Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а-4963/11/0170/7

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Київ К/9991/42730/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року

у справі № 2а-4963/11/0170/7

за позовом Приватного підприємства «Будторг-Техно»(далі -позивач, ПП «Будторг-Техно»)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АРК)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Будторг-Техно»звернулось у квітні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сімферополі АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016451502/0 від 08.10.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК № 0016451502/0 від 08.10.2010 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ДПІ у м. Сімферополі АРК проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Будторг-Техно», за результатами якої складений акт перевірки від 23.09.2010 року № 13674/15-2/34700734 про порушення позивачем пп. 7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за квітень-травень 2010 року у сумі 2 088 063,00 грн., завищене податкове зобов'язання з ПДВ за квітень-травень 2010 року на суму 1 106 100,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у квітні 2010 року у сумі 10 230,00 грн., та заниження податкового зобов'язання по р. 18.1 у квітні 2010 року у сумі 743 657,00 грн. та заниження податкового зобов'язання по р. 18.1 у травні 2010 року у сумі 147 888,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016451502/0 від 08.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 307 210,70 грн., з яких за основним платежем - 881 333,00 грн. та штрафні санкції -425 877,70 грн.

За даними дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ «Камад», який у свою чергу не включив у податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 року.

В акті перевірки вказано, що з наданих до перевірки та наявних у податкових органів відомостей встановлено, що за наслідком угод укладених позивачем з ТОВ «Камад», останнє не сплатило і не могло сплатити до бюджету податків, так як податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року надана з показниками, які свідчать про відсутність діяльності, та за травень 2010 року не надана до ОДПС, а разом з тим ПП «Будторг-Техно», на підставі отриманих та виданих ТОВ «Камад»податкових накладних, включив до складу свого податкового кредиту та податкового зобов'язання відповідні суми ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що на момент складання податкової накладної ТОВ «Камад» не звітувало, але виписувало податкові накладні, тобто вчиняло дії, направлені на ухилення від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Камад» укладені договори, за умовами яких позивач придбав у ТОВ «Камад»товари, роботи (послуги).

ТОВ «Камад»у квітні-травні 2010 року були виписані податкові накладні (т. 1 а.с. 41-250, т. 2 а.с. 1-19), з яких вбачається, що загальна сума ПДВ по податковим накладним, які були виписані у квітні складає 845 230,12 грн., загальна сума ПДВ по податковим накладним виписаним у травні складає 1 242 825,62 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом податкові накладні необхідно вважати первинними документами.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до положень пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентами операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність, колегія суддів апеляційної інстанції, з якою також погоджується суд касаційної інстанції, зазначила наступне.

З акту перевірки, вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Камад»зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Тобто, контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод -суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про укладені між позивачем та контрагентом договори та їх оцінку.

Чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність декларування та сплати ним податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року по справі № 13187/10/12/0170 за позовом ТОВ «Камад»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (т. 2 а.с. 23-27), яка набрала законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року по справі № 13187/10/12/0170 (т. 2 а.с. 33-35), частково задоволено адміністративний позов.

Відповідно до резолютивної постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року по справі № 13187/10/12/0170 судом визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ оформлене актом № 482/15-2 від 28.05.2010 року, а також зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі вчинити дії щодо відображення в картці особового рахунку з ПДВ ТОВ «Камад»показники податкової декларації за травень 2010 року (від 05.07.2010 року за вих. № 107078) та уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року (від 25.05.2010 року за вих. № 83855).

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року по справі № 13187/10/12/0170 встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі не визнавши податковою звітністю уточнюючий розрахунок ТОВ «Камад»за квітень 2010 року та декларацію з ПДВ ТОВ «Камад»за травень 2010 року діяв всупереч наданих повноважень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визначили необґрунтованість висновків про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»в частині неправомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Камад».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-4963/11/0170/7 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко