальної фінансово-господарської діяльності, яке не мало для цього необхідних адміністративно-господарських ресурсів.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, постачання товарів (надання послуг) оформлене лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

За встановлення судом факту безтоварності операцій позивача з ТОВ «Вілія Пром Буд»надані позивачем докази подальшого відчудження товару не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують реальність операцій, оскільки з наданих документів неможливо встановити, що позивачем здійснювався продаж саме тієї продукції, яка придбавалась у вказаного контрагенту.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно посилань представників позивача на неправомірність прийняття ДПІ у Оболонському районі міста Києва оскарженого податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що повідомлення про проведення перевірки отримано ними вже після фактичного проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Стаття 79 Податкового кодексу України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки

Згідно п. 79.1, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом; присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова .

Відповідно до п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведених законодавчих приписів повідомлення про проведення перевірки № 37681/10/23-406 від 23.12.2011 року та копію наказу № 3615 від 23.12.2011 року про проведення позапланової документальної перевірки було направлено позивачу 27.12.2011 року, що підтверджується копією поштового конверту (том І, а.с. 16).

При цьому, Податковим кодексом України не визначено, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки мають бути вручені платнику податків заздалегідь, тобто за певний час до проведення перевірки.

Враховуючи те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наданих платником податків документів, а також даних податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, присутність платників податків під час проведення перевірки не є обов'язковою, відтак завчасне повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки Податковим кодексом України не вимагається.

Крім того, суд зазначає, за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132304 від 31 січня 2012 року, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 24 травня 2012 року.