Постанова

від 22.06.2012 по справі 24/350

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2012 № 24/350

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011р.

у справі № 24/350 (суддя Шевченко В.Ю.)

за позовом Одеської залізниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз»

про стягнення 35 665 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз» (далі - відповідач) про стягнення 35 665 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №24/350 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 665 грн. штрафу та судові витрати. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у справі матеріали підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, суд зазначив, що відповідач в установленому законом порядку не спростував обставин, підтверджених позивачем, у зв'язку з цим місцевий господарський суд визнав доведеним факт обґрунтованості застосування позивачем до відповідача штрафу в сумі 35 665,00 грн. за неправильно зазначену в залізничній накладній №43399096 масу вантажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 24/350 від 26.09.2011р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема, відповідач зазначає, що його було позбавлено прав сторони, передбачених ст.ст. 4-3, 22, 33 ГПК України, оскільки позову від позивача не отримував. Крім того, відповідач вважає, що він був позбавлений права подавати клопотання та документи у справі, можливості направити свого представника, подавати докази, а також скаржник вважає, що суд порушив ст. 77 ГПК України, оскільки не відклав розгляд справи. Стосовно суті позову, відповідач посилається на те, що при отриманні вантажу не було жодних претензій з боку сторін. Додатково відповідач вказує, що штрафні санкції до нього застосовані безпідставно, неправильне зазначення маси вантажу не завдало позивачу збитків, а заявлена сума штрафу є надмірною та може завдати шкоду фінансовому стану відповідача, при цьому розмір штрафу може бути зменшений за рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав позовні вимоги та їх обгрунтованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.03.2011 р. зі станції Баси Південної залізниці відповідачем відправлено вагон

№ 67666107 згідно з накладною №43399096 з вантажем - лом стальний збірний, на станцію Правда Придніпровської залізниці на адресу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (а.с.10).

08.03.2011р. на станції Знам'янка, відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, здійснено зважування потягу по вагонах, і зокрема здійснено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні, про що складено відповідний протокол та акт загальної форми № 8978 від 08.03.2011р. (а.с.11-12). За результатами зважування на тензометричних вагах виявлено розбіжність між фактичною масою вантажу і масою, зазначеною у залізничній накладній, та встановлено, що маса у вагоні № 67666107 становить: брутто 85 000 кг., нетто вантажу складає 64 100 кг, тоді як в залізничній накладній зазначено 66 750 кг, що складає різницю ваги нетто в сторону зменшення на 2 650 кг від зазначеної у накладній.

За результатами огляду вагону, про що складено акт загальної форми № 8996 від 08.03.2011р., встановлено також, що вантаж по документам навантажено навалом, розмір відносно висоти бортів не вказано. Фактично у вагоні вантаж навантажено рівномірно нижче бортів 300 мм, пакетовано, мається маркування вапном, торцеві стінки глухі, люки щільно прилягають, сліди розкрадання відсутні, доступу до вантажу немає, вагон перебував під охороною та переданий під охорону залізниці (а.с.13).

09.03.2011р. щодо вказаних обставин було складено комерційний акт

№ АА056709/150/10, як це передбачено п. 129 Статуту залізниць України (а.с.15).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначаються у накладній. Зазначеною статтею також встановлено право залізниці періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, передбачено, що на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції накладну (комплект перевізних документів) та визначено, які графи комплекту перевізних документів заповнюються вантажовідправником. Зокрема, відправником заповнюється графа „Маса вантажу в кг, визначена відправником".

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у залізничній накладній масу, кількість місць вантажу, тощо з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту, а саме в п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, яка у даному випадку становить 7 133,00 грн.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обґрунтованість результатів здійсненої перевізником перевірки стану і маси вантажу, який згідно з накладною навантажено засобами відправника - відповідача, та ним же оформлено відповідні відомості у залізничній накладній щодо маси вантажу у вагоні № 67666107.

У відповідних графах накладної № 43399096 (а.с.10) відсутні відомості про визначення залізницею ваги вантажу.

