Ухвала

від 06.06.2012 по справі 2а-1870/4503/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-1870/4503/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі № 2а-1870/4503/11

за позовом Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевець - Агро" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг-К"

про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевець-Агро" (далі - ТОВ "Кролевець-Агро"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг-К" (далі - ТОВ"Нафтаторг-К") про стягнення з ТОВ "Кролевець-Агро" в доход держави коштів, перерахованих ТОВ "Нафтаторг-К» за нікчемним правочином.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позов. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин деякі вимоги Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, позивач зазначає, що правочини між TOB «Нафтоторг-К» та TOB «Кролевець-Агро»здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на Глухівську об'єднану державну податкову інспекцію Сумської області Державної податкової служби (далі- Глухівська ОДПІ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2011р. Глухівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Кролевець Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в ході якої встановлено порушення ст. 185, 187, 188, 189, 201 Податкового кодексу України, а також ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кролевець-Агро», внаслідок чого завищено відємне значення поточного звітного періоду податкової декларації за лютий 2011р., яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 104 667,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення зі сторін угоди в дохід держави коштів, одержаних за її виконанням, оскільки відповідачами було доведено реальність господарських операцій як між ТОВ «Кролевець Агро»і ТОВ «Нафтаторг К», так і в частині господарських правовідносин ТОВ «Нафтаторг К»з контрагентами - постачальниками палива, а саме з ТОВ «Бахмач-Агро»та ТОВ «Український агроінвестиційний союз».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення податкового органу до суду з вказаним позовом слугували висновки акту №579/23/35148912 від 04.05.11 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кролевець Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, яким встановлено, що постачання товару по договору укладеному між TOB Кролевець-Агро»та TOB «Нафтаторг-К» підтверджуються первинними документами, що містять недостовірні данні в частині фактичного здійснення господарських операцій, відповідно, правочини, укладені TOB «Кролевець-Агро»і TOB «Нафтоторг-К»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними

Проте, колегія суддів такі висновки позивача вважає необгрунтованими, оскільки враховуючи вимоги Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Крім того, за результатами дослідження матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки від 04.05.2011 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кролевець Агро»висновки про порушення відповідачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені позивачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного вбачається, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Між тим, позивачем не надано судових рішень щодо визнання договорів, укладених між ПП "Кролевець-Агро»" та ТОВ "Нафтоторг-К", нікчемним.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте позивачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений відповідачами позивач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Позивач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчиненого відповідачами правочину як фіктивного. Таким чином, Глухівська МДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчиненого відповідачами правочину. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладеного правочину, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладеного відповідачами правочину, а тим більш, його нікчемності позивачем не надано.

Отже, враховуючи не надання податковим органом відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо нікчемності правочинів між TOB «Нафтоторг-К»та TOB «Кролевець-Агро» не знайшли свого підтвердженні ні в ході судового розгляду судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було.

Твердження податкового органу щодо порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі № 2а-1870/4503/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.