Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-2996/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року 10:48 № 2а-2996/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Діденко Г.В.,

від відповідача: Коновал Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс Технологія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0008062309 від 16 листопада 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтранс Технологія»(далі -позивач, ТОВ «Спецтранс Технологія») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008062309 від 16 листопада 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2010 року у розмірі 75 000,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Системотехніка». Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Системотехніка», яке було зареєстроване платником ПДВ; господарські операції з вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної з вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 75 000,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Системотехніка», оскільки фактично господарських операцій не відбулося, про що свідчить відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань з надання послуг.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «Системотехніка», в силу ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Спецтранс Технологія»(код ЄДРПОУ 37147512) зареєстроване як юридична особа 09.06.2010 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

У період з 21.10.2011 р. по 27.10.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецтранс технологія»в частині дотримання вимог дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Системотехніка»за жовтень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2296/2309/37147512 від 02.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с. 7-16.

16 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008062309 , яким позивачу за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 93 750,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 75 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 750,00 грн. (а.с. 27).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням ДПА у м. Києві від 20.01.2012р. № 595/10/25-114 та рішенням ДПС України від 22.02.2012 р. № 3123/6/10-2115 оскаржуване рішення було залишене без змін, а скарги позивача -без задоволення (а.с. 29-48).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 75 000,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Системотехніка».

Як зазначено у Акті перевірки, у відповідності до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва службовою запискою від 22.04.2011 року № 27454/ДПІ/26-10/90 повідомлено, що було допитано директора ТОВ «Системотехніка»громадянина ОСОБА_4, який зазначив, що не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Згідно поданої ТОВ «Системотехніка»декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, контрагентом позивача не задекларовано жодних податкових зобов'язань.

У відповідності до останньої поданої ТОВ «Системотехніка»звітності з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, у останнього відсутні будь які основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та інше обладнання, устаткування, тощо, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено довідку від 31.03.2011 року № 727/2303/37145405 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Системотехніка»з питань підтвердження отриманих від платників податків відомостей, в якій зазначено, що у ТОВ «Системотехніка», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частинами 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Спецтранс Технологія»з ТОВ «Системотехніка»носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Спецтранс Технологія»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у жовтні 2010 року на загальну суму 75 000,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Спецтранс Технологія»(Замовник) та ТОВ «Системотехніка»(Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних консультаційних послуг № 01/09-10-1 від 01 вересня 2010 року , відповідно до якого Виконавець, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується за завданням замовника, надати Замовникові одноразові юридичні послуги, а саме: надання письмової консультації на тему «Экономико-правовое планирование и анализ путей реализации проекта «Цистерны», а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві такі послуги (п.1.1) - а.с. 49-51.

Між позивачем та ТОВ «Системотехніка»з посиланням на вищевказаний договір було оформлено Акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт від 31 жовтня 2010 року на суму 450 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 75 000,00 грн. (а.с. 53).

ТОВ «Системотехніка»виписало позивачу податкову накладну № 94 від 30.10.2010 року на загальну суму 450 000,00 грн., з них ПДВ -75 000,00 грн. (а.с. 54).

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною були включені ТОВ «Спецтранс Технологія»до складу податкового кредиту у розмірі 75 000,00 грн. за жовтень 20 10 року.

Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки та копії платіжного доручення, останнім було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецтранс Технологія»грошові кошти у розмірі 450 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -75 000,00 грн. (а.с. 129-130).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє , відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Спецтранс Технологія»та ТОВ «Системотехніка», оскільки контрагент позивача має ознаки фіктивності та не мав належних трудових ресурсів (фахівців) для виконання договірних зобов'язань з надання письмової консультації на тему «економіко-правове планування та аналіз шляхів реалізаціх проекту «Цистерни».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, засновником ПП «Еконт»та директором ТОВ «Системотехніка»в одній особі значиться ОСОБА_4 (а.с. 144-145).

Вказана особа підписала також укладений з позивачем договір про надання послуг № 01/09-10-1 від 01.09.2010 року, акт виконаних робіт від 31.10.2010 року, а також видану на користь позивача податкову накладну № 94 від 31.10.2010р., що стала підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

В той же час, з пояснень ОСОБА_4 від 10.07.2011 року, допитаного в.о. начальника ВПМ Охтирської МДПІ, вбачається, що ТОВ «Системотехніка»ним не реєструвалось, про існування вказаного підприємства ОСОБА_4 дізнався від працівників міліції у 2011 році. Як пояснив ОСОБА_4, з метою виїзду за кордон він приїздив до м. Києва, де у приміщенні банку передав невідомим особам свій паспорт та підписав на їх прохання певні документи, зміст яких йому був незрозумілий. Також ОСОБА_4 повідомив, що назва ТОВ «Системотехніка»йому невідома, рівно як і те, чи здійснювало вказане підприємство господарську діяльність та хто конкретно вів фінансово-господарську діяльність (а.с. 149-150).

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, як видно з наявних метеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Системотехніка»зареєстровано та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Крім того, згідно використаної під час перевірки довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 727/2303/37145405 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Системотехніка»з питань підтвердження отриманих від платників податків відомостей, у ТОВ «Системотехніка»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частинами 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Зокрема, згідно останньої поданої ТОВ «Системотехніка»декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року вбачається відсутність на підприємстві основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з поданням декларації з податку на прибуток з нульовими показниками).

Відповідно до інформації, наданої на запит суду ДПІ у Шевченківському районі ДПС, декларація з податку на прибуток за 2010 рік та розрахунки за формою 1-ДФ (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку), до податкового органу не подавались.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Спецтранс Технологія»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків.

Крім того, як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.04.12 року № 13606856, до основних видів діяльності ТОВ «Системотехніка»належать: "Оптова торгівля будівельними матеріалами" (51.53.2), "Виробництво фільмів" (92.11.0), "Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням "(51.54.0), "Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту" (51.19.0), "Інші види оптової торгівлі" (51.90.0), "Технічне обслуговування та ремонт автомобілів" (50.20.0) -а.с. 144-145.

З наведених видів економічної діяльності вбачається, що господарська діяльність ТОВ «Системотехніка»взагалі не має ніякого відношення до надання юридичних консультаційних послуг, що в сукупності з відсутністю у контрагента позивача кваліфікованих працівників та іншими наявними у справі доказами, доводить неспроможність виконання контрагентом позивача договірних зобов'язань по наданню консультаційних послуг з економічно-правового планування та аналізу шляхів реалізації проекту «Цистерни».

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Системотехніка», податкова накладна якого стала підставою для формування ТОВ «Спецтранс Технологія»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписану від його імені податкову накладну не можна вважати належно оформленою та підписаною повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

Вказане відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 5 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання юридичних консультаційних послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Дослідженими судом доказами по справі в їх сукупності спростовуються доводи позивача стосовно реального виконання договору між ним та зазначеним контрагентом.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкової накладної, акту виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Системотехніка», сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, позивачем завищено суду податкового кредиту за період, що перевірявся на 75 000,00 грн.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0008062309, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 15 червня 2012 року.