Ухвала

від 20.06.2012 по справі 34/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 34/303 20.06.12 За скаргою (відповідача у справі) Публічного акціонерного товариства комерційний

банк «Надра»

на дії державного Відділу примусового виконання рішень Державної

виконавця виконавчої служби України

За позовомДержавного центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України доПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» простягнення 12 041 790,33 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю;

від ВДВС - ОСОБА_3, представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням від 22.06.2009 позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" на користь Державного центру зайнятості -виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України 37 000 000 грн. основного боргу, 517 791,78 грн. відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 396 335,78 грн. індексації, а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.07.2009 на виконання рішення суду видано наказ.

04.10.2010 затверджено мирову угоду від 13.09.2010 на стадії виконання рішення Господарського суду м. Києва №34/303 від 22.06.2009.

03.05.2012 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої України по винесенню постанови №14152433 від 12.10.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору.

На обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що, оскільки Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 28.11.2011 року, то закінчення цього виконавчого провадження мало проводитись згідно з нормами закону, які діяли на момент відкриття виконавчого провадження, а тому орган виконання судових рішень, при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору, не мав жодних правових підстав посилатись на ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" оскільки ці статті набрали чинності з 09.03.2011 року. Крім того, скаржник вважає, що ним не було порушено строку на добровільне виконання наказу, оскільки 04.10.2010 Господарським судом міста Києва була затверджена мирова угоди на стадії виконання рішення №34/303 від 22.06.2009

Ухвалою суду від 14.05.2012 скаргу прийнято судом до розгляду та призначено на 23.05.2012.

Ухвалою суду від 23.05.2012 розгляд скарги було відкладено на 06.06.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. з 30.05.2012 перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/303 для розгляду скарги на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 28.03.2012 справу №5011-34/1910-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд скарги було призначено на 20.06.2012.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/303 для розгляду скарги на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 11.06.2012 справу №34/303 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.

Відповідно до пункту 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (п. 2 ст. 121-2 ГПК України).

Дослідивши доводи поданої скарги Господарський суд м. Києва вважає останню такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке,

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження " (далі -Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст.17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

З матеріалів доданих до скарги вбачається, що 10.08.2009 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №34/303 виданого 29.07.2009 Господарським судом м. Києва.

22.09.2009 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі того, що державному виконавцю стало відомо, що постановою НБУ за №59 від 10.02.2009 в ВАТ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 22.09.2009 державний виконавець відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»звернувся до суду, який видав виконавчий документ про встановлення способу виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 07.12.2009 судом роз'яснено, що рішення суду може виконуватися під час дії мораторію тільки в межах сум лімітів встановлених рішенням Комісії з питань нагляду а регулювання діяльності банків Національного банку України №484 від 03.09.2009 "Про погодження лімітів на задоволення вимог кредиторів за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на певний місяць, і лише в тому випадку, якщо за цей місяць на час виконання рішення суду ліміти банком не були використані. Інформацію щодо сум використаних лімітів у певному місяці державні виконавці повинні отримувати у відповідальних на це представників ВАТ КБ "Надра".

Ухвалами суду від 07.12.2009 та від 26.02.2010 відмовлено ВАТ «Надра»в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду №34/303 від 22.06.2009.

27.07.2010 від Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" та Державного центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди у справі №34/303 на стадії виконання рішення суду від 22.06.2009 у справі №34/303.

14.09.2010 до загального суду від обох сторін надійшло клопотання про заміну мирової угоди, в зв'язку з тим, що на момент її розгляду в суді, графік погашення заборгованості та текст мирової угоди від 19.07.2010 втратили свою актуальність.

Ухвалою суду від 04.10.2010 затверджено мирову угоду від 13.09.2010.

Поряд із цим, ВАТ «Надра»звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою від 12.08.2011, в якій ВАТ «Надра»просить ВДВС закінчити виконавче провадження №14152433 відкрите відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконанню судового наказу №34/303 від 29.07.2009 виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з ПАТ «КБ «Надра»на користь Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 39 075 604, 42 грн.

12.10.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №14152433 та виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.10.2011 №14152433 в окреме провадження з посиланням на статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, яка набрала законної сили з 09.03.2011).

12.10.2011 державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 907 560,44 грн.

З приводу правомірності прийняття органом ДВС постанови про стягнення виконавчого збору від 12.10.2011 і виник цей судовий спір.

Протягом часу виконавчого провадження №14152433 до Закону України «Про виконавче провадження»вносились зміни, що впливали на правове регулювання спірних відносин, а тому на думку суду слід застосувати як норми названого Закону, чинні на час порушення виконавчого провадження постановою від 10.08.2009, так і норми, які діяли на час підписання сторонами і затвердження господарським судом мирової угоди, а також на час прийняття у межах виконавчого провадження постанов від 12.10.2011.

За приписами Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. (ч. 2 ст. 24 Закону України «Пров виконавче провадження»).

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" надає боржнику можливість виконати судове рішення самостійно у встановлений для добровільного виконання строк оскільки, у разі його невиконання, судове рішення буде виконано в примусовому порядку що в свою чергу, буде мати негативні наслідки для боржника.

Як вже встановлено вище, 12.08.2011 боржник звернувся до органу ДВС України із заявою про закінчення виконавчого провадження №14152433, в той час як мирову угоду Господарським судом міста Києва (підписану сторонами у справі 13.09.2010 року) та поданою 14.09.2010 (клопотання про заміну мирової угоди) до господарського суду заявою було затверджено 04.10.2010.

Затвердження мирової угоди, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закриття виконавчого провадження. Тобто, по суті, затвердження господарським судом мирової угоди є закінченням примусового виконання рішення, оскільки з цього моменту рішення боржником виконується добровільно, без вчинення органом ДВС заходів для його виконання. При цьому, слід відзначити відсутність передбачених чинним законодавством підстав, які б зумовлювали відстрочення закриття виконавчого провадження за наведених обставин.

Поряд з цим, на думку суду затвердження господарським судом (підписаної сторонами) мирової угоди тягне за собою лише ті правові наслідки, які були передбачені чинним на той момент законодавством, і зміна цього законодавства в подальшому не може бути підставою для застосування будь-яких інших наслідків щодо вже вчинених дій сторін, ніж ті, які були встановлені чинними на момент затвердження мирової угоди правовими нормами.

Дана позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011 у справі №32/306.

Суд вважає за необхідне наголосити, що сторонами було підписано мирову угоду 13.09.2010 і цю мирову угоду затверджено Господарським судом міста Києва 04.10.2010, і в цей час положення статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які почали діяти з 09.03.2011 року та якими обгрунтовано постанову ДВС України від 12.10.2011, ще не діяли, що, в свою чергу, унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин.

Згідно статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент затвердження мирової угоди місцевим господарським судом ухвалою від 04.10.2010 до 09.03.2011) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом , а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Суд зауважує, що органом ДВС заходи примусового виконання рішення (як то звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, тощо) не здійснювались, що в свою чергу, не дає підстав для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця Гречух О.Я. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню 12.10.2011 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №14152433.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.10.2011 №14152433.

Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Сташків Р.Б.