Рішення

від 12.06.2012 по справі 5020-1279/2011-455/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року справа № 5020-1279/2011-455/2012 За позовом Севастопольського транспортного прокурора

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах Міністерства інфраструктури України,

держави ідентифікаційний код 37472062

в особі: (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон",

ідентифікаційний код 35418108

(99011, м. Севастополь, Леніна, 10, кв. 2)

2. Державного підприємства

"Севастопольський морський торговельний порт",

ідентифікаційний код 01125548

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

ідентифікаційний код 20677058

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд",

ідентифікаційний код 32764906

(98654, АР Крим, м. Ялта, смт Відрадне, шосе Дражинського, 2)

про визнання договору про дольову участь у будівництві та додаткової угоди до нього недійсними,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Севастопольський транспортний прокурор) -Почка А.А., старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 17 від 02.02.2012;

позивач (Міністерство інфраструктури України) -ОСОБА_2 -представник, довіреність № 5659/4/14-11 від 02.12.2011;

відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач-2 (Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт") -ОСОБА_3 -помічник начальника порту по правовим питанням, довіреність № ДВ-89 від 20.03.2012;

третя особа на стороні позивача (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) - явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа на стороні відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд") -ОСОБА_4 -представник, довіреність від 02.12.2011.

Обставини справи:

15.08.2011 Севастопольський транспортний прокурор (далі -прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (далі -відповідач-1), Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (далі -відповідач-2) про визнання недійсними Договору про дольову участь у будівництві № 710/240д від 09.10.2007 та додаткової угоди до нього.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.10.2011 позов задоволено; визнано недійсними Договір № 710/240д про дольову участь в будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден, укладений 09.10.2007 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", та Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до зазначеного договору /том 1, арк. с. 77-81/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Портланд" задоволено; рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2011 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсною Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до Договору № 710/240д від 09.10.2007; в частині визнання недійсним Договору про дольову участь у будівництві № 710/240д від 09.10.2007 -в позові відмовлено /том 1, арк. с. 158-174/.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя /том 1, арк. с. 223-227/.

Скасовуючи судові акти місцевого та апеляційного господарських судів Вищий господарський суд України зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду і у зв'язку з тим, що будівництво об'єкта планується здійснювати на земельній ділянці, що є державною власністю, розпорядження нею повинне здійснюватися виключно з дозволу органу управління державним майном -Міністерством транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, але в порушення вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України (що діяли на момент укладення спірного договору), договір був погоджений лише з державним концерном "Укрморпорт", який не є органом управління, якому підпорядковане ДП "Севастопольський морський торговельний порт", тобто договір укладений з порушенням вимог статей 1, 3, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що в силу норм ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Водночас, суд касаційної інстанції зауважив, що розгляд справи без залучення до участі ТОВ "Портланд" є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Також Вищий господарський суд України вказав на те, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити відповідність укладення договору № 1 відступлення права вимоги від 09.07.2010 вимогам п.8.2 договору № 710/240д від 09.10.2007, залежно від встановленого, обговорити питання про залучення ТОВ "Портланд" до участі у справі та постановити рішення, що відповідає вимогам закону і ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Згідно зі статтею 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 27.04.2012 справа № 5020-1279/2011-455/2012 прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2012 /том 2, арк. с. 3-5/.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд".

В судовому засіданні 22.05.2012 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 12.06.2012.

Відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон") не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову, а також витребувані судом пояснення не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання 12.06.2012 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином /том 2, арк. с. 51-56/ за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2, арк. с. 47-49/, про причини неявки суду не сповістив.

Третя особа (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) явку уповноваженого представника в судове засідання 12.06.2012 також не забезпечила, проте 22.05.2012 через канцелярію суду надала письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить позов задовольнити у повному обсязі /том 2, арк. с. 18-19/. Раніше Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заявляло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника /том 1, арк. с. 55-56/.

У засіданні суду 12.06.2012 прокурор та представник позивача (Міністерство інфраструктури України) підтримали позовні вимоги щодо визнання недійсними Договору про дольову участь у будівництві № 710/240д від 09.10.2007 та додаткової угоди до нього (Суперфіцій) у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 2-15/ та письмових поясненнях /том 2, арк. с. 58-62, 66-67/.

Відповідач-2 (Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт") при первісному розгляді справи підтримував правову позицію прокурора та позивача, про що зазначив у своєму відзиві на позов /том 1, арк. с. 62-65/. Утім, в судовому засіданні 12.06.2012 представник другого відповідача зазначив, що Державний концерн "Укрморпорт" був утворений Кабінетом Міністрів України для більш ефективного управління портами, і Севастопольський морський торговельний порт увійшов до складу Концерну. Тому погодження Концерном оспорюваного договору є правомірним. Також представник другого відповідача зазначив, що на теперішній час дію оспорюваного договору призупинено за згодою сторін, а Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 -розірвано.

