Постанова

від 27.06.2012 по справі 5005/3938/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 5005/3938/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіМирошниченка С.В., суддівПрокопанич Г.К., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Попаснянський склозавод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 у справі господарського суду№ 5005/3938/2011 Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Попаснянський склозавод" доДержавного підприємства "Дніпропетровський державний дослідний завод" провизнання банкрутом за участю представників скаржникаГуфман Я.С., боржникане з'явилися, РУ ФДМУ по Дніпропетровській області Василівська В.Є., ГПУГромадський С.О.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2012 у справі №5005/3938/2011 (суддя Калиниченко Л.М) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ДП "Дніпропетровський державний дослідний завод"; ліквідовано юридичну особу ДП "Дніпропетровський державний дослідний завод"; визнано погашеними вимоги Приватного підприємства "Інфоспектр" на суму 1823653,10 грн.; припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Осадчого О.С.; провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 (головуючий суддя Джихур О.В., судді Лисенко О.М., Вечірко І.О.) задоволено апеляційну скаргу прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.12.2012 у справі № 5005/3938/2011 скасовано, а справу №5005/3938/2011 передано господарському суду Дніпропетровської області для розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, ТОВ "Торговий дім Попаснянський склозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012, залишивши в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2012 у справі № 5005/3938/2011.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, поданих ліквідатором після завершення усіх розрахунків з кредиторами. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" називає затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону, підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.01.2012 до господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшов звіт про результати здійснення ліквідаційної процедури ДП "Дніпропетровський державний дослідний завод" та ліквідаційний баланс.

Боржник є державним підприємством із 100% часткою державної власності.

Боржнику на праві на праві повного господарського відання належать об'єкти нерухомого майна, в тому числі будівлі виробничих корпусів №№ 1, 2, 3, малого адміністративно-виробничого корпусу, великого адміністративно-виробничого корпусу, будівлі компресорної, складів і таке інше, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2005 та витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.07.2005.

Звіт ліквідатора свідчить про продаж вказаного майна при здійсненні ліквідаційної процедури 23.12.2011 на аукціоні через товарну біржу "Універсальна біржа нерухомості "Троїцька" ПП "СТС" за 6 014 589, 90 грн.

Відповідно до рішення комітету кредиторів від 04.11.2011, яким встановлено порядок продажу майна, ліквідатора зобов'язано здійснити продаж майна банкрута відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", через товарну біржу "Універсальна біржа нерухомості "Троїцька" шляхом проведення відкритих прилюдних торгів (аукціону), опублікувати інформацію про строки та умови проведення відкритих торгів (аукціону) у центральній та місцевій пресі не пізніше як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону. Встановлено початкову вартість майна згідно експертної оцінки від 31.10.2011 у розмірі 5 467 809 грн., продаж майна на відкритих прилюдних торгах (аукціоні) здійснити лише за наявності не менше як двох покупців.

Затверджуючи ліквідаційний баланс, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з системного аналізу чинного законодавства не вбачається обмежень для реалізації майна банкрута в порядку, передбаченому чинним законодавством про банкрутство, оскільки майно боржника, яке увійшло до складу ліквідаційної маси не використовувалось у веденні виробничої діяльності боржника та не забезпечувало її здійснення, виробнича діяльність боржником не проводилась, органом управління боржника (Міністерством освіти України) не виконувались покладені на нього законодавством функції щодо призначення керівника підприємства - боржника.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2012, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання щодо задіяння об'єктів нерухомості підприємства - боржника у виробничому процесі слід було поставити на вирішування органу управління майном боржника, тобто відповідному Міністерству. Висновок щодо нездійснення підприємством виробничої діяльності також повинен ґрунтуватися на документах фінансової звітності, які надаються суб'єктами господарювання органам статистики.

Суд апеляційної інстанції також відхилив технічний висновок обстеження будівель і споруд Державного підприємства "Дніпропетровський державний дослідний завод", який свідчить, що вищезазначене нерухоме майно не може забезпечувати ведення виробничої діяльності через його технічний стан.

За висновком апеляційного господарського суду, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, до сфери управляння якого віднесено боржника, було усунено від участі у даній справі, позбавлено можливості вжити заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника.

Колегія суддів зазначає, що даний висновок апеляційного суду не ґрунтується на матеріалах справи, якими підтверджено, що Міністерство було поінформовано судом про провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський державний дослідний завод"; у газеті "Голос України" № 81 (5081) від 06.05.2011 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі, у газеті "Голос України" № 157 (5157) від 26.08.2011 - оголошення про визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Чинне законодавство України про банкрутство не передбачає залучення до участі у справі з ініціативи суду органу виконавчої влади, який здійснює функції з управління об'єктами державної власності.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі-підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

За змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Такої правової позиції додержується Конституційний Суд України у рішенні від 10.06.2003 № 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову реалізацію майна при застосуванні статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Судом першої інстанції було мотивовано встановлено, що продане в ліквідаційній процедурі нерухоме майно не використовувалося у виробничій діяльності банкрута, виробнича діяльність ним взагалі не здійснювалась. А майно, передане Регіональним відділенням Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області в оренду у складі цілісного майнового комплексу ДП "Дніпропетровський державний дослідний завод" ТОВ "Норт" за договором від 01.07.2007, що, на думку апеляційного суду, підтверджує використання цього майна у виробничій діяльності банкрута, за актом від 26.10.2011 було йому повернуте.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2012 у справі №5005/3938/2011.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду -залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Попаснянський склозавод" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 у справі №5005/3938/2011 скасувати.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2012 у справі №5005/3938/2011 залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Г.К. Прокопанич О.О. Хрипун