Постанова

від 20.06.2012 по справі 45/198

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 45/198

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Мачульського Г.М., Бакуліної С.В., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Світ будівельних технологій" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2012р. у справі№45/198 Господарського судуміста Києва за позовомНоводністровської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Світ будівельних технологій" провідшкодування збитків

за участю представників

- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 27.10.2011р.) - відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 22.09.2011р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Новодністровська міська рада (далі -позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Світ будівельних технологій" (далі -відповідач) збитки, завдані безоплатним використанням земельної ділянки за період з 25.12.2008р. по 09.07.2010р. (площею 1,0028 га) та по 01.05.2011р. (площею 0,7322 га) в розмірі неодержаної орендної плати в сумі 127423,65 грн. Позовні вимог обґрунтовані тим, що відповідач придбавши нерухомість під вказаними земельними ділянками не оформив прав на землю і не сплачував за її використання, чим завдав позивачу як власнику збитки, що були розраховані відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Кондес Л.О., судді Баранець О.М., Рябуха В.І.), позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із рішенням Новодністровської міської ради "Про розмежування комунальної та державної власності на землю" від 16.11.2001р. всі землі міста Новодністровськ є землями комунальної власності, крім земель державної форми власності.

ВАТ "Дністровська ГАЕС" на підставі п.1.1. Договору оренди землі від 27.06.2002р. №39, на підставі п.1.1. Договору на право користування земельною ділянкою №54/59 орендувала у Новодністровської міської ради земельні ділянки, зокрема, за наступними об'єктами: тимчасовою котельнею 0,2706 га., розчинним вузлом 0,7322 га.

Відповідно до експлікації земельних угідь (згідно форми 6-зем) площа земельної ділянки, зайнятої тимчасовою котельнею, складає 0,2706 га, а площа земельної ділянки, зайнятої розчинним вузлом, складає 0,7322 га.

25.12.2008р. між відповідачем та ВАТ "Дністровська ГАЕС" укладено договір купівлі-продажу реєстровий №3/38 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач придбав у ВАТ "Дністровська ГАЕС" нежитлову будівлю "Розчинний вузол", що знаходиться в м. Новодністровськ, квартал 19, будинок 14 Чернівецької області.

Крім того, 25.12.2008р. між відповідачем та ВАТ "Дністровська ГАЕС" укладено договір купівлі-продажу реєстровий №3/39, відповідно до якого відповідач придбав у ВАТ "Дністровська ГАЕС" нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Новодністровськ, квартал 14, будинок 2 Чернівецької області.

Позивачем 26.09.2009р. прийнято рішення "Про внесення змін до договорів користування земельними ділянками" №46, згідно якого у зв'язку з придбанням майна тимчасової котельні та розчинного вузла відповідачем, дано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо надання земельних ділянок в оренду загальною площею 1,0028га для ведення статутної діяльності (п.2 рішення від 26.09.2009р. №46). Цим же рішенням зобов'язано відповідача в 10-ти денний термін укласти договір користування земельними ділянками загальною площею 1,0028га для ведення статутної діяльності, що розташовані в м.Новодністровськ, промбаза, відповідно до "Положення про оренду земельних ділянок в місті Новодністровськ та порядок встановлення розмірів орендної плати за землю" (зі змінами) терміном до 30.06.2009р. (п.2.1. рішення від 26.09.2009р. №46).

Згідно п.п. 2.2., 2.3. рішення від 26.09.2009р. №46 відповідача зобов'язано сплатити плату у розмірі, визначеному відповідно до "Положення про оренду земельних ділянок в місті Новодністровськ та порядок встановлення розмірів орендної плати за землю" (зі змінами) за користування земельними ділянками з моменту переходу права власності на майно, та зобов'язано відповідача на протязі шести місяців виготовити відповідну технічну документацію на земельні ділянки та укласти договір оренди землі, провести його державну реєстрацію згідно вимог чинного земельного законодавства.

Позивач листами від 04.03.2009р. №254, 18.03.2009р. №324, 21.01.2010р. №75 нагадував про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, придбані відповідачем, та попереджав, що використання земельних ділянок без відповідних документів, є порушенням законодавства України.

Відповідач на зазначені листи позивача не відповів.

Позивач звернувся з листом від 29.03.2011р. №587 до Держкомзему в м.Новодністровськ про надання інформації щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, які знаходяться під нежитловими будівлями за адресами: м. Новодністровськ, квартал 14, будинок 2 (тимчасова котельня) та м. Новодністровськ, квартал 19, що належить відповідачеві.

Листом від 04.04.2011р. №101 Відділ Держкомзему в м. Новодністровськ повідомив позивача про те, що нормативно-грошова оцінка за 1 кв.м. вищезгаданих земельних ділянок становить для ведення виробничої діяльності 72,34 грн.

Листом від 27.05.2011р. №939 позивач запропонував відповідачеві взяти участь у засіданні комісії з приводу визначення розмірів збитків заподіяних територіальній громаді м. Новодністровськ в особі міської ради.

Відповідач свого представника для участі у роботі вказаної комісії не направив.

В подальшому, 15.06.2011р. комісією складено Акт, відповідно до якого визначено розмір збитків, заподіяних територіальній громаді м. Новодністровськ за період з 25.12.2008р. по 01.05.2011р. в сумі 127423,65 грн.

Рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради "Про затвердження акту розмірів збитків, заподіяних ТОВ "ВКФ "Світ будівельних технологій" від 06.07.2011р. № 166/7, затверджено Акт комісії по визначенню збитків, заподіяних відповідачем територіальній громаді в особі міської ради від 15.06.2011р. в розмірі 127660,44 грн.

Листом від 17.11.2011р. №328 Відділ Держкомзему у місті Новодністровськ повідомив відповідача про те, що на підставі рішення позивача від 26.02.2009р. №46 за відповідачем рахуються земельні ділянки, а саме, розчинний вузол (0,7322 га) за адресою м. Новодністровськ, індексно-кадастровий квартал №19, тимчасова котельня (0,2706 га) за адресою м. Новодністровськ, індексно-кадастровий квартал № 14.

Таким чином судами встановлено, що відповідачу належало нерухоме майно, яке займало земельні ділянки відведені під розміщення нерухомого майна (розчинний вузол - 0,7322 га, тимчасова котельня - 0,2706 га).

Відповідачем судам не було надано документів, що засвідчували б його право власності на вказані земельні ділянки або право користування ними з 2008р.

Судами встановлено, що позивач здійснив розрахунок розміру збитків в сумі 127423,65 грн. в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків, які вірно розраховані відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач користувався земельними ділянками, на яких розміщені придбані ним об'єкти нерухомості, ці земельні ділянки перебували у власності позивача. При цьому, відповідачем не здійснювались дії для оформлення прав на землю та не здійснювалась оплата за користування зазначеними земельними ділянками незважаючи на неодноразові звернення позивача.

Відповідно ж до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 125 цього кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 156 вказаного кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 цього кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Для визначення розміру вказаних збитків встановлено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі Порядок №284).

Як встановлено, судами позивачем при здійсненні розрахунку вказаний Порядок був дотриманий.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що він не здійснював самовільне зайняття земельної ділянки, тому не може відшкодовувати завдані збитки, оскільки правопорушення ним не було здійснене, не спростовують висновків судів у зв'язку з тим, що відповідач протиправно не платив за користуванням землею власнику та не виконував ніяких дій щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на неодноразові звернення позивача не реагував, та використовував земельні ділянки без правовстановлюючих документів.

Подібну правову позицію викладено і в постанові Вищого господарського суду України від 13.02.2007р. року зі справи №39/192 Господарського суду Дніпропетровської області, у порушенні провадження з перегляду якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.04.2007 року відмовлено.

Як роз'яснив у своїй постанові Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що вищевказаними діями відповідача позивачу заподіяно шкоду у вигляді упущеної вигоди у зв'язку із неодержанням плати за оренду земельної ділянки.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 111 7 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, а відтак і підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Світ будівельних технологій" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012р. у справі Господарського суду міста Києва №45/198 -без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

А.М. Уліцький