Рішення

від 19.06.2012 по справі 11/5/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 червня 2012 р. Справа 11/5/2012/5003

за позовом сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Томашпільський

агроторговий дім «Надія», с. Яришівка Томашпільського району

до товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький

маслосир завод», м. Липовець

про стягнення 124363,25 грн. заборгованості

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача : О. Січкар керівник, ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Томашпільський агроторговий дім «Надія»звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький маслосир завод»заборгованості за договором доручення б/н. від 01.06.2011р. в загальному розмірі 124 363,25 грн., з яких: 121 884,50 грн. - основний борг, 892,60 грн. -інфляційні нарахування та 1 585,95 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2011 року між сторонами укладено Договір доручення б/н.

За умовами п. 1.1 Договору позивач зобов'язувався за винагороду від імені та за рахунок відповідача виконувати такі юридичні дії: купувати молоко сире у фізичних осіб-товаровиробників, оплачувати товаровиробникам вартість придбаного у них молока, доставляти молоко до пункту приймання молока, визначеного Довірителем, зберігати молоко до моменту передачі його Довірителю, а також вчиняти інші дії, передбачені умовами даного Договору.

У відповідності до пунктів 2.2, 2.3, підпунктів г), с) пункту 4.1 Договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за молоко згідно приймально-розрахункових відомостей за 15 діб та виплачувати винагороду в розмірі, обумовлену в Додатку №1 до Договору, що включає в себе компенсацію витрат позивачу, як Повіреного на виконання ним умов даного Договору.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки за Договором. Таким чином, станом на день звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача за поставлену сировину (молоко) та не виплачену винагороду становить 121884,50 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 28.05.2012р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить клопотання останнього щодо відкладення розгляду справи.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 07.06.2012р. розгляд справи відкладено на 19.06.2012р..

В судовому засіданні 19.06.2012р. встановлено, що відповідач не скористався своїм правом щодо явки в судове засідання та надання пояснень відносно обставин викладених в позовній заяві. Водночас, відповідачем подано до суду ряд документів, визначених ухвалами від 28.05.2012р. та 07.06.2012р., серед яких обопільно підписаний акт звірки розрахунків від 12.06.2012р., зі змісту якого випливає визнання відповідачем боргу за Договором доручення б/н. від 01.06.2011р. в розмірі 121 884,50 грн..

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Липовецький маслосир завод»(відповідач, за Договором Довіритель) та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Томашпільський районний агроторговий дім «Надія»(позивач, за Договором Повірений) укладено Договір доручення б/н. (надалі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язувався за винагороду від імені та за рахунок Довірителя виконувати такі юридичні дії:

купувати молоко сире у фізичних осіб-товаровиробників;

оплачувати товаровиробникам вартість придбаного у них молока;

доставляти молоко до пункту приймання молока, визначеного Довірителем;

зберігати молоко до моменту передачі його Довірителю, а також вчиняти інші дії, передбачені умовами даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за молоко проводяться Довірителем по вмісту жиру згідно приймально-розрахункових відомостей за 15 діб по цінах визначених в протоколах погодження цін.

Згідно з п. 2.3. Договору, за вчинення дій, визначених у п. 1.1. Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Повіреному винагороду в розмірі, обумовленому в Додатку № 1 до даного Договору. Сума винагороди включає в себе компенсацію всіх витрат Повіреного на виконання ним умов даного Договору.

Вартість послуг Повіреного за даним Договором складає 0,50 грн. за один базисний кілограм сировини, що сплачується Довірителем на протязі 5 банківських днів з моменту представлення Повіреним акта виконаних робіт (п.2 Додатку до Договору).

Розділом 4 Договору сторони визначили обов'язки Довірителя, до складу яких зокрема входять обов'язки: видавати Повіреному гроші для проведення розрахунків зі здавачами молока (п. «г»); виплатити Повіреному належну йому за цим Договором винагороду, що включає в себе компенсацію витрат Повіреного на виконання умов даного Договору (п. «є»).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем в період з 15.08.2011р. по 31.08.2011р. відправлено відповідачеві сировину (молоко) в кількості 64 191 кг., про що сторонами складено та підписано акт виконаних робіт від 31.08.2011р.. За вказаним актом в серпні 2011 року вартість виконаних послуг становить 32 095 грн. (т. 1, а.с. 36, т. 4, а.с. 19-160).

За вказаний період відповідачем проведено розрахунки за поставлену сировину в повному обсязі. Сума винагороди відповідачем сплачена частково, в розмірі 10 000 грн., що стверджується прибутковим касовим ордером № 107 від 15.12.2011р..

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість по виплаті винагороди за період з 15.08.2011р. по 31.08.2011р. в розмірі 22 095,50 грн..

За період з 16.12.2011р. по 31.12.2011р. позивачем відправлено відповідачу сировину (молоко) в кількості 20 329 грн., про що свідчать акт виконаних робіт за грудень та товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 37, 39-54). Вартість послуг за вказаний період склала 10 164,50 грн..

Відповідачем проведено розрахунки за вказаний період частково, а саме: 9 675 грн. -за поставлену сировину (молоко) та 1 935 грн. -по винагороді.

За таких обставин, за період з 16.12.2011р. по 31.12.2011р., за відповідачем рахується заборгованість за поставлену сировину в розмірі 41 147,50 грн. ( з розрахунку 2,50 грн. за 1 кг. сировини) та 8 229,50 грн. -винагороди.

За період з 01.01.2012р. по 15.01.2012р. позивачем відправлено відповідачеві сировину в кількості 16 804 кг., що стверджується актом виконаних робіт за січень 2012 року та товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 55-63).

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, розрахунки за поставлену сировину та по винагороді відповідачем не проводились. Таким чином, за останнім рахується заборгованість за поставлену сировину в розмірі 42010 грн. та по винагороді в сумі 8 402 грн..

Зважаючи на наведене вище, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за договором доручення б/н. від 01.06.2011р. в загальному розмірі 121 884,50 грн., з яких: 83 157,50 грн. -за поставлену сировину, 38 727 грн. -по винагороді, що визнається останнім в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 12.06.2012р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлену сировину згідно договору доручення.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1002 цього Кодексу передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання за договором належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлену сировину та виплату винагороди у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 121 884,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 892,80 грн. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних в сумі 1585,95 грн..

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

Провівши перевірку інфляційних нарахувань за визначений в розрахунку період, суд зауважує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Визначений в розрахунку період нарахування не може бути предметом розгляду, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Невірно визначений період інфляційних нарахувань потягнув за собою помилку в розмірі цих нарахувань в бік завищення.

При перерахунку інфляційних судом отримана сума 842,93 грн., яка і підлягає задоволенню.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що вказана сума є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький маслосир завод»(22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. В. Копика, 59, код 36522729) на користь сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Томашпільський агроторговий дім «Надія»(24206, Вінницька область, Томашпільський район, с. Яришівка, вул. Черняхівського, 2, код 33678703) 121 884 (сто двадцять одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп. -боргу; 842 (вісімсот сорок дві) грн. 93 коп. -інфляційних нарахувань; 1 585 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 95 коп. -3% річних; 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 27 коп. -витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 49,87 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 22.06.2012р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 -відповідачу (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. В. Копика, 59)