Ухвала

від 05.06.2012 по справі 9/237

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 9/237 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник відповідача - Чирва Є.В. Де Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Полтавської областi від 06.03.2012р. по справі № 9/237

за позовом Приватного підприємства "Шерк"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Шерк", звернувся до Господарського суду Полтавської областi з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, винесені на підставі Акту перевірки від 08 травня 2007 року №265/23-120/31913681, якими визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 26 790,00 грн. (основний платіж - 17 860,00 гри., штрафна санкція - 8 930,00 гри.), а саме:

- від 30 липня 2007 року №0003012301/1/1635;

- від 12 жовтня 2007 року №0003012301/2/2362.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 06.03.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Шерк" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, ст.ст. 9,86,159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавський області була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

За результатами проведеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ був складений акт №265/23- 120/31913681 від 08 травня 2007 року «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Шерк» код за ЄДРПОУ 31913681 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2006р.» .

ДПІ-відповідач, зокрема, констатувала з посиланням на ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 неправомірне включення позивачем до складу валових витрат суми в 89302,00 грн. (без ПДВ) за 2006 рік вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих позивачем від ТОВ "Компанії "Альтіма" за умовами договору № 010206-7 від 01.02.2006 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22325,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 7708,00 грн., 2 кв. 1075,00 грн., 3 кв. 9375, 00 грн., 4 кв. 4167, 00 грн., чим порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.. 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

17 травня 2007 року на підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0002042301/0/1021, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 29 715,00 грн. (основний платіж - 19 810,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 9 905,00 грн.);

ПП «Шерк» оскаржило вище вказане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ та Державної податкової адміністрації у Полтавській області.

Рішенням Кременчуцької ОДПІ від 23 липня 2007 року №22530/10/25-010 «Про результати розгляду первинної скарги», залишеним без змін Рішенням ДПА у Полтавській області від 04 жовтня 2007 року №2979/10/25-017 «Про результати розгляду повторної скарги», повідомлення-рішення від 17 травня 2007 року №0002042301/0/1021 було частково скасовано на суму 2 925,00 грн. (1 950,00 грн. основного платежу, 975,00 грн. штрафної (фінансової) санкції).

30 липня 2007 року та 12 жовтня 2007 року за результатами розгляду скарги ПП «Шерк», Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0003012301/1/1635 та №0003012301/2/2362, якими підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 26 790,00 грн. (основний платіж - 17 860,00 грн., штрафна санкція - 8 930,00 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що заперечення та документи, надані відповідачем, не доводять, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31.07.2008 р. постановою господарського суду Полтавської області у справі № 3/228 позовні вимоги Приватного підприємства "Шерк" було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення КОДПІ від 30.07.2007 р. № 0003002301/1/1636, від 12.10.2007 р. № 0003002301/2/2361, за якими Приватному підприємству "Шерк" визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 378 198,00 грн., в т. ч. основний платіж 286416,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 91 782,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 р. у задоволенні апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ відмовлено, постанову господарського суду Полтавської області від 31.07.2008 р. у справі № 3/228 залишено без змін.

Господарським судом Полтавської області та Харківським апеляційним адміністративним судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат відповідних періодів 2006 року 89302, 00 грн. (без ПДВ), сплачених ТОВ "Компанія "Альтіма" за надані останнім в цьому періоді транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 010206-7 від 01.02.2006 р. на підставі первинної документації, а саме відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, у тому числі платіжних доручень про оплату послуг, актів виконаних робіт. Операції з придбання цих послуг відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками. Про це зазначається й у висновку № 936 судово-економічної експертизи від 19.01.2009 р., що була призначена судом в межах справи № 3/228.

Відповідно до ст. 254 КАС України, вказані постанова господарського суду Полтавської області та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набрали законної сили з моменту проголошення останньої, тобто з 02.06.2009 р.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

В силу наведеної процесуальної норми зазначені обставини (правомірність включення позивачем до складу валових витрат відповідних періодів 2006 року вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ "Компанія "Альтіма") не доказуються при розгляді цієї справи.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла протягом періоду, що перевірявся), складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи податкові накладні, отримані від ТОВ «Компанія «Альтима», складені у повній відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та пункту 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, а саме: містять порядковий номер, дату видачі податкової накладної, повну або скорочену назву, вказану в статутних документах юридичної особи (постачальника і покупця), податкові номери платників податку на додану вартість (постачальника і покупця), місце розташування юридичної особи (постачальника і покупця), опис (номенклатуру) товарів та їх кількість, ціну поставки без ПДВ, суму податку на додану вартість в цифровому значенні, загальну суму грошових коштів, належних до сплати з урахуванням податку.

Усі податкові накладні зареєстровані у реєстрі виданих (отриманих) податкових накладних.

Факт надання послуг документально підтверджується актами виконаних послуг та звітами по наданим роботам, послугам до актів виконаних робіт, у яких зазначені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що акти виконаних послуг та звіти до даних актів відповідають всім вимогам, встановленим частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Акті перевірки відображені дані про виконані послуги: дати та номери актів виконаних послуг, вартість послуг, маршрути перевезення, які вказані в актах виконаних робіт.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу про те, що в перевіряємому періоді підприємством до складу валових витрат віднесено суми по наданим транспортно-експедиційним послугам в розмірі 89 302,00 грн. згідно актів виконаних робіт, по яких не підтверджено фактичне виконання цих послуг не відповідає дійсності і спростовується первинними бухгалтерськими документами - актами виконаних послуг та звітами до даних актів, рахунками на оплату послуг, платіжними дорученнями на перерахування коштів та податковими накладними.

Таким чином, саме в дотримання вказаних норм права позивачем було включено до складу податкового кредиту за період з лютого 2006 року по листопад 2006 р. 17 860,00 грн. ПДВ, що були сплачені позивачем за отримані ним транспортно-експедиційні послуги від ТОВ "Компанія "Альтіма" згідно договору № 010206-7 від 01.02.2006 р. (факт оплати вартості послуг підтверджується виписками банку, том справи 1, а.с. 128-134).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не доводять, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підтверджені як поданими доказами, так і нормами права, висновки відповідача не обґрунтовані документально, а тому позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Полтавської областi від 06.03.2012 року по справі № 9/237 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 06.03.2012р. по справі № 9/237 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.