Постанова

від 28.08.2012 по справі 5020-1279/2011-455/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року Справа № 5020-1279/2011-455/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю:

прокурора: не з`явився, Севастопольський транспортний прокурор;

представника позивача: Ляхович Марини Петрівни, довіреність № 6065/4/14 від 23.12.11, Міністерство інфраструктури України;

представника відповідача:не з`явився, товариство з обмеженною відповідальністю "Компанія "Тулон";

представника відповідача: Жих Тетяни Юріївни, довіреність № АВ-90 від 20.06.2012, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт";

представника третьої особи: не з`явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

представника третьої особи: Молчанова Антона Олександровича, довіреність б/н від 30.07.2012, товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд";

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Портланд", державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 12 червня 2012 року у справі №5020-1279/2011-455/2012

за позовом Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (пр. Перемоги, 14,Київ 135,01135)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (вул. Леніна, 10-2,Севастополь,99011)

державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5,Севастополь,99011)

товариства з обмеженою відповідальністю "Портланд" (шосе Дражинського, 2,Відрадне,Ялта,98654)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

про визнання недійсними договору про дольову участь у будівництві та додаткової угоди до нього

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2011 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт" та товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Тулон", в якому просив визнати недійсними укладені між відповідачами договір про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткову угоду до цього договору № 1 від 29 грудня 2007 року.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 203,215,216, 235 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що фактично спірна угода є удаваною, оскільки укладена відповідачами для приховування іншого правочину - договору відчуження державного майна. При цьому, прокурор вказував, що органом, повноважним у вирішенні питань з розпорядження майном, передане портом другій стороні за оспорюваними правочинами, було Міністерство транспорту та зв'язку України (на цей час Міністерство інфраструктури України), однак при укладенні вказаних договорів згоду вказаного органу отримано не було.

Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.

Так, рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2011 року позов було задоволено (а.с. 77-81 том 1).

Втім, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме, визнано недійсною додаткову угоду № 1 (суперфіцій) від 29 грудня 2007 року до договору № 710/240д від 09 жовтня 2007 року. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено (а.с. 158-174 том 1).

За наслідками касаційного перегляду справи постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2012 року вказані судові акти господарських судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Враховуючи вказівки касаційної інстанції у наведеній вище постанові, під час нового розгляду даного спору ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2012 року (а.с. 3-5 том 2) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Портланд".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 червня 2012 року (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-1279/2011-455/2012 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними з моменту укладення договір № 710/240д від 09 жовтня 2007 року про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженною відповідальністю "Компанія "Тулон", а також додаткову угоду № 1 (суперфіцій) від 29 грудня 2007 року до зазначеного договору.

Також, судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про спільну діяльність з елементами договору підряду, але його умовами одночасно передбачалось розпорядження земельною ділянкою та нерухомим майном, які належать до об`єктів державної власності. При цьому на підставі аналізу положень Статуту державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" та правових норм, якими врегульовані питання управління об`єктами державної власності, місцевим судом надано висновків про відсутність у вказаного відповідача необхідного обсягу повноважень з розпорядження спірним майном без погодження з повноважним органом, яким на час укладення оспорюваних правочинів було Міністерство транспорту та зв'язку України.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач - державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив зазначений судовий акт скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, з апеляційною скаргою аналогічного змісту на зазначене судове рішення до Севастопольського апеляційного господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Портланд" -третя особа у справі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявники апеляційних скарг вважали невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю „Портланд" в поданій апеляційній скарзі звертало увагу, що, відповідно до пункту 4.4. Статуту державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", погодження укладення договорів із Міністерством транспорту та зв'язку України щодо об'єктів, зазначених в оспорюваних угодах, було необхідним тільки у разі їх відчуження або надання у заставу.

Однак, за твердженнями заявника апеляційної скарги, оспорюваний договір не є договором застави та не містить елементів інших договорів, спрямованих на відчуження засобів, що є державною власністю.

Поряд із тим, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" у поданій апеляційній скарзі зазначало, що у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України „Про утворення державного концерну „Укрморпорт" від 30 червня 2006 року № 596-р до повноважень цієї особи, до складу якої входило державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт", було віднесено контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за його учасниками державного майна.

За таких обставин, зазначений відповідач вважав достатнім погодження спірного договору державним концерном „Укрморпорт", яке було отримано його сторонами.

Окрім того в апеляційній скарзі цього відповідача вказано на недосягнення сторонами за цим договором згоди щодо усіх його істотних умов, що надає підстави вважати його неукладеним та є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання такої угоди недійсною.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 28 серпня 2012 року, з'явились представники товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд", державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" та Міністерства інфраструктури України , які підтримали свої доводи та заперечення.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд" в суді апеляційної інстанції пояснив, що підтримує вимоги раніше заявленої апеляційної скарги, однак вважає, що недійсними можуть бути визнані лише абзаць 3 підпункту „а" пункту 2.2. договору про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткова угода до цього договору № 1 від 29 грудня 2007 року, укладені між державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Тулон". В іншій частині рішення місцевого суду представник товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд" просив залишити без змін.

Втім, письмові уточнення до апеляційної скарги представник товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд" суду не надав, виклавши обґрунтування наведеної вище позиції в письмових поясненнях, наданих в судовому засіданні 31 липня 2012 року(а.с. 6-9 том 3).

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надав свої пояснення по суті спору у попередньому судовому засіданні 31 липня 2012 року (а.с.10-16 том 3), судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність нез`явившихся представників та прокурора, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.

09 жовтня 2007 року між державним підприємством «Севастопольський морський торговельний порт»(сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (сторона -2) укладено договір №710/240д про дольову участь в будівництві портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден" (а.с. 19-25 том 1)

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору його предметом є проектування та будівництво в м. Севастополі в бухті "Кругла" портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден на земельній ділянці площею 1 426 кв. м. згідно з державним актом серії П-КМ №005180 за цільовим призначенням обслуговування причалів.

Згідно з пунктом 2.2 договору, сторони визнали, що:

Вкладом сторони -1 є :

- витрати, що понесені нею на утримання земельної ділянки та на проектно-кошторисну документацію;

- земельна ділянка площею 1 426 кв. м.;

- виконання функцій генерального (титульного) замовника; використання автотранспорту та техніки, що належить стороні-1 для реалізації Договору.

Вкладом сторони-2 є :

- фінансування будівництва та управління реалізацією договору, виконання функцій технічного замовника;

- будівництво, виконання функцій генерального підрядника.

Порядок розподілу часток сумісного будівництва встановлений у пункті 2.1. спірного договору.

Так, наведеним договірним положенням визначено, що базове співвідношення розподілу майна між сторонами за підсумками реалізації договору встановлюється в наступних пропорціях від загальної площі споруди:

- тітульний забудовник (сторона 1) отримує наступні приміщення: диспетчерську, каси, кімнати відпочинку, розташовані на першому поверху збудованої будівлі;

- інвестор -забудовник (сторона 2) отримує частину загальної площі приміщень, що залишилась.

Строки будівництва визначаються проектом.

При цьому, право державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт" на постійне користування земельною ділянкою у бухті Кругла, про яку зазначено у пункті 2.2. спірного договору, підтверджується державним актом cepії II-KM №005180 від 17 жовтня 1995 року, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією (а.с.29-31 том 1).

Також, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому, 29 грудня 2007 року, між сторонами за наведеним вище договором укладено додаткову угоду до нього №1 (суперфіцій) (а.с. 26-27 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 цієї угоди суперфіціар (державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт") надало , а суперфіціарій (товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон") прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для організації будівництва та вводу в експлуатацію будівлі та споруди причалу, розташованого за адресою: місто Севастополь, бухта Кругла.

Метою надання у користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм своїх обов'язків та прав, визначених пунктами 2 та 4 договору (пункт 1.2. додаткової угоди)

У пункті 2.1. вказаної угоди наведено, що загальна площа наданої у користування земельної ділянки складає 0,1426 га відповідно до державного акту на право постійного користування землею cepії II-KM №005180 від 17 жовтня 1995 року, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією та зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №316.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (сторона, яка передає) та товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" (сторона, яка приймає) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов пункту 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" передало у повному обсязі свої права та обов'язки за договором № 710/240д від 09 жовтня 2007 року про дольову участь у будівництві портопункту з обслуговування яхт і маломірних суден, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" та державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", а товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" прийняло на себе зобов'язання та отримало права за договором № 710/240д від 09 жовтня 2007 року (а.с.126-128 том 1)

Вказаний договір був погоджений державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", про що свідчить підпис керівника підприємства, скріплений круглою печаткою, а також додаток 1 до цього Договору (а.с.128 том 1, а. с. 34 том 2).

Також до матеріалів справи долучена додаткова угода № 2 від 04 лютого 2012 року до договору № 710/240д від 09 жовтня 2007 року, підписана між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд", як правонаступником прав і обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (а.с. 68 том 2) , згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати додаткову угоду № 1 (суперфіцій) від 29 грудня 2007 року з 01 січня 2012 року з умовою виконання фінансових зобов'язань за вказаним договором.

20 квітня 2012 року між тими ж сторонами підписана додаткова угода № 3, відповідно до якої сторони погодились зупинити з 20 квітня 2012 року дію договору № 710/240д від 09 жовтня 2007 року до погодження основних положень цього договору Міністерством інфраструктури України (а.с.29 том 2).

На підставі додаткової угоди № 3 від 20.04.2012 сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в бухті Кругла (м. Севастополь) площею 1 426 м2 (а.с.30 том 2).

Звертаючись із даним позовом, прокурор просив визнати недійсними договір про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткову угоду до нього № 1 від 29 грудня 2007 року, укладені між державим підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Тулон", вказуючи, що їх умови фактично передбачали розпорядження державною власністю у відсутність узгодження цього питання з компетентним органом, тобто, з порушенням положень чинного законодавства України.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними правочинів, а саме: договору про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткової угоди до нього № 1 від 29 грудня 2007 року, укладених між державим підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Тулон".

Відповідно до частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, виходячи з обґрунтування вимог позовної заяви, предметом дослідження у цій справі є обставини щодо наявності у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" необхідного обсягу повноважень для укладання оспорюваних правочинів.

При цьому, для вирішення наведеного питання необхідне правильне з'ясування правової природи спірного договору.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Предметом такого договору є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети.

Частиною 2 статті 1131 Цивільного кодексу України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Надаючи юридичну оцінку спірному договору, судом першої інстанції надано висновків, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, а також елементи договору будівельного підряду.

Судова колегія вважає ці висновки вірними, оскільки вони узгоджуються зі змістом умов оспорюваного договору. До того ж така правова природа наведеного правочину встановлена судом касаційної інстанції в постанові від 11 квітня 2012 року ( а.с.226 том 1).

Втім, суд апеляційної інстанції відмічає, що, з урахуванням обґрунтування позовних вимоги, при перевірці обставин, які мають значення для вирішення даного спору, необхідно застосувати не тільки відповідні норми матеріального права, якими врегульовані правовідносини спільної діяльності та будівельного підряду, але й врахувати певні положення Статуту державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", а також вимоги чинного законодавства України, які визначають статус вказаної особи та його повноваження при здійсненні господарської діяльності.

Так, згідно зі Статутом державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", затвердженого заступником міністра транспорту України - Головою Державного департаменту морського і річкового транспорту України 19 вересня 1997 року, це підприємство засновано на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковано Державному департаменту морського і річкового транспорту України, і є правонаступником Державного комунального підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт"( а.с.37-46 том 1).

Майно державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського підпорядкування . Здійснюючи право повного господарського підпорядкування, порт володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (пункт 4.2 ).

Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України „Про управління об'єктами державної власності" (надалі -Закон).

Пунктом 2 частини 1 статті 3 наведеного Закону (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) було визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є майно, яке передане державним комерційним підприємствам , установам та організаціям.

Тобто, з викладеного слідує, що на момент укладення оспорюваного правочину на майно, належне державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт", поширювалась дія Закону України „Про управління об'єктами державної власності".

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність , за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Абзацом 3 підпункту „а". пункту 2.2 спірного договору було передбачено, що вкладом державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" у спільну діяльність, зокрема, є земельна ділянка площею 1 426 кв. м. (місто Севастополь, бухта Кругла).

За умовами пункту 2 додаткової угоди №1 (суперфіцій) до цього договору (а.с. 26-27 том 1), державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" вказану земельну ділянку у строкове платне користування .

Судовою колегією встановлено, що право державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт" на постійне користування вказаною земельною ділянкою посвідчено державним актом cepії II-KM №005180 від 17 жовтня 1995 року, виданим Севастопольською міською державною адміністрацією (а.с.29-31 том 1).

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України ( у редакції станом на 2007 рік) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності , без встановлення строку.

Оскільки згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України земельні ділянки належать до нерухомих речей, спірний договір належав до погодження уповноваженим органом управління об'єктами державної власності.

За приписами частини 1 статті 4 зазначеного Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності, зокрема, є міністерства та інші органи виконавчої влади.

Отже, враховуючи, що державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" входило до складу Міністерства транспорту та зв'язку України, що закріплено його Статутом, передачу земельної ділянки за спірним договором необхідно було погодити саме з цим органом, уповноваженим з її управління, правонаступником якого на даний час є Міністерство інфраструктури України (Указ Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09 грудня 2010 року №1085/2010).

