Рішення

від 20.06.2012 по справі 5011-62/6746-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/6746-2012 20.06.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО», м.Київ, ЄДРПОУ 23536097

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд», м.Київ, ЄДРПОУ 32620212

про визнання права власності та розірвання договору

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -по дов.

від відповідача: ОСОБА_3 -по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд», м.Київ про:

- розірвання договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»права власності на майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, та складається з наступних об'єктів нерухомості -нежилих будівель: літера А, загальною площею 2763,8 кв.м; літера А1, загальною площею 426,3 кв.м; літера А2, загальною площею 599,2 кв.м; літера Б, загальною площею 1312,4 кв.м; літера Г, загальною площею 1312,5 кв.м; літера Ж, загальною площею 24,4 кв.м; літера К, загальною площею 84,1 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р. щодо обов'язку внесення коштів у розмірі 1500000 грн. для цілей спільної діяльності.

В частині вимог про визнання права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»зазначено про проведення у повному обсязі фінансування реконструкції майнового комплексу загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, та безпідставність тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»про набуття у власність 700 кв.м спірного приміщення на підставі договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 19.06.2012р., проти задоволення позову заперечив, посилаючись на положення договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р. згідно яких, зокрема, передбачено, що частка відповідача за результатами спільної діяльності, що переходить йому у приватну власність після здачі об'єкту в експлуатацію складає 10,75% загальної площі реконструйованого об'єкту у розмірі 6510,7 кв.м.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР 1963р. (приймаючи до уваги, що право власності на об'єкт, який було реконструйовано позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО»набуло підчас дії цього кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.224 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.128 Цивільного кодексу Української РСР 1963р. право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2000р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(покупець) було підписано договір №707 купівлі-продажу майнового комплексу (нежилі будівлі), за змістом п.1 якого продавець продав, а покупець купив майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, до якого входять нежилі будівлі загальною площею 3010,7 кв.м.

Пунктом 1.2 вказаного договору було встановлено, що право власності на майновий комплекс (нежилі будівлі) переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

31.08.2000р. договір №707 від 31.08.2000р. було посвідчено Державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Якименко В.О. та зареєстровано в реєстрі за №20-2715, внаслідок чого, приймаючи до уваги