Постанова

від 08.11.2006 по справі 7/47-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/47-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 листопада 2006 р.                                                                                   № 7/47-38  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                          Кривди Д.С.,

суддів                                                      Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Яців Р.Б., Суходольська Л.В.

від відповідача:    не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс”

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р.

у справі № 7/47-38 Господарського суду Волинської області

за позовом Дочірнього підприємства “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс”

про стягнення 16268,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” про стягнення 16268,84 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.04.2006р. (суддя М.Шум), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. (судді: Н.М.Кравчук, Г.М.Гнатюк, О.Л.Мирутенко), позовні вимоги Дочірнього підприємства “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України” задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” на користь Дочірнього підприємства “Західукргеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України” 14129,94 грн. заборгованості, витрати по сплаті держмита у розмірі 141,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., в частині стягнення 2138,90 грн. заборгованості в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р., мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та  процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс”  не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено, що:

- 10.11.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач придбав у позивача сто путівок в санаторій “Геолог Прикарпаття”.

- договором сторони передбачили попередню форму оплати за путівки.

-  договір укладений строком до 31.12.2005р.

- позивачем виконано умови договору, протягом 2004-2005р.р. передано відповідачу оздоровчих путівок на загальну суму 45149,82 грн.

- відповідач свої договірні зобов'язання виконав неналежним чином, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 14129,94 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вже було зазначено, позивачем виконано умови договору, протягом 2004-2005р.р. та передано відповідачу оздоровчі путівки. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання на суму 45149,82 грн., виконав не належним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 14129,94 грн.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи заявника в касаційній скарзі щодо того, що оплата повинна здійснюватись пропорційно, а саме 50% - коштами, 50 % - товарною продукцією, як це зазначено в примірнику договору, що знаходиться у відповідача.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі №7/47-38 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс” залишити без задоволення, постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі № 7/47-38   –без змін.

Головуючий - суддя                                                       Кривда Д.С.

судді                                                                                Жаботина Г.В.

                                                                                                    Уліцький А.М.