Постанова

від 30.07.2008 по справі 5/645

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 30 липня 2008 р.                                                                                   

№

5/645 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

судді     

Кривди

Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної

Г.В., Муравйова О.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного

товариства “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії 

на постанову

Луганського

апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року

у

справі

№5/645

господарського суду Луганської області 

за

позовом

Акціонерного

товариства “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії

до

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

суми,

за

участю представників сторін від:

позивача:

Болото

О.О. -за довіреністю від 05.10.2007р.

відповідача:

ОСОБА_2.

-за довіреністю від 08.07.2008р.

Згідно

розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від

29.07.2008р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі

колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Муравйов О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Луганської області від 15.11.2007р. (суддя Закропивний

О.В.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача проценти у

сумі 291753,45грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі

54658,07грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 166335,61грн.,

витрати по сплаті державного мита в сумі 5127,47грн. і витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 07.04.2008р. (судді Якушенко

Р.Є. -головуючий, Іноземцева Л.В., Перлов Д.Ю.) рішення господарського суду

Луганської області від 15.11.2007р. скасовано; в задоволенні позову відмовлено;

судові витрати за позовом покладено на позивача.

Позивач

в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського

суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,

залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Колегія

суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет

правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права,

заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між

позивачем та відповідачем 26.04.2005 укладена кредитна угода №1079 про

відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов п. 3.1 якої

позивач надає відповідачу (позичальнику) кредит на умовах кредитної лінії на

термін з 26.04.2005 по 26.10.2006 з лімітом заборгованості в сумі 1000000грн.,

а позичальник за умовами п. 3.4.1 угоди сплачує Банку відсотки в розмірі 23%

річних за користування кредитними ресурсами. Граничний термін повернення

кредиту згідно п. 3.5.1 угоди сторони визначили -26.10.2006. Повернення кредиту

відбувається шляхом перерахування коштів позичальником згідно календарного

графіку погашення заборгованості.

Додатковою

угодою № 1 від 27.04.05 сторони внесли в п. 3.5.1 угоди №1079 календарний

графік погашення заборгованості в наступній редакції: за липень 2006 -250000

грн.; за серпень 2006 -250000 грн.; за вересень 2006 -250000 грн.; за жовтень

2006 -250000 грн.; (до 26 жовтня 2006) -(повне погашення).

На

забезпечення кредитних зобов'язань 26.04.2005 сторонами укладений та

нотаріально посвідчений договір іпотеки, реєстровий №1080. Предметом іпотеки є

нерухоме майно, а саме: розважальний центр з літнім майданчиком, підвалом,

напівпідвалом, вхідними ганками, входами у підвал, вбиральні, прибудови, що

знаходиться : АДРЕСА_1. Загальна оціночна вартість предмета іпотеки з

урахуванням договору про внесення змін від 28.04.2005 №1109 становить 1200000

грн.

28.04.2005

укладений та нотаріально посвідчений договір застави, реєстраційний №1118.

Предметом застави є майно та обладнання, зазначене в додатку №1. Загальна

оціночна вартість предмета застави складає 500000 грн.

Відповідно

до п. 6.2 кредитної угоди якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань,

сума кредиту, нараховані відсотки, а також інші суми, нараховані згідно цією

угодою, підлягають  достроковому поверненню

(сплаті), про що Банк письмово повідомляє позичальника.

Пунктами

7.2, 7.3 сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати

відсотків за кредитом та повернення кредиту у вигляді пені в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня із

розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Оскільки

відповідач порушив свої зобов'язання щодо сплати відсотків, 19.01.2006 за

№34/8-11 на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою дострокового

погашення кредиту в сумі 1000000 грн., а також сплати нарахованих відсотків та

пені в 30-денний термін.

Претензія

вручена відповідачу 21.01.2006, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1на

поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції. Вимоги

банку, викладені в претензії, відповідачем не виконані.

Дані

обставини стали підставою для здійснення виконавчих написів нотаріуса: - від

14.03.2006 реєстровий №915 про звернення стягнення на майно, а саме:

розважальний центр з літнім майданчиком, підвалом, напівпідвалом, вхідними

ганками, входами у підвал, вбиральні, прибудови, що знаходиться за АДРЕСА_1 та

належить на праві власності ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від

реалізації вищезазначеного майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного

товариства „Український інноваційний банк” у розмірі: 1000000 грн.  -сума кредиту, 75616,54 грн. -сума

несплачених відсотків, 1468,54 грн. -пеня за несвоєчасне погашення відсотків,

1700 грн. -витрати понесені АТ „Укрінбанк” за вчинення виконавчого напису, що

становить 1078784,99 грн.

-від

14.07.2006 реєстровий №2072 про звернення стягнення на майно та обладнання,

зазначене в додатку 1 договору застави від 28.04.2005 реєстр. №1118, що

знаходиться за АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації обладнання

запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства „Український

інноваційний банк” у розмірі: 1000000 грн. -сума кредиту, 136702,50 грн. -сума

несплачених відсотків, 5983,53 грн. -пеня за несвоєчасне погашення відсотків,

1700 грн. -витрати понесені АТ „Укрінбанк” за вчинення виконавчого напису, що

становить 1144386,03 грн.

Сума

несплачених відсотків визначена за період з 27.04.2005 по 06.06.2006, пеня за

несвоєчасне погашення відсотків визначена за період з 11.12.2005 по 06.06.2005.

На

підставі зазначених виконавчих написів Державною виконавчою службою у

Кам'янобрідському районі м. Луганська відкрито виконавче провадження.

27.09.2007

позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача

додаткової заборгованості, що виникла у період з 06.06.2007 по 12.09.2007, а

саме: 291753,45 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом,

54658,07 грн. -пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту;

166335,61грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту, всього 512747,13 грн.,

обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання по

поверненню кредиту та продовжує його використовувати.

Вирішуючи

спір, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову і,

застосувавши приписи ст.1050 Цивільного кодексу України, задовольнив позовні

вимоги.

Скасовуючи

зазначене судове рішення, апеляційний господарський суд послався на те, що суд

першої інстанції не врахував приписи Закону України “Про виконавче

провадження”, не дослідив обставини щодо строків відкриття виконавчого

провадження,  ходу його  проведення, 

строків його закриття, а також причини з яких з березня 2006 року не

погашалася заборгованість за кредитним договором за рахунок заставленого майна.

Погоджуючись

з наведеним висновком апеляційної інстанції, судова колегія касаційної

інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно

з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови

від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі

обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Прийняті

у справі рішення не відповідають наведеним вимогам з наступних підстав.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи

строк погашення кредиту встановлено 26.10.2006 року.

Разом

з тим в пункті 5.2.5 кредитної угоди №1079 передбачено, що у разі невиконання

чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за цією угодою, а також в

інших випадках, передбачених цією угодою, а також у разі прийняття рішення про

зменшення статутного капіталу, банк має право вимагати дострокового погашення

заборгованості за угодою, відшкодування збитків, та звернути стягнення на

предмет застави чи інше майно, що належить позичальнику.

Суди

попередніх інстанцій встановили, що  в

результаті невиконання зобов'язань позивач звернув стягнення на майно

відповідача відповідно до виконавчих написів нотаріуса від 14.03.2006р. та

№2072 від 14.07.2006р., на підставі яких 20.07.2006р. Державною виконавчою

службою  у Кам'янобрідському  районі м.Луганська відкрито виконавче

провадження.

Господарські

суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили умови кредитної угоди,

зокрема, вказаний пункт 5.2.5, у відповідності до якого до закінчення терміну

дії кредитної угоди банк скористався своїм правом звернення стягнення на

предмет застави та інше майно.

Відповідно,

між позивачем та відповідачем припинилися договірні правовідносини за кредитною

угодою №1079 від 26.04.2005р. і виникли правовідносини щодо виконання

виконавчих написів нотаріуса, які регулюються приписами Закону України “Про

виконавче провадження”. Однак, вищевикладене залишилося поза правовою увагою

судів попередніх інстанцій.

Також

суди не дали оцінки тим обставинам, що по закінченню строку виконання

зобов'язання і його невиконанню наступає відповідальність, передбачена п.п.7.3,

7.4 кредитної угоди.

За

таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і

обґрунтованими.

Оскільки

передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції

не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого

господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а

справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно

до закону.

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1

ст.1119, 11110, ст.11111, 11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу задовольнити частково.

Постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 07.04.2008р. та рішення

господарського суду Луганської області від 15.11.2007р. у справі №5/645

скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

суддя                                                                     

Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

      О.Муравйов