Постанова

від 20.06.2012 по справі 5023/1448/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 5023/1448/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

КП "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області- ОСОБА_1 (дов. №3 від 15.06.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області (вх. №1847 Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.04.12р. у справі № 5023/1448/12

за заявою Комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова,

до Комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова,

про визнання банкрутом ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2012р. (суддя Чистякова І.О.) заяву боржника про призначення розпорядником майна ОСОБА_1 відхилено. Припинено провадження у справі №5023/1448/12 про визнання банкрутом Комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області (ідентифікаційний код 33584825). Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2012р.

Комунальне підприємство "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та поновити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що посилання суду на ч.3 ст.6 Закону щодо не надання боржником доказів в підтвердження ознак неплатоспроможності є невірним, т.я. в кінці даної частини вказано, «якщо інше не передбачено цим Законом». А у даному випадку це і є інше: обов'язок боржника звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення відповідних обставин. Крім того, як зазначає апелянт, згідно абз.8 ст.1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами. Про те, що сума боргу перед кредиторами в сумі 1189,4 тис.грн. визнається боржником в повному обсязі було вказано в позовній заяві, до якої були додані розшифровки кредиторської заборгованості. Щодо інших вимог кредиторів, підтверджених виконавчими документами, то згідно ч.8 ст.7 Закону про банкрутство їх додає до заяви кредитор. Таким чином, як зазначає апелянт, посилання суду на відсутність відкритого виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості до бюджету для порушення справи про банкрутство є невірним, т.я. ці положення застосовуються лише при поданні заяви кредитором, а підприємство є боржником і, тому згідно ч.2 ст.7 Закону про банкрутство зазначає суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями, які не оспорюються боржником.

Крім того, як зазначає апелянт, за час оспорювання ухвали суду від 18.04.2012р. боржником отримано 16.05.2012р. постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012р. про стягнення 247438,78 грн. боргу. Відсутність достатніх грошових коштів на підприємстві в даний час приведе після семиденного терміну, установленого ВДВС для добровільного виконання, до повної зупинки діяльності підприємства.

Представник боржника у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та поновити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2012р. комунальне підприємство "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ч.5 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заява подана на загальних підставах згідно ст. 7 Закону про банкрутство. Підставою для такого звернення стало виявлення боржником факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів, яка призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. При цьому до такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2012 року прийнято заяву комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення підготовчого засідання суду на 18.04.2012р., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

18.04.2012р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу, якою припинено провадження у справі про визнання банкрутом комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають як кредитор, так і боржник.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону про банкрутство передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності, або загрози неплатоспроможності.

Як вбачається, з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження викладених у заяві обставин боржником додані копії податкових повідомлень - рішень №0000541700 від 03.11.2011р., №0000551700 від 03.11.2011р., №0000552310 від 01.11.2011р., №0000572310 від 01.11.2011р., №0000532310 від 01.11.2011р., №0000542310 від 01.11.2011р., №0000522310 від 01.11.2011р., №0000562310 від 01.11.2011р., копію договору про розстрочення від 28.07.2009р., копію рішення про розстрочення від 27.07.2009р., копії постанов Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2012р. по справі №2-а-1534/12/2070 та від 07.03.2012р. по справі №2-а-2279/12/2070 та акт звірки взаєморахунків від 01.04.2012р.

Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Вичерпний перелік виконавчих документів наведено в частині 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред`явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами. При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку у цьому випадку не вимагається.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку- при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство. Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржником не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство, зокрема, копія наказу на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження, тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявником не надано належних доказів, що свідчать про невиконання боржником грошових вимог в установленому порядку та які є підставою для порушення справи про банкрутство.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що постановою ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 10.05.2012р. відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника 247438,78 грн. боргу, і відсутність достатніх грошових коштів на підприємстві приведе до повної зупинки діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що дану постанову не можна взяти до уваги, оскільки на час звернення до суду, а саме станом на 22.03.2012р. виконавче провадження відносно боржника ще не було відкрито.

Боржник в заяві посилається, зокрема, на те, що аналіз фінансово- господарського стану КП «Комсервіс», проведений при складанні плану санації, показав, що підприємство має всі ознаки поточної неплатоспроможності і знаходиться в тяжкому економічному стані.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, за правилами статті 11 вищенаведеного Закону на основі даних бухгалтерського обліку складається баланс, який є складовою частиною фінансової звітності підприємства.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, баланс боржника є лише документом фінансової звітності, який складається на підставі відповідних первинних документів. Відтак, баланс боржника не є первинним бухгалтерським документом та не може самостійно підтверджувати наявність або відсутність кредиторської заборгованості. Згадані первинні документи не надано боржником до заяви про порушення справи про банкрутство. Баланс боржника станом на 01 березня 2012 року не може достовірно підтверджувати наявність або відсутність заборгованості перед іншими кредиторами.

Доданий до матеріалів справи акт звірки взаєморахунків, укладений між боржником та КП "ДЕЗ" станом на 01.04.2012р. не є належним доказом на підтвердження заборгованості перед кредитором, з огляду на те, що акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь - яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Таким чином, враховуючи недоведеність боржником своєї неплатоспроможності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 18.04.12р. у справі № 5023/1448/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комсервіс" Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.04.12р. у справі № 5023/1448/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.06.2012р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В. О.