Представник третьої особи (Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд") просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 25-28/, основні з яких полягають в тому, що оспорюваний договір є договором будівельного підряду, проте ані статутом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", ані Законом України "Про управління об'єктами державної власності" не встановлений обов'язок щодо отримання погодження органу управління державним майном на укладання позивачем договорів будівельного підряду. Стосовно додаткової угоди (Суперфіцію) зазначила, що 20.04.2012 між сторонами оспорюваного договору підписаний акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, площею 1 426 м 2 , яка є предметом Додаткової угоди (Суперфіцію).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон") за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2007 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (Титульний забудовник, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (Інвестор-замовник з функціями Технічного замовника, Сторона-2) укладено договір про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240д (далі -Договір) /том 1, арк. с. 19-25/.

Договір погоджено Державним концерном "Укрморпорт" 09.10.2007.

Предметом Договору є проектування та будівництво в місті Севастополі в бухті "Кругла" портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден на земельній ділянці площею 1 426 м 2 згідно з Державним актом серії ІІ-КМ № 005180 за цільовим призначенням -обслуговування причалу (пункт 1.1 Договору).

У пункті 2.1 Договору сторони дійшли згоди, що базове співвідношення розподілу майна між сторонами за підсумками реалізації Договору встановлюється в наступних пропорціях від загальної площі споруди:

- Титульний забудовник отримує наступні приміщення: диспетчерську, каси, кімнати відпочинку, розташовані на першому поверсі збудованої будівлі;

- Інвестор-замовник з функціями Технічного замовника отримує частину загальної площі приміщень, що залишилась.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Сторони визнають, що вкладом Сторони-1 є: витрати, понесені Стороною-1 на утримання земельної ділянки та на розробку проектно-кошторисної документації; земельна ділянка площею 1 426 м 2 ; виконання функцій Генерального (титульного) замовника; використання автотранспорту та техніки, що належить Стороні-1, -для реалізації Договору. Вкладом Сторони-2 є: фінансування будівництва та управління реалізацією Договору; виконання функцій Технічного замовника; будівництво, виконання функцій Генерального підрядника.

Згідно з пунктом 2.4 Договору, збудована багатоповерхова будівля портопункту для обслуговування яхт та маломірних суден, що підлягає передачі у власність Сторонам за підсумками реалізації Договору, визначається на підставі Розподільчої відомості.

Договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами (розділ 5 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що переуступлення прав і обов'язків Сторін оформлюється у письмовій формі Додатковою угодою, за згодою Сторін Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

29.12.2007 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) до Договору (далі -Додаткова угода № 1) /том 1, арк. с. 26-27/.

За умовами Додаткової угоди № 1 (пункт 1.1) відповідно до пункту 2 Договору № 710/240д від 09.10.2007 Суперфіціар (ДП "Севастопольський морський торговельний порт") надає, а Суперфіціарій (ТОВ "Компанія "Тулон") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації будівництва та введення в експлуатацію будівлі та споруд причалу, розташованого за адресою: м. Севастополь, бухта Кругла.

Згідно з пунктом 1.2 Додаткової угоди № 1, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення Суперфіціарієм своїх обов'язків та прав, визначених пунктами 2 та 4 Договору.

Загальна площа наданої у користування земельної ділянки становить 0,1426 га (відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-KM № 005180 від 17.10.1995, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 316) (пункт 2.1 Додаткової угоди № 1).

09.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (сторона, яка передає) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" (сторона, яка приймає) укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" передає у повному обсязі свої права та обов'язки за договором № 710/240д від 09.10.2007 про дольову участь у будівництві портопункту з обслуговування яхт і маломірних суден, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" та Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" бере на себе зобов'язання та отримує права за Договором № 710/240д від 09.10.2007 /том 1, арк. с. 126-128/.

Вказаний Договір погоджений Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" 09.07.2010, про що свідчить підпис керівника підприємства, скріплений круглою печаткою, а також Додаток 1 до цього Договору /том 2, арк. с. 34/.

Під час розгляду справи, а саме 04.02.2012 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд", яке є правонаступником прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 710/240д від 09.10.2007, згідно з якою Сторони дійшли згоди розірвати Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 з 01.01.2012 з умовою виконання фінансових зобов'язань за вказаним Договором /том 2, арк. с. 69/.

20.04.2012 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до якої сторони погодились зупинити з 20.04.2012 дію Договору № 710/240д від 09.10.2007 до погодження основних положень цього Договору Міністерством інфраструктури України /том 2, арк. с. 29/.