Оскільки за результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу, зазначеної відправником у накладній, відсутні обставини, які б призвели до зменшення маси вантажу у вагоні, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про втрату вантажу, тоді як різницю у масі по документах та фактичну слід розуміти як неправильність зазначення відомостей про масу вантажу у накладній вантажовідправником.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, обґрунтовано визнано підставою для застосування відповідних штрафних санкцій до вантажовідправника, передбачених п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Сума штрафу, нарахованого позивачем, є обґрунтованою і складає 35 665 грн.

Стосовно посилань відповідача на те, що штрафні санкції до нього застосовані безпідставно, оскільки неправильне зазначення ним маси вантажу не завдало позивачу збитків, а заявлена сума штрафу є надмірною та може завдати шкоду фінансовому стану відповідача, та щодо зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Застосування штрафних санкцій до відправника за неправильне зазначення ним відомостей у накладній, передбачене Статутом залізниць України (пункти 118, 122), є окремим видом відповідальності, який застосовується не залежно від завдання збитків внаслідок неправильного зазначення відомостей.

Зазначена позиція відображена у практиці Вищого господарського суду України у справах про перевезення та викладена у п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України (зі змінами та доповненнями) № 04-5/225 від 29.09.2008 р.

Так, стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість, при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту суд апеляційної інстанції враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як зазначив Вищий господарський суд України, збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу (ст. 307 ГК України), що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Доказів, які б спростовували наведені вище обставини та підстави позову, відповідачем суду не надано.

Вищенаведене дає підстави дійти висновку про обґрунтованість заявленого позивачем до відповідача позову про стягнення штрафу, про що вірно зазначив й суд першої інстанції. У зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо надмірності суми штрафу та важкого фінансового стану відповідача, колегія суддів зазначає, що, по-перше, сума штрафу визначена не довільно, а з урахуванням положень Статуту залізниць України на підставі документів на вантаж, які містяться у матеріалах справи. По-друге, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що вказана сума є для нього надмірною по відношенню до вартості всього вантажу, як не надано доказів важкого фінансового стану підприємства.

Що ж до посилань відповідача на право суду зменшити розмір штрафу, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач у суді першої інстанції відповідних заяв або клопотань про зменшення розміру штрафу суду не подавав, як не подавав і доказів надмірності нарахованого штрафу, а тому названі доводи відповідача судом апеляційної інстанції відхиляються.

З огляду на твердження відповідача про порушення процесуальних норм в частині ненадання йому права на подання доказів, клопотань, відзиву, невідкладення судом розгляду справи, колегія суддів зазначає, що вказані твердження не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне.

Передовсім, колегія суддів звертає увагу на те, що про наявність у провадженні суду першої інстанції даної справи відповідача було повідомлено належним чином з надісланням йому копії ухвали про порушення провадження від 08.09.2011р. та призначення розгляду справи на 26.09.2011р., яку він отримав 15.09.2011р. (згідно з повідомленням про поштове вручення (а.с. 3), а не 04.10.2011р., про що він вказує в апеляційній скарзі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви з додатками до неї також була надіслана позивачем відповідачу на його адресу 02.09.2011р., про що свідчить опис вкладення з відміткою органу поштового зв'язку та касовий чек про оплату послуг зв'язку (а.с.4-5).

Таким чином, відповідач був належно повідомлений не тільки про факт існування спору у суді, але й про підстави пред'явлення позову (зміст позову).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права та можливостей подати відзив на позов, відповідні докази та документи, клопотання тощо. Більше того, відповідач не був позбавлений й права на ознайомлення з матеріалами справи через свого представника з моменту отримання копії ухвали про порушення провадження у даній справі від 08.09.2011р.

Також, колегія суддів враховує, що у судове засідання 26.09.2011р. відповідач свого представника не направив, клопотань про відкладення заяв або про неможливість розгляду справи з тих чи інших підстав не подавав, про поважність причин неявки свого представника відповідач суд також не повідомив, хоча відповідача і було своєчасно повідомлено про судовий розгляд 26.09.2011р.

Стосовно порушення судом ст. 77 ГПК України, на яке вказує відповідач, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи за змістом названої статті є правом суду, а не його обов'язком з урахуванням обставин кожної конкретної справи. До того ж доказів неможливості або утруднення відповідачу направити свого представника у судове засідання відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі

№ 24/350, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет-Союз» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011р. у справі № 24/350 без змін.

2. Матеріали справи № 24/350 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

25.06.12 (відправлено)