Постанова

від 21.06.2012 по справі 32/275-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012р.м.Київ№ 32/275-А 11:50

За адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс", м. Київ 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдах", м. Київ Про визнання угоди недійсною та стягнення 35 398,80 грн.

Суддя Качан Н.І.

Секретар судового засідання Жулинська О.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 -пред. по довір. Від відповідача 1.не з'явилися Від відповідача 2.ОСОБА_2 -пред.по довір.

21.06.2012р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсною усної угоди, яка була досягнута між відповідачами та стягнення з відповідача 2. в дохід держави грошові кошти у розмірі -35 398,80грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 01.08.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2006р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.09.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2006р. розгляд справи було відкладено на 26.09.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2006р. розгляд справи було відкладено на 23.10.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2006р. розгляд справи було відкладено на 10.11.2006р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача 1. про відкладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2006р. провадження у справі було зупинено.

25.02.2011р. судом було направлено лист учасникам процесу, з метою отримання інформації щодо усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Розпорядженням від 15.09.2011р. Голови Господарського суду міста Києва А.С.Ємельянова, справу № 32/275-А було передано для подальшого розгляду судді Качан Н.І., у зв'язку з призначенням судді Хрипуна О.О. на посаду судді Вищого господарського суду України.

06.12.2011р. судом було повторно направлено лист учасникам процесу, з метою отримання інформації щодо усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

26.03.2012р. судом було повторно направлено лист учасникам процесу, з метою отримання інформації щодо усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

06.04.2012р. від відповідача 2. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Розпорядженням від 20.04.2012р. Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В., справу № 32/275-А було передано для подальшого розгляду судді Ониськів О.М., у зв'язку з перебуванням судді Качан Н.І. у відпустці.

20.04.2012р. судом було направлено лист відповідачу 2. щодо надання додаткових доказів для вирішення клопотання про поновлення провадження у даній справі.

Розпорядженням від 24.04.2012р. Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В., справу № 32/275-А було передано для подальшого розгляду судді Качан Н.І., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

23.05.2012р. від відповідача 2. надійшла відповідь на лист суду та надані витребувані документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2012р. було поновлено провадження у справі, призначено до судового розгляду на 07.06.2012р. та зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2012р. судове засідання було відкладено на 20.06.2012р., у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 1.

Відповідач 1. у судове засідання не з'явився, відповідних пояснень щодо предмету спору до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки уповноважених представників суду не повідомив.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 128 КАС України суд вирішив перейти до розгляду спору по суті та вирішити справу за відсутності представників відповідача 1. за наявними доказами.

Представник позивача надав суду письмові пояснення , в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 2. заперечив проти позову, підтримавши позицію викладену в письмових поясненнях від 06.04.2012р.

В судовому засіданні 20.06.2012р. було оголошено перерву до 21.06.2012р., відповідно до ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін документи, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідачем 2. за період з 01.02.2002р. по 30.09.2004р. та складено Акт № 83/23-10/32112857 від 28.03.2005р.

в результаті даної перевірки позивачем виявлена усна угода між відповідачем 1. та відповідачем 2., яка підтверджується рахунком-фактурою №ТС-1114 від 24.10.03р. на загальну суму 35 398,80 грн., в тому числі ПДВ 5 899,80 грн.

Факт здійснення даної господарської операції контрагентами підтверджується податковою накладною №641 від 30.10.2003р. на загальну суму 35 398,80грн. в тому числі ПДВ 5 899,80грн., та видатковою накладною №ТС-641 від 30.10.2003р. на загальну суму 35 398,80 грн. в тому числі ПДВ 5 899,80грн.. які були виписані у відповідності до рахунку-фактури №ТС-11 Ц від 24.10.2003р.

Позивач вважає, що дана угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства України з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та має бути визнана недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963р. з застосуванням передбачених зазначеною статтею наслідків визнання угоди недійсною.

У своїх доводах позивач посилається на те, що Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2004р. установчі документи відповідача 1. визнані недійсними з моменту реєстрації і рішення вступило в законну силу.

Позивач вважає, що усна угода, укладена між відповідачами є недійсною, оскільки господарські зобов'язання за цією угодою суперечать інтересам держави та укладені з метою уникнення оподаткування, оскільки відповідач 1. не мав права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування його установчих документів.

Відповідно до вимог ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення та виконання спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Позивач, як на доказ наявності протиправного умислу, посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 року у справі № 2-3705/3, яким установчі документи ТОВ "Транссервіс", свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства визнано недійсними з моменту їх складання.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки само по собі визнання у судовому порядку установчих документів відповідача 1. з моменту їх складання, не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Сам факт скасування статуту та установчого договору підприємства, свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів відповідача 1. недійсними з моменту їх складання, оскільки предметом дослідження у такій справі було, зокрема, відповідність державної реєстрації підприємства вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

З матеріалів справи вбачається, що господарська операція по спірній усній угоді між відповідачами (у вересні 2003 року) відбулась до визнання установчих документів відповідача 1. (у червні 2004 року), тобто на час укладення та виконання господарських операцій відповідач 1. знаходився у державному реєстрі та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Сама по собі угода з поставки товару не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Передбачений угодою товар не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5072 від 03.11.2011р., відповідно до якого відповідач 1. значиться в реєстрі як діюча юридична особа.

Відповідно до ч. 2. ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи докази, що наявні в матеріалах справи на даний момент відповідач 1. є діючою юридичною особою, оскільки записів в реєстрі про її припинення немає.

Щодо доводів відповідача про пропущений позивачем річний строк звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, передбачений ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час подання позову), суд зазначає, що про укладення спірної угоди позивач дізнався в травні 2006 р., як це випливає з акту перевірки, а до суду звернувся в червні 2006 року, тобто, суд визнає , що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх тверджень та посилань.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І.Качан

Дата виготовлення постанови у повному обсязі 27 червня 2012 року.