Постанова

від 19.06.2012 по справі 7/141-пд-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 7/141-ПД-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року

у справі № 7/141-ПД-10

господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП"

до 1.Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп"

про про визнання договору №1/1-10/09 від 01.10.2009р. удаваним та встановленням нікчемності правочину

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп"

3. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні

відповідача 1.Херсонське державне бюро технічної інвентаризації

2.Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

про визнання відсутності права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним інвестиційного контракту та визнання права власності

за участю представників

позивача - Гілевич Л.О.

відповідачів - 1. не з'явились

2. Муравйова К.В.

3. не з'явились

третьої особи - 1. не з'явились

2. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач-1, товариства з обмеженою відповідальністю „Творець" (відповідач-2) та товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард Капітал Групп" (відповідач-3) про визнання договору №1/1-10/09 від 01.10.2009р. про заміну сторони в інвестиційному контракті №1 від 17.04.2008р., укладеного між відповідачами, удаваним та вчиненим з метою приховування іншого правочину -договору дарування об'єкту незавершеного будівництва торгово-виставкового центру з офісами, розташованого у м. Херсоні по проспекту 200-річчя Херсону, 5, а також встановлення нікчемності договору дарування зазначеного об'єкту.

08 листопада 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Творець" заявило зустрічний позов у якому просило визнати відсутність права власності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного будівництва торгово-виставкового центру з офісами, розташованого в м. Херсоні, проспект 200 років Херсона, будинок №5, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2009 р. № 24053099; визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_1, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" від 06 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 1669; визнати недійсним інвестиційний контракт № 1 від 28.10.2009 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп"; визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" право власності на приміщення другого поверху торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_1 загальною площею 2044,8 кв.м.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30 листопада 2011 року (суддя Гридасов Ю.В.) у справі №7/141-ПД-10, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року (судді: Мишкіна М.А., Беляновський В.В., Будішевська Л.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_1, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" від 06 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 1669; визнано недійсним інвестиційний контракт № 1 від 28.10.2009 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп" від 28 жовтня 2009 року; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" право власності на приміщення другого поверху торгово-виставкового центру з офісами у АДРЕСА_1 загальною площею 2044,8 кв.м.; у задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду від 30.11.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Творець" у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 квітня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп" було укладено Інвестиційний контракт № 1, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп" виступило інвестором будівництва торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_1 (Інвестиційний об'єкт) на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, яка є замовником будівництва.

Зі змісту додатку №1 до зазначеного інвестиційного контракту вбачається, що 100% Інвестиційного об'єкту являється власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп", водночас замовник отримав грошову компенсацію у розмірі 100000,00 грн.

01 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп", товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладений договір про заміну сторони в Інвестиційному контракті № 1, за умовами якого з моменту його укладення товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп" відступило усі свої права та обов'язки за Інвестиційним контрактом № 1 товариству з обмеженою відповідальністю "Творець", яке стало новою стороною в Інвестиційному контракті замість товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп".

З матеріалів справи також вбачається, що 30 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп" та підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" було укладено інвестиційний контракт, за умовами якого останній є інвестором частини інвестиційного об'єкту за інвестиційним контрактом №1 від 17.04.2008р., а саме -приміщення приблизною площею 1900 кв.м. на першому поверсі та 88 метрів площі спільного використання (на першому, другому та на даху) передбачених відповідною проектною документацією. Тобто, як вірно встановлено судами, товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп" після укладення Інвестиційного контракту №1 та до передачі прав за ним товариству з обмеженою відповідальністю "Творець" було залучено співінвестора - підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна".

Водночас, судами попередніх інстанцій також встановлено, що 06.10.2009 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу було передано у власність товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" незавершену будівництвом споруду Інвестиційного об'єкту.

28 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп", товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали новий Інвестиційний контракт, умовами якого визначили порядок закінчення будівництва Інвестиційного об'єкту та погодили, що по закінченню будівництва перший поверх Інвестиційного об'єкту повинен перейти у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Групп", а другий поверх -товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП".

Частиною 1 ст.328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Натомість, ч. 3 зазначеної статті передбачено можливість укладення договору стосовно об'єкту незавершеного будівництва у разі такої необхідності, особою, яка є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Зазначене кореспондується з положеннями п. 2.9. Інвестиційного контракту № 1 від 17.04.2008 р.

Крім того, відповідно до положень ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" виключно інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, за винятком випадків, коли за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не мала права на отримання у власність об'єкта незавершеного будівництва, як результат -у неї було відсутнє право на розпорядження незавершеною будівництвом будівлею, так як відповідно до умов Інвестиційного контракту № 1 та Договору №1/1-10/9 про заміну сторони в інвестиційному контракті власником Інвестиційного об'єкту (у тому числі, як об'єкту незавершеного будівництва) є товариство з обмеженою відповідальністю "Творець". З урахуванням зазначеного, безпідставними та такими, що не знаходять свого підтвердження є доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_9 була власником спірних об'єктів нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Зазначене кореспондується також з приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, якою визначено, що виключно власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, зі змісту п.п. 3.1.12 п. 3.1. Інвестиційного контракту від 17.04.2008р. вбачається, що відповідач-1 зобов'язалась без згоди Інвестора не укладати будь-яких угод стосовно об'єкту інвестування.

Таким чином, факт продажу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 об'єкту незавершеного будівництва за спірним договором купівлі-продажу від 06.10.2009 р., без згоди інвестора -товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" суперечить положенням чинного в Україні законодавства та умовам контракту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими та правильними висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 06.10.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним.

Крім того, вірно встановлено судами, що уклавши договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП", Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 фактично відмовилась в односторонньому порядку від договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" в порушення вимог ст. 629, 525 Цивільного кодексу України, попередньо надавши згоду на заміну інвестора шляхом підписання договору від 01.10.2009р.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, заміна сторони в зобов'язанні (в Інвестиційному контракті № 1 від 17.04.2008р.) була здійснена у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, в межах прав, наданих суб'єктам інвестиційної діяльності, передбаченими ч. 3 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", і товариство з обмеженою відповідальністю "Творець" набуло всіх прав та обов'язків інвестора будівництва.

Натомість, помилковими та такими, що не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи є доводи заявника касаційної скарги стосовно визнання договору про заміну сторони від 01.10.2009р. №1/1-10/09 удаваним та встановлення його нікчемності у судовому порядку.

Враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року зі справи №7/141-ПД-10 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

Н. О. Кочерова