Відсутність погодження спірного договору у зазначеній частині із вказаним органом сторони протягом вирішення спору не заперечували.

При цьому апеляційна інстанція відхиляє посилання державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про узгодження спірного договору від 09 жовтня 2007 року державним концерном «Укрморпорт», утворенного на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України „Про утворення державного концерну "Укрморпорт" від 30 листопада 2006 року № 594 (а.с.19 том 1), учасником якого був зазначений відповідач, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з пунктом 15 Статуту державного концерну «Укрморпорт», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2007 року № 814, вказане підприємство здійснювало контроль за ефективністю використання та збереженням закріпленого за учасниками державного майна в межах повноважень, визначених уповноваженим органом управління, але не було наділено повноваженнями з погодження договорів, які укладались його учасниками щодо нерухомого майна.

Таким чином, сукупність встановлених у цій справі обставин вказує на відсутність у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" повноважень з передачі наведеної земельної ділянки другій стороні за договором про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні.

Що стосується правомірності укладення портом 29 грудня 2007 року додаткової угоди № 1 до цього договору, місцевий суд вірно послався на положення пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким закріплено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

На час укладення додаткової угоди № 1 (Суперфіцію) землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" не розмежовані, а тому повноваження на розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах міста Севастополя, має Севастопольська міська Рада.

Тобто, доводи прокурора про відсутність у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" повноважень щодо підписання додаткової угоди № 1 від 29 грудня 2007 року є обґрунтованими.

Втім, надаючи висновків про недійсність оспорюваних правочинів в цілому з наведених вище підстав, місцевим судом не були враховані приписи статті 217 Цивільного кодексу України, у відповідність до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наведено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину.

Дослідивши інші положення спірного договору, судова колегія відмічає, що вони відповідають вимогам цивільного законодавства України, встановленим для договорів сумісної діяльності.

При цьому, слід зауважити, що невключення абзацу 3 підпункту „а" пункту 2.2. до спірного договору не позбавить цей правочин здібності задовольняти інтереси його сторін та досягнути цілі, яка була призначена при його вчиненні. Тобто такий правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Більш того, у зв'язку з визнанням недійсним абзацу 3 підпункту „а" пункту 2.2. спірного договору відсутня необхідність у погодженні його з уповноваженим органом управління в решті інших умов, оскільки у такому випадку ця угода не передбачає використання нерухомого майна, а тому дія статті 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" на нього не розповсюджується, а право порту укладати угоди, самостійно здійснювати різні угоди та юридичні дії закріплено пунктом 3.6 його Статуту (а.с. 40 том 1).

За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги у цій справі належало задовольнити частково, визнавши недійсними тільки абзаць 3 підпункту „а" пункту 2.2. договору про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткову угоду до цього договору № 1 від 29 грудня 2007 року.

Отже, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та незастосуванням при вирішенні спору закону, який підлягав застосуванню, суд першої інстанції помилково задовольнив позов прокурора у повному обсязі заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що підставою позову прокурор визначив, крім статей 203,215 Цивільного кодексу України, також частину 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якою встановлені наслідки вчинення сторонами удаваного правочину, однак не послався на обставини, які б вказували на необхідність застосування до спірних правовідносин цієї правової норми.

Виходячи з логічно-смислового змісту позовної заяви, її доводи зводяться саме до відсутності повноважень державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" на передачу земельної ділянки , розташованої у бухті Кругла, в місті Севастополі .

Інших мотивів для визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткової угоди до нього від 29 грудня 2007 року прокурором в позові наведено не було .

В апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю „Порт ланд" вказано на наявність підстав вважати спірний договір неукладеним у зв'язку з недосягненням його сторонами згоди по всіх його суттєвих умовах.

Водночас, глава 77 Цивільного кодексу України не передбачає вичерпного переліку суттєвих умов договору про сумісну діяльність.

Отже, вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин, слід виходити з того, що такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання , наприклад, мета договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів сумісної діяльності тощо.

Як вказано у пункті 6.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність" від 28 квітня 1995 року N 02-5/302, укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо, суд апеляційної інстанції.

Судова колегія зазначає, що спірний правочин містить усі приведені, а також інші умови, передбачені діючим цивільним законодавством України, зокрема параграфом 3 глави 61 („Підряд") та статті 1131 Цивільного кодексу України, необхідні для його виконання, а тому приведені доводи заявника апеляційної скарги є неспроможніми.

Також, судова колегія приймає до уваги посилання вказаної сторони, що, відповідно до статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оспорюваний правочин підлягав реєстрації у податковому органі.

Водночас, незважаючи на викладені приписи, ані вказаним Законом, ані Цивільним кодексом України, не встановлено наслідків їх недотримання.

Тобто, відсутність реєстрації спірного договору у податковому органі не є підставою визнання його неукладеним або недійсним..

Стосовно посилань товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд" на підписання 20 квітня 2012 року з державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" додаткової угоди № 3 про зупинення договору № 710/240д від 09 жовтня 2007 року (а.с.29 том 2), судова колегія зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного СудуУкраїни домовленість сторін про припинення договору не позбавляє сторін або інших заінтересованих осіб, права або інтереси яких зачіпаються у зв'язку з його укладенням, можливості звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди недійсною.

Судова колегія звертає увагу на те, що, крім порушення норм матеріального права, при вирішенні данного спору місцевий суд припустив також порушення процесуальних норм, а саме статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Так, надаючи юридичну оцінку спірним угодам, місцевий суд виходив з того, що її сторонами є державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон".

Втім, судом не було враховано, що 09 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (сторона, яка передає) та товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" (сторона, яка приймає) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов пункту 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" передало у повному обсязі товариству з обмеженою відповідальністю "Портланд" свої права та обов'язки за договором № 710/240д від 09 жовтня 2007 року (а.с.126-128 том 1).

Вказана угода її сторонами не оспорювалась, недійсною у встановленому законом порядку не визнана, тобто є чинною на даний час.

Отже, викладене дозволяє вказувати на те, що з 09 липня 2010 року стороною у спірному договорі про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року з боку сторони -2 є саме товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" .

Таким чином, фактично товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" має відповідати по заявлених у цій справі позовних вимогах.

Під час попереднього перегляду даного спору товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" було залучено Севастопольським апеляційним господарським судом до участі у справі, але в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ухвалою від 26 січня 2012 року (а.с. 151-154 том1)

Скасовуючи судові акти господарських судів першої та апеляційної інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, Вищий господарський суд України в постанові від 11 квітня 2012 року (а.с. 223-227 том 1) зазначив, що при новому розгляді суду слід перевірити відповідність укладення договору № 1 відступлення права вимоги від 09 липня 2010 року вимогам пункту 8.2. договору № 710/240д від 09 жовтня 2007 року, залежно від встановленого, обговорити питання про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Портланд" в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у справі.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи .

Водночас, як слідує з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2012 року (а.с. 3-5 том 2) товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" повторно залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, слід констатувати, що при вирішенні спору судом першої інстанції допущені суттєві порушення норм процесуального права, які виразились у невиконанні вказівок касаційної інстанції та розгляду позовних вимог без залучення в якості іншого відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд", яке відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09 липня 2010 року (а.с. 126-128 том 1) набуло статусу сторони в оспорених у цій справі угодах.

Усуваючи наведені процесуальні недоліки судового розгляду спору, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року суд апеляційної інстанції залучив товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" до участі у справі в якості другого відповідача (а.с. 18-21 том 3).

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального та матеріального права, тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Повний текст постанови складений 31 серпня 2012 року.

Керуючись статтями 103 (пункт 2), 104 ( пункти 1, 4 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2 . Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Портланд" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 червня 2012 року (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-1279/2011-455/2012 скасувати.

4. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними абзаць 3 ("земельна ділянка площею1426 кв.м.") підпункту "а" пункту 2.2. договору про дольову участь у будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден № 710/240а від 09 жовтня 2007 року та додаткову угоду до цього договору № 1 від 29 грудня 2007 року, укладені між державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Тулон".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон" (ідентифікаційний код 35418108; 99011, м. Севастополь, Леніна, 10, кв. 2, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у дохід Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31216206782001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації -22030001 „Судовий збір", код 230135199) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн (сорок дві грн 50 коп.)та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.).

6. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у дохід Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31216206782001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації -22030001 „Судовий збір", код 23013519) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн (сорок дві грн 50 коп.)та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн 00 коп.).

7. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді Ю.М. Гоголь

І.В. Черткова

Розсилка:

Севастопольський транспортний прокурор (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

Міністерство інфраструктури України (пр. Перемоги, 14,Київ 135,01135)

товариство з обмеженною відповідальністю "Компанія "Тулон" (вул. Леніна, 10-2,Севастополь,99011)

державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5,Севастополь,99011)

товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" (шосе Дражинського, 2,Відрадне,Ялта,98654)

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)