Також, на підставі Додаткової угоди № 3 від 20.04.2012 сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки в бухті Кругла (м. Севастополь) площею 1 426 м 2 /том 2, арк. с. 30/.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі земельна ділянка, яка є об'єктом Суперфіцію та була вкладом Сторони-1 за Договором № 710/240д від 09.10.2007, повернута її титульному землекористувачеві (Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт").

Прокурор вважає, що Договір № 710/240д від 09.10.2007 укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме без погодження із органом управління державним майном, яким на час укладення Договору було Міністерство транспорту та зв'язку України. В свою чергу, недійсність основного Договору тягне недійсність Додаткової угоди № 1 (Суперфіцію) до цього Договору.

Наведене спричинило звернення прокурора до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" унормовано, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні державної політики у сфері морського і річкового транспорту. Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань виконує, зокрема, функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 4.1.56 підпункту 4.1 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 "Про Положення про Міністерство інфраструктури України" Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" унормовано, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом пунктів 11, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України, земельна ділянка є нерухомим майном.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції держави як власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження держави щодо управління об'єктами нерухомості (в тому числі -землями транспорту), є Міністерство інфраструктури України.

Тому порушення інтересів Міністерства інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, є порушенням права держави як власника об'єктів державної власності щодо володіння, користування і розпорядження землями транспорту, об'єктами нерухомості морського транспорту, та створює загрозу економічній безпеці держави щодо ефективного використання державної власності, задоволення суспільних і державних потреб у послугах морського транспорту.

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України є правомірним.

Як зазначено вище, прокурор просить визнати недійсними Договір про дольову участь у будівництві № 710/240д від 09.10.2007 та Додаткову угоду № 1 до нього, посилаючись на недотримання сторонами Договору вимог закону.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного Кодексу України встановлено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Предметом спірного Договору є земельна ділянка, площею 1 426 м 2 , розташована в бухті Кругла в м. Севастополі, що перебуває у користуванні Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" згідно з Державним актом cepії II-KM № 005180 /том 1, арк.с.29-31/, виданим на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13.07.2000 № 1239-р /том 1, арк. с. 32-33/.

Відповідно до зазначеного розпорядження Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" підтверджено право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1250 га в районі бухта Кругла для обслуговування пасажирського причалу, надано із земель державної власності в постійне користування земельну ділянку, площею 0,0176 га в районі бухти Кругла для обслуговування пасажирського причалу; видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1426 га в районі бухти Кругла, з них -0,0258 га -площа причалу, 0,1168 га -територія, що необхідна для обслуговування причалу, з віднесенням цих земель до категорії земель морського транспорту.

За повідомленням Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 27.07.2011 № 8-2.1-2/6557 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1 426 м 2 , розташованої в бухті Круга, станом на 01.01.2011 становить 678 062 грн з урахуванням коефіцієнту функціонального використання "для земель транспорту і зв'язку" /том 1, арк. с. 36/.

Як убачається зі свідоцтва про право власності від 21.02.2009 /том 1, арк. с. 35/ та листа Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради від 23.07.2011 № 6602 /том 1, арк. с. 34/, державі в ocoбi органу, уповноваженого управляти державним майном, -Міністерства транспорту та зв'язку України -належить пасажирський катерний пірс № 205, площею 273,90 м 2 (за зовнішніми обмірами), розташований на пляжі "Омега", в бyxті Кругла в м. Севастополі.

Таким чином, відповідно до умов Договору Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" фактично передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" не тільки земельну ділянку, а й державне майно, розташоване на цій земельній ділянці -пасажирський катерний пірс № 205.

Як зазначалося вище, статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Дослідивши зміст оспорюваного Договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та ознаками цей Договір є договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду.

Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ст. 1130 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", до об'єктів управління державної власності відноситься майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначені суб'єкти управління об'єктами державної власності, до яких, в тому числі, належать міністерства та інші органи виконавчої влади.

Пунктом 20 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно з преамбулою Статуту Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" Порт заснований на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту України, правонаступниками якого було Міністерство транспорту та зв'язку України, а на теперішній час є Міністерство інфраструктури України /том 1, арк. с. 37-46/.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що майно Державного підприємства Севастопольський морський торговельний порт" є об'єктом управління державної власності.

У зв'язку з тим, що будівництво об'єкта за спірним Договором планувалось здійснювати на земельній ділянці, що є державною власністю, розпорядження нею повинне здійснюватися виключно з дозволу органу управління державним майном -Міністерством транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України.

Зі змісту Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789, яке діяло на час укладення спірного Договору, убачається, що Міністерство забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління, організовує реалізацію заходів, спрямованих на посилення профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств галузі транспорту та зв'язку.

