Постанова

від 13.02.2012 по справі 2а-7036/11/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-7036/11/0170/22

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Кучерука О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 14.09.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (Шалфейна, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95050)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 вересня 2011 року у справі № 2-а-7036/11/0170/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Хеліган»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 вересня 2011 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України № 440 від 19 вересня 2003 року та вважає, що суд першої інстанції застосував норму права, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 13.02.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із визначенням відповідачем позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 257,46 грн., у тому числі: 85,82 грн. -за основним платежем та 171,64 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 08 листопада 2010 року за № 0007481701/0.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення сталися висновки акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Хеліган», ЄДРПОУ (34459452) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р.»від 28 жовтня 2010 року № 15559/23-7/34459452 про порушення позивачем вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що виразилося у неутриманні та неперерахуванні податку з доходів фізичних осіб у сумі 85,52 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що до складу місячного оподатковуваного доходу робітнику підприємства -підзвітної особи не включений дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, а саме: по авансовому звіту № 2 від 02.11.2009 року у сумі 289,60 грн. за оплачений виклик представника Севастопольенерго за квитанцією № 2310 у сумі 289,60 грн. від 07.10.2009 року (за актом виконаних робіт за жовтень 2009 року на суму 289,60 грн.). По авансовому звіту № 3 від 02.11.2009 року у сумі 282,54 грн. за оплачений виклик представника Севастопольенерго за касовим ордером № 2673 від 09.10.2009 року у сумі 282,54 грн. (за актом виконаних робіт за жовтень 2009 року на суму 289,60 грн.).

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на тому, що викликі сплачені за невстановленою адресою.

Таким чином, висновок податкової інспекції про отримання підзвітною особою доходу у вигляді додаткового блага ґрунтується саме на відомостях актів виконаних робіт, де учасниками договірних правовідносин -позивачем та Севастопольенерго не вказана конкретна адреса, де роботи були виконані.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком податкової інспекції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є споживачем електричної енергії на підставі договору № 5892 від 07 жовтня 2009 року, що був укладений із АТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(а.с. 23-29).

Згідно до Переліку місць встановлення розрахункових приборів і застосовуваних тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію ТОВ «Хеліган»(а.с.31) адреса місця встановлення лічильника позивача -м. Севастополь, Балаклава, вул. Назукина, 29.

З первинних документів бухгалтерського та податкового обліку вбачається, що позивачем було надано у підзвіт працівнику підприємства - електрику ОСОБА_2 готівкові грошові кошти у сумі 289,60 грн. та 282,54 грн. які були витрачені підзвітною особою для оплати робіт АТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»за обстеження та прийом схем обліку.

Факт оплати послуг АТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»та виконання робіт підтверджується фіскальними чеками РРО енергетичної компанії (а.с. 33, 36), а факт виконання робіт енергетичною компанією -актами прийомки виконаних робіт (а.с. 34, 37).

Підзвітна особа -електрик ОСОБА_2 надало підприємству звіти про використання коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що підзвітна особа використала надані їй у підзвіт грошові кошти на господарську діяльність підприємства, своєчасно надала звіти про використання коштів та підтвердила факт використання готівкових коштів належними та допустимими доказами у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України -фіскальними чеками РРО.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага -кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Посилання податкової інспекції на положення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визнається судовою колегією помилковим, оскільки вказаною нормою Закону чітко визначено, що під доходом, отриманим платником податку від його працедавця як додаткове благо розуміється суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Як зазначалося вище, грошові кошти, що були витрачені працівником позивача ОСОБА_2 не є витратами останнього як платника податку, а є витратами підприємства, пов'язаними із веденням власної господарської діяльності.

Судова колегія зазначає, що відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

При цьому, Закон у разі застосування положень підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 не визначає вказані грошові кошти у якості додаткового блага, як то було розцінено податковою інспекцією. Як зазначалося вище, порядок умови оподаткування доходу у вигляді додаткового блага регулюються підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону а ні підпунктом 4.2.15.

Крім того, судова колегія зауважує, що положення підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону застосовуються лише у разі, коли підзвітна особа надмір витратила надані їй кошти та не повернула їх. Але у спірних правовідносинах дані обставини відсутні, оскільки електриком ОСОБА_2 грошові кошти були використані у повному обсязі та вказана підзвітна особа надала позивачу звіт про їх використання із додатком усіх належних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують факт їх використання.

Посилання податкової інспекції на те, що в звітах про використання грошових коштів не зазначено кому і на підставі якого документа сплачено суму отриманих у підзвіт коштів не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки не заповнення вказаних реквізитів звітів не надає правових підстав до висновку про те, що отримані ОСОБА_2 у під звіт кошти є його додатковим благом, як то вважає податкова інспекція.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та неправильно надав юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

При таких обставинах справи апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліган»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 вересня 2011 року у справі № 2-а-7036/11/0170/22 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08 листопада 2010 року № 0007481701/0 та від 17 січня 2011 року № 0007481701/1.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська