Ухвала

від 29.05.2012 по справі 2а-4963/11/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4963/11/0170/7

29.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Будторг-Техно"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.01.12,

представник позивача- Приватного підприємства "Будторг-Техно"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.01.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-4963/11/0170/7 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 24.10.11

за позовом Приватного підприємства "Будторг-Техно" (вул. Ларіонова, буд.38а, кв.20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 позовні вимоги Приватного підприємства "Будторг-Техно" задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРК № 0016451502/0 від 08.10.2010. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АРК проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Будторг - Техно», за наслідком якої складений акт перевірки від 23.09.2010 №13674/15-2/34700734 про порушення позивачем п.п. 7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за квітень -травень 2010р. у сумі 2088063грн., завищене податкове зобов'язання з ПДВ за квітень -травень 2010р. на суму 1106100грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2010р. у сумі 10230грн., та заниження податкового зобов'язання по р. 18.1 у квітні 2010р. у сумі 743657грн. та заниження податкового зобов'язання по р. 18.1 у травні 2010р. у сумі 147888грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016451502/0 від 08.10.2010 (т.1 а.с.20), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1307210,70грн., з яких за основним платежем 881333грн., та штрафні санкції у сумі 425877,7грн.

За даними дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ «Камад», який у свою чергу не включив у податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010р.

В акті перевірки вказано, що з наданих до перевірки та наявних у податкових органів відомостей встановлено, що за наслідком угод укладених позивачем з ТОВ «Камад», останнє не сплатило і не могло сплатити до бюджету податків, так як податкова декларація з ПДВ за квітень 2010р. надана з показниками, які свідчать про відсутність діяльності, та за травень 2010р. не надана до ОДПС, а разом з тим ПП «Будторг - Техно», на підставі отриманих та виданих ТОВ «Камад»податкових накладних, включив до складу свого податкового кредиту та податкового зобов'язання відповідні суми ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що на момент складання податкової накладної ТОВ «Камад»не звітувало, але виписувало податкові накладні, тобто вчиняло дії, направлені на ухилення від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Камад»укладені договори, за умовами яких позивач придбав у ТОВ «Камад»товари, роботи (послуги).

ТОВ «Камад»у квітні - травні 2010 були виписані податкові накладні (т.1 а.с.41-250, т. 2 а.с.1-19), з яких вбачається, що загальна сума ПДВ по податковим накладним, які були виписані у квітні складає 845230,12грн., загальна сума ПДВ по податковим накладним виписаним у травні складає 1242825,62грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом податкові накладні необхідно вважати первинними документами.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентами операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки, вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Камад»зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходиться на податковому обліку у ПДІ в м. Сімферополі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Тобто, контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про укладені між позивачем та контрагентом договори та їх оцінку.

Чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність декларування та сплати ним податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.11 по справі №13187/10/12/0170 за позовом ТОВ «Камад»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (т.2 а.с.23-27), яка набрала законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.07.11р. по справі №13187/10/12/0170 (т.2 а.с.33-35), частково задоволено адміністративний позов.

Відповідно до резолютивної постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.11р. по справі №13187/10/12/0170 судом визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ оформлене актом №482/15-2 від 28.05.2010р., а також зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі вчинити дії щодо відображення в картці особового рахунку з ПДВ ТОВ «Камад»показники податкової декларації за травень 2010р. (від 05.07.2010р. за вих. №107078) та уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р. (від 25.05.2010р. за вих. №83855).

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.11р. по справі №13187/10/12/0170 встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі не визнавши податковою звітністю уточнюючий розрахунок ТОВ «Камад»за квітень 2010р. та декларацію з ПДВ ТОВ «Камад»за травень 2010р. діяв всупереч наданих повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визначив необґрунтованість висновків про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»в частині неправомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Камад».

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 у справі № 2а-4963/11/0170/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 у справі № 2а-4963/11/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко