Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-1870/8159/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/8159/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-1870/8159/11

за позовом Сумського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно одержанних коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року адміністративний позов Сумського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського районного центру зайнятості незаконно отримані кошти в сумі 4980 грн. 41 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про недотримання відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" під час отримання матеріальноготзабезпечення на випадок безробіття, через неповідомлення позивача про свою зайнятість. Апелянт зазначила, що нею під час звернення до Центру зайнятості було надано усі документи, які необхідні для встановлення статусу безробітної, в зв'язку з чим, виплачена допомога була отримано правомірно. Крім того, позивачем під час звернення до суду було пропущено визначений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на час надання їй статусу безробітної не було повідомлено центр зайнятості про факт віднесення його до категорії зайнятого населення. Тому виплачена відповідачу грошова допомога по безробіттю у розмірі 4980 грн. 41 коп. отримана останнім неправомірно, зазначені кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягають стягненню у судовому порядку.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.05.2008 року та 17.05.2011 року відповідач звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Сумського районного центру зайнятості, де і була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки №НОМЕР_1 та № НОМЕР_2

28.05.2008 року та 24.05.2011 року ОСОБА_1 надала заяву з проханням до вирішенні питання про її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в якій також зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

Наказами директора Сумського районного центру зайнятості від 28.05.2008 року та 24.05.2011 року ОСОБА_1 відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" надано статус безробітньої та призначена, відповідно до підпункту 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, допомога по безробіттю з 21.05.2008 року та 17.05.2011 року відповідно.

Фактично відповідач отримала допомогу по безробіттю за період з 21.05.2008 року по 13.10.2008 року в сумі 2652 грн. 31 коп. та за період з 17.05.2011 року по 28.08.2011 року -2328 грн. 10 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком та не оспорюється відповідачем.

Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 17.10.2011 року, встановлено, що безробітня ОСОБА_1, яка перебувала на обліку в Сумському районному центру зайнятості є фізичною особою -підприємцем. Дана обставина також підтверджується довідкою Сумської районної державної адміністрації №114 від 10.10.2011 року, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа -підприємець виконавчим комітетом Зарічної районної ради в м. Суми 11.11.1996 року. Дії по припиненню підприємницької діяльності не проводились, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №НОМЕР_3, зареєстроване 11.11.1996 року є чинним на даний час.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, та зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, фізична особа-підприємець не може бути визнаний безробітним, оскільки віднесений законодавством до категорії зайнятого населення.

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було повідомлено центр зайнятості про факт того, що вона у період з 11.11.1996 року зареєстрована як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" через неповідомлення центр зайнятість про реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності під час отримання статусу безробітної. В зв"язку з неповерненням в добровільному порядку отриманої суми матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 21.05.2008 року по 13.10.2008 року в сумі 2652 грн. 31 коп. та за період з 17.05.2011 року по 28.08.2011 року -2328 грн. 10 коп., зазначена сума підлягає поверненню.

Щодо доводів апеляційної відносно правомірності отримання відповідачем допомоги по безробіттю через скасування Сумським окружним адміністративним судом державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року по справі №2а-1870/4942/11 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 17 зазначеного Закону визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 3 зазначеної статті Закону визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

В обґрунтування відсутності порушення вимог діючого законодавства, відповідач посилається на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_4, у якій зазначено, що станом на 26.05.2011 року в реєстрі записів про проведення реєстраційних дій не знайдено. Разом з тим, колегія суддів не може вважати дану довідкою належним доказом, оскільки вона не містить інформації про наявність в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів саме у період, коли відповідач зверталась до Центру зайнятості.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Стаття 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"встановлює, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлена відповідальність за порушення цього Закону.

Так, згідно ч. 4 вище зазначеної статті Закону встановлено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку про помилковість доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду визначеного КАС України, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності до даних правовідносин не застосовується.

Іншій доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року по справі № 2а-1870/8159/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.