Ухвала

від 13.06.2012 по справі 2а-7913/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

13 червня 2012 року № 2а-7913/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень №0000682302 від 31.01.2012, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор ЛТД»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій по проведенню позапланової перевірки та оформленню її результатів, скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000682302.

Відповідно до п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати, а також перелік документів та матеріалів, що додаються.

При ознайомленні з матеріалами позовної заяви суд встановив, що позивачем до позовної заяви не було додано належним чином оформлений документ про сплату судового збору у порядку та розмірах передбачених Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року №3674-VI.

Згідно ст. 3-6 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку, з подальшим зарахуванням до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до листа Державної судової адміністрації України №12-6621/11 від 10.11.2011 року, при сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні збору з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надана позивачем копія квитанції № 56 від 04 квітня 2012 року на суму 32 грн. 19 коп., не є належним доказом сплати судового збору, оскільки вимогами чинного законодавства передбачено подання оригіналу квитанції кредитної установи при зверненні до суду із позовною заявою.

Оригіналу квитанції про сплату судового збору позивачем надано не було.

Крім того, суд наголошує на неповній сплаті судового збору позивачем, оскільки позовна заява містить одночасно вимоги майнового та немайнового характеру.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, про що вказано, зокрема, у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Позивач у пунктах 1-2 прохальної частини позовної заяви просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення результатів проведення позапланової перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ , який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів, інформацію про виявлені факти порушень, та не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Акт перевірки є лише способом фіксації виявлених порушень податкового та іншого законодавства та не зобов'язує платника податків до вчинення певних дій.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09 «акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору».

В спірних правовідносинах актом , що має для платника податків певні правові наслідки, є податкові повідомлення та податкові вимоги.

З огляду на заявлені позивачем позовні вимоги суд зазначає, що аналіз правомірності податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000682302 включатиме в себе дослідження обґрунтованості висновків відповідача щодо визнання правочинів такими, що мають ознаки нікчемності, щодо невизнання права на податковий кредит за результатами господарських операцій з контрагентами та нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Відтак, позивачу слід уточнити позовні вимоги , або вказати, яке окреме правове значення мають оскаржувані дії податкового органу поза винесенням податкового повідомлення-рішення , та які права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин порушені оскаржуваними діями .

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки в строк до 27 червня 2012 року включно шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру; уточнення позовних вимог в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо щодо проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення результатів проведення позапланової перевірки.

Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор ЛТД»залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 27 червня 2012 року включно.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Патратій