Пунктом 4.4 Статуту Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" визначено, що Порт має право відчужувати, надавати під заставу, в оренду, управління, спільну діяльність закріплене за ним майно відповідно до вимог законодавства та за погодженням із органом управління, яким на той час було Міністерство транспорту та зв'язку України, а на теперішній час є Міністерство інфраструктури України /том 1, арк. с. 37-46/.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 211 від 03.03.2006 затверджений Порядок розгляду звернень підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, щодо розпорядження майном (далі -Порядок).

Відповідно до пунктів 1.4, 2.8 Порядку, його дія розповсюджується на урядові органи, що діють у складі Мінтрансзв'язку, Держспецтрансслужбу, Укрзалізницю, підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, а також відкриті акціонерні товариства, створені шляхом корпоратизації, 100% акцій яких залишаються в державній власності в управлінні Мінтрансзв'язку, в разі, якщо зазначене передбачено їх статутами (далі -підприємства, установи та організації). Згода Мінтрансзв'язку на здійснення операцій з розпорядження майном згідно з цим Порядком може оформлюватись листом за підписом Міністра (заступника Міністра) або наказом Міністерства.

Утім, як установлено судом, у порушення вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України (що діяли на момент укладення спірного договору), Договір був погоджений лише з державним концерном "Укрморпорт", який не є органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності. Згода Мінтрансзв'язку України на укладення оспорюваного договору не надавалась.

Посилання другого відповідача (Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт") на ту обставину, що Державний концерн "Укрморпорт" мав повноваження органу управління на погодження оспорюваного договору, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, згідно зі Статутом державного концерну "Укрморпорт", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2007 № 814, Державний концерн "Укрморпорт" є державним господарським об'єднанням, учасниками якого є визначені державні підприємства, в тому числі -Севастопольський морський торговельний порт. Функції з управління Концерном виконує Кабінет Міністрів України. Уповноваженим органом управління, який здійснює контроль за діяльністю Концерну, є Мінтрансзв'язку.

Таким чином, в порушення наведених норм чинного законодавства спірний договір не був погоджений з уповноваженим органом управління об'єктами державної власності, що є підставою для визнання договору недійсним.

З цих же підстав підлягає визнанню недійсною Додаткова угода № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до Договору.

Крім того суд зазначає, що при укладенні Додаткової угоди № 1 (Суперфіцію) Сторонами порушено встановлений законом порядок передачі земельної ділянки у користування.

Так, Додаткова угода № 1 (Суперфіцій) передбачає відчуження земельної ділянки шляхом її передання у тимчасове платне користування іншій особі (пункт 1.1 Додаткової угоди № 1).

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.

Як встановлено судом, державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" виданий державний акт серії II-КМ № 005180 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1 426 м 2 , розташованою в бухті Кругла в м. Севастополі /том 1, арк. с. 29-31/.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України закріплено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Судом установлено, що на час укладення Додаткової угоди № 1 (Суперфіцію), та на даний час, землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" не розмежовані.

Таким чином, суд вважає, що право на розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах міста Севастополя має Севастопольська міська Рада.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

За приписами частини першої статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (Суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Частиною третьою статті 413 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Оскільки земельна ділянка, розташована в бухті Кругла в м. Севастополі не перебуває у власності позивача, а тільки знаходиться у його постійному користуванні, суд дійшов висновку, що права на укладання Додаткової угоди № 1 (Суперфіцію) від 29.12.2007 у позивача не було.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Отже, укладення Додаткової угоди № 2 до Договору, якою з 01.01.2012 розірвано Додаткову угоду № 1 до Договору /том 2, арк. с. 69/, не має правового значення, оскільки в даному випадку Додаткова угода № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 визнається недійсною з моменту її укладення.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про визнання недійсними Договору про дольову участь у будівництві № 710/240д від 09.10.2007 та Додаткової угоди № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до нього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідачів порівну за правилами, встановленими статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір (раніше -державне мито), від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки прокурор станом на день подачі позову був звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а при подачі касаційної скарги -від сплати судового збору, з відповідачів в доход державного бюджету підлягають стягненню: Державне мито за подачу позову -85,00 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00 грн, а також судовий збір за подачу прокурором касаційної скарги -536,50 грн (50% від 1073,00 грн).

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Договір № 710/240д про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден, укладений 09.10.2007 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", та Додаткову угоду № 1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до зазначеного Договору -з моменту їх укладення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (ідентифікаційний код 35418108; 99011, м. Севастополь, Леніна, 10, кв. 2, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації -22030001 „Судовий збір", код 23013519) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн (сорок дві грн 50 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.) та судовий збір в сумі 268,25 грн (двісті шістдесят вісім грн 65 коп.).

4. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації -22030001 „Судовий збір", код 23013519) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн (сорок дві грн 50 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.) та судовий збір в сумі 268,25 грн (двісті шістдесят вісім грн 65 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя (підпис) В.О. Головко