Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-2996/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2996/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс Технологія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс Технологія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби від 16 листопада 2011 року №0008062309.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання позивач не з'явився, надавши клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та призначення судового засідання не раніше 12 вересня 2012 року у зв'язку з перебуванням представника Діденко Г.В. за межами України.

Дослідивши доводи заявленого клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки до поданого клопотання позивачем не надано належних доказів перебування його представника за межами України. Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості уповноважити іншого представника на представлення його інтересів в суді під час розгляду даної справи.

Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляці1йної скарги ТОВ «Спецтранс Технологія»у відповідності до положень ст.41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь в справі у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Системотехніка»та зазначив, що податкові накладні, видані даним контрагентом позивача не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Спецтранс Технологія»зареєстрована як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ«Спецтранс Технологія»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Системотехніка»за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02 листопада 2011 року №2296/2309/37147512.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 75 000,00 грн.

На підставі даного акту за порушення ТОВ «Спецтранс Технологія»вимог п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 16 листопада 2011 року №0008062309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 75 000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 750,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомлення -рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подані скарги залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення -без змін.

Відповідно до п.1.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведених норм вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, зокрема, у разі придбання ним товарів та послуг для використанні її при здійсненні ним господарської діяльності. При цьому, господарські операції повинні мати реальний характер, тобто повинні бути спрямовані на виникнення реальних змін майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є належним чином оформлена його контрагентом податкова накладна.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість слід з'ясовувати, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, між ТОВ «Спецтранс Технологія»(Замовник) та ТОВ «Системотехніка»(Виконавець) укладено договір про надання юридичних консультаційних послуг №01/09-10-1 від 01 вересня 2010 року, відповідно до п.1.1 якого Виконавець, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується за завданням Замовника, надати Замовнику одноразові юридичні консультаційні послуги, а саме: надання письмової консультації на тему «Экономико-правовое планирование а анализ путей реализации проекта «Цистерны»», а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві такі послуги.

На виконання умов даного договору, його сторонами складено акт №1 прийому -передачі виконаних робіт від 31 жовтня 2010 року на суму 450 000,00 грн., з них ПДВ 75 000,00 грн., податкова накладна №94 від 31 жовтня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів реальності здійснених позивачем господарської операції відповідно до договору з ТОВ «Системотехніка»№01/09-10-1 від 01 вересня 2010 року. Матеріали справи не містять належних доказів того, по яким саме питанням зазначеної в даному договорі темі ТОВ «Системотехніка»надано юридичні консультаційні послуги та яким чином позивач використав їх у своїй господарській діяльності.

Слід також зазначити, що з пояснень ОСОБА_3 (директор ТОВ«Спецтранс Технологія») від 10 липня 2011 року, допитаного в.о. начальника ВПМ Охтирської МДПІ, вбачається, що ТОВ «Системотехніка»ним не реєструвалось, про існування вказаного підприємства він дізнався від працівників міліції у 2011 році. Як пояснив ОСОБА_3, з метою виїзду за кордон він приїздив до м.Києва, де у приміщенні банку передав невідомим особам свій паспорт та підписав на їх прохання певні документи, зміст яких йому був незрозумілий. Також ОСОБА_3 повідомив, що назва ТОВ «Системотехніка»йому невідома, рівно як і те, чи здійснювало вказане підприємство господарську діяльність та хто конкретно здійснював фінансово-господарську діяльність (а.с. 149-150).

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 квітня 2012 року № 13606856, до основних видів діяльності ТОВ «Системотехніка»належать: "Оптова торгівля будівельними матеріалами" (51.53.2), "Виробництво фільмів" (92.11.0), "Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням "(51.54.0), "Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту" (51.19.0), "Інші види оптової торгівлі" (51.90.0), "Технічне обслуговування та ремонт автомобілів" (50.20.0) -(а.с. 144-145). Отже, надання юридичних послуг не є видами господарської діяльності ТОВ «Системотехніка».

Отже, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Така ж, позиція викладена і в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкова накладна ТОВ «Системотехніка»видана відповіно до договору з позивачем №01/09-10-1 від 01 вересня 2010 року не може вважатися первинним документом, який дає позивачу право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення -рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтранс Технологія»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Ухвалу складено в повному обсязі 07.09.12р.