Рішення

від 21.06.2012 по справі 5021/426/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.12 Справа № 5021/426/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАУТ - ПОРТОС», м. Суми

до відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірми Діамант», с. Сула, Сумський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД», м. Київ

про стягнення 270963 грн. 90 коп.

Суддя Лущик М.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.03.2012р.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

При секретарі судового засідання Душиної М.М.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого ним позову, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 184 184 грн. 55 коп., за договором купівлі-продажу права вимоги б/н від 27.12.2011р., (укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАУТ - ПОРТОС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД»), який виник за період з 01.01.2010р. по 16.12.2011р., відповідно до договорів поставки товару б/н від 24.03.2010р., № 46 від 11.04.2011р., № 2406 від 26.04.2011р., № 78 від 10.05.2011р. (укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД» та Дочірні підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» «Агрофірми Діамант»); пеню в розмірі 16 871 грн. 15 коп., інфляційні збитки в розмірі 8 267 грн. 80 коп., 3 % річних в розмірі 6 385 грн. 03 коп. та 30 % штрафу в розмірі 55 255 грн. 37 коп., а також судовий збір в розмірі 5 419 грн. 28 коп.

Відповідач надав письмовий відзив на позов б/н від 25.04.2011р. (вх. № 5827 від 25.04.2012р.), в якому проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити повністю, оскільки факт отримання товару відповідачем не підтверджено позивачем належними доказами.

Позивачем у судовому засіданні подано уточнення позовних вимог (вх. № 5839 від 26.04.12р.), відповідно до якого, у зв'язку зі зміною назви відповідача, позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» 270 963 грн. 90 коп., з яких: 184 184 грн. 55 коп. суми основного боргу, 16 871 грн. 15 коп. пені, 8267 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 6385 грн. 03 коп. -3% річних, 55 255 грн. 37 коп. штрафу та стягнути судовий збір.

Крім того, позивачем подано додаткові обґрунтування позовних вимог (вх. № 5840 від 26.04.12р.), згідно яких позивач підтримує свою позицію у справі та в якості доказу часткової сплати боргу відповідачем надає виписки банку.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду подані позивачем уточнення позовних вимог і додаткові обґрунтування та залучив їх до матеріалів даної справи.

Враховуючи те, що рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД», з яким у позивача існують правові відносини, суд з власної ініціативи на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 26.04.2012р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД» (03048, м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Пулюя, буд. 5, код 36979616).

Позивачем у судовому засіданні подано клопотання б/н від 23.05.12 р. (вх. № 7203 від 24.05.12р.) про долучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів копій податкових накладних № 47 від 23.05.11р., № 7 від 10.05.11р., № 42 від 26.04.11р., № 10 від 29.03.10р.; доказів надсилання відповідачу акту звіряння за період 01.01.2010 року-03.05.2012 року; гарантійного листа від 15.07.2011 року, які долучені судом до матеріалів справи.

Також, представником позивача до суду надано заперечення на відзив відповідача (вх. № 7664 від 05.06.2012р.), де зазначає, що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належними доказами, а наявні в матеріалах справи письмові докази, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні, рахунки на оплату, довіреності на отримання матеріальних цінностей, податкові накладні, банківські виписки та гарантійний лист є належними доказами фактів здійснених поставок та існування суми заборгованості відповідача, що утворилася внаслідок неповної оплати.

Ухвалами від 05.06.2012р. та від 14.06.2012р. у даній справі господарський суд Сумської області зобов'язав позивача надати уточнений розрахунок суми позову з урахуванням наданих доказів та надати суду на огляд оригінали документів, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог. Крім того, судом також зобов'язано сторони надати спільний двосторонній акт звірки розрахунків із зазначенням періодів (місяців) виникнення заборгованості та фактичних проплат відповідачем цієї заборгованості.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду представник позивача надав суду на огляд оригінали довіреностей на отримання товару № 50 від 26.04.2011р., № 56 від 10.05.2011р., які підтверджують факт отримання товару уповноваженою особою відповідача. Вказані оригінали досліджені судом в судовому засіданні та відповідають наявним в матеріалах справи копіям. Акт звірки представниками сторін надано не було.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2012р., представник відповідача усно пояснив, що представником позивача йому надано на огляд оригінали договорів на поставку товарів та первинні документи по заборгованості за видатковими накладними № 136 від 10.05.2011р., № 113 від 26.04.2011р., тому представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю врегулювання спору між сторонами мирним шляхом. Дане клопотання відповідача задоволено судом на підставі вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою від 14.06.2012р. відкладено розгляд даної справи.

В судове засідання 21.06.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, письмових доказів, заяв та клопотань не надав, тому, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАУТ - ПОРТОС», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Плюс ЛТД» укладений договір купівлі-продажу права вимоги б/н від 27.12.2011р., відповідно до п. 1.1. ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» бере на себе зобов'язання передати у власність позивача право грошової вимоги на суму 184 184 грн. 55 коп. до Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант», а позивач зобов'язується сплатити за нього встановлену договором суму.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору, позивач у справі одержує право (замість ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД») вимагати від відповідача сплатити суму основного боргу у розмірі 184 184 грн. 55 коп., а також право вимагати стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат, збитків та вживати будь-яких інших заходів щодо притягнення відповідача до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу права вимоги б/н від 27.12.2011р., ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» зобов'язується передати позивачу всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, протягом двох календарних днів з дня набрання чинності цим договором, в тому числі про заперечення, які існують у боржника (відповідача у справі) на момент підписання даного договору, і які можуть бути висунуті проти вимог позивача, а також про зміст листування і переговорів між ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» та відповідачем.

На виконання умов договору купівлі-продажу права вимоги б/н від 27.12.2011р., ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» передано позивачеві договори поставки товару, видаткові накладні, рахунки - фактури та акт звіряння розрахунків.

А також, у відповідності до умов вказаного договору (п. 3.2 договору), позивач листом № 5 від 02.03.2012р. повідомив відповідача про укладення між ним та ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» договору купівлі-продажу права вимоги б/н від 27.12.2011р. та запропонував вжити заходів щодо перерахування заборгованості в розмірі 184 184 грн. 55 коп. на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів з дати отримання даного листа.

Позовні вимоги позивач обгрунтувує тим, що між третьою особою та відповідачем укладені договори поставки товару б/н від 24.03.2010р. № 46 від 11.04.2011р., № 2406 від 26.04.2011р., № 78 від 10.05.2011р. На виконання вказаних договорів, ТОВ «Агроінвест Плюс ЛТД» передало, а відповідач прийняв товари на загальну суму 548 611 грн. 79 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, проте в порушення умов вказаних договорів, відповідачем в повному обсязі оплату за отриманий товар проведено не було і станом на 23.03.2012 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 184184 грн. 55 коп.

Також позивач зазначає, що в підтвердження взаємних розрахунків, сторони склали та підписали відповідний акт за період 01.01.2010р.- 16.12.2011р., копія якого додано до позовних матеріалів.

В підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за вказаними договорами поставки позивачем також надано суду копії видаткових накладних № 136 від 10.05.2011р., № 113 від 26.04.2011р., № 224 від 23.05.2011р.; рахунків на оплату № 78 від 10.05.2011р., № 2604 від 26.04.2011р., № 123 від 23.05.2011р.; виписок банку за період з 01.03.2010р. по 17.04.2012р. та з 21.07.2011р. по 14.04.2012р.; довіреностей на отримання товару № 50 від 26.04.2011р., № 56 від 10.05.2011р. та податкових накладних від 23.05.2011р., від 10.05.2011р., від 26.04.2011р., від 29.03.2010р.

Стосовно наданих позивачем доказів в обґрунтування позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, серед яких особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданої позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог копії акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2010р. - 16.12.2011р. вбачається, що від Дочірнього підприємства «Агрофірми Діамант» його підписано ОСОБА_3, але не зазначено інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу та не визначено її повноваження на підписання від імені відповідача зазначеного акту звіряння. Оригінал вказаного акту звіряння взаємних розрахунків суду на огляд та дослідження позивачем не надавався, тому, суд, враховуючи наведене, не приймає вказаний акт звіряння як доказ та вважає його не належним доказом у розумінні ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту видаткових накладних № 136 від 10.05.2011р., № 113 від 26.04.2011р., № 224 від 23.05.2011р. не зрозуміло хто саме отримав за ними товар, оскільки на вказаних видаткових накладних поставлено особистий підпис, але не вказано дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та не вказано на підставі якого документу особа, яка підписала видаткові накладні отримувала товар за ними.

В підтвердження господарських операцій за видатковими накладними на отримання товару № 136 від 10.05.2011р., № 113 від 26.04.2011р. позивачем надано суду довіреності № 50 від 26.04.2011р., № 56 від 10.05.2011р., які підтверджують факт отримання товару уповноваженою особою відповідача.

Проте, як свідчать матеріали справи, за видатковою накладною № 224 від 23.05.2011р. на суму 16 935 грн. 00 коп., особа, яка її підписала у графі «отримав», відповідачем на отримання товару не уповноважувалася, оскільки докази в підтвердження її повноважень в матеріалах справі відсутні та позивачем не надані, а також позивачем не надано суду в підтвердження позовних вимог на суму 624 грн. 00 коп. видаткову накладну № АІ-0000010 від 29.03.2010р. та довіреність на отримання відповідачем товару за вказаною накладною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, надані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог на суму 16 935 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 224 від 23.05.2011р. не є належними доказами в підтвердженням факту поставки та отримання товару відповідачем на вказану суму, і не являються достатніми доказами в обґрунтування позовних вимог в цій частині, а стосовно видаткової накладної № АІ-0000010 від 29.03.2010р. на суму 624 грн., то вказана господарська операція взагалі не підтверджена відповідними первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Разом з тим, надані позивачем та досліджені судом видаткові накладні на отримання товару № 136 від 10.05.2011р. на суму 215 297 грн. 88 коп., № 113 від 26.04.2011р. на суму 94 957 грн. 39 коп. та довіреності № 50 від 26.04.2011р., № 56 від 10.05.2011р., оригінали яких досліджено судом в судовому засіданні, підтверджують факт поставки та отримання відповідачем товару та приймаються судом як належні докази в обґрунтування позовних вимог в цій частині.

Пунктом 3.1 договорів поставки товару б/н від 24.03.2010р№ 46 від 11.04.2011р., № 2406 від 26.04.2011р., № 78 від 10.05.2011р., сторони визначили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до виписок банку за період з 01.03.2010р. по 17.04.2012р. та з 21.07.2011р. по 14.04.2012р. відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними, зокрема:

- за видатковою накладною № 136 від 10.05.2011р. на суму 215 297 грн. 88 коп. на підставі рахунку № 78 від 10.05.2011р. на суму 215 297 грн. 88 коп., відповідачем сплачено позивачеві в рахунок погашення боргу 93 648 грн. 15 коп. (12.05.2011р. - 48 015 грн. 00 коп., 21.09.2011р. 38 033 грн. 15 коп. та 7 600 грн. 00 коп.), залишок боргу по даній видатковій накладній складає 121 649 грн. 73 коп.;

- за видатковою накладною № 113 від 26.04.2011р. на суму 94 957 грн. 39 коп. на підставі рахунку № 2604 від 26.04.2011р. на суму 94 957 грн. 39 коп. 26.04.2011р. відповідачем сплачено позивачеві в рахунок погашення боргу 44 636 грн. 00 коп., залишок боргу по даній видатковій накладній складає 50 321 грн. 39 коп.

Таким чином, як встановлено судом, залишок боргу разом по вищевказаними видатковими накладними на момент розгляду справи становить 171971 грн. 12 коп., а факт отримання товару відповідачем за даними видатковими накладними (№ 136 від 10.05.2011р., № 113 від 26.04.2011р.) належним чином підтверджується довіреностями на отримання товару № 50 від 26.04.2011р. та № 56 від 10.05.2011р., копії яких приєднано до матеріалів справи.

Тому, враховуючи встановлені та викладені вище обставини, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача щодо стягнення основного боргу за договорами поставки, згідно з видатковими накладними № 136 від 10.05.2011р. та № 113 від 26.04.2011р., в розмірі 171 971 грн. 12 коп., а в іншій частині позовних вимог стосовно стягання основного боргу суд відмовляє, оскільки факт наявності боргу відповідача в цій частині не підтверджено позивачем належними доказами у відповідності до чинного законодавства.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, та, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних від простроченої суми та інфляційні збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно Постанови Національного банку України від 09.08.2010 № 377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 10 серпня 2010 року установлено облікову ставку в розмірі 7,75% річних.

Право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами договорів на поставку товару, разом з тим, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і тієї обставини, що простроченою та доведеною позивачем належними доказами є сума заборгованості в розмірі 171 971 грн. 12 коп., правомірними, і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 15 956 грн. 50 коп. за періоди з 14.05.2011р. по 14.11.2011р. та з 30.04.2011р. по 30.10.2011р., яку нараховано позивачем щодо простроченої заборгованості за накладними № 136 від 10.05.2011р. та № 113 від 26.04.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Право позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, разом з тим, враховуючи те, що простроченою відповідачем є сума заборгованості в розмірі 171 971 грн. 12 коп., за вказаними видатковими накладними, то вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних в розмірі 4 860 грн. 69 коп. та інфляційні збитки в розмірі 4 717 грн. 30 коп. за періоди з 14.05.2011р. по 15.03.2012р. та з 30.04.2011р. по 15.03.2012р.

Крім цього, позивач, керуючись п. 4.2 договорів на поставку товару, укладених між відповідачем та третьою особою, згідно яких за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець (відповідач у справі) сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару та штраф у розмірі 30% суми поставленого, але не оплаченого товару, просить суд стягнути з відповідача 55 255 грн. 37 коп. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого товару за видатковими накладними № 136 від 10.05.2011р. та № 113 від 26.04.2011р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 % штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 51 591 грн. 34 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 171 971 грн. 12 коп. основного боргу, 4717 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 4 860 грн. 69 коп. - 3 % річних, 15 956 грн. 50 коп. пені та 51 591 грн. 34 коп. штрафу, а в іншій части позову суд відмовляє, оскільки факт наявності основного боргу в заявленому позивачем розмірі не доведено та не обґрунтовано ним належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірми Діамант» (44346, с. Сула, Сумський район, вул. 40 років Перемоги, буд. 29, код ЄДРПОУ 32646953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАУТ - ПОРТОС» (40000, м. Суми, вул. Горького, буд. 4, код ЄДРПОУ 37430106) 171 971 грн. 12 коп. основного боргу, 4717 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 4 860 грн. 69 коп. - 3 % річних, 15 956 грн. 50 коп. пені, 51 591 грн. 34 коп. штрафу та 4 981 грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2012р.

Суддя Лущик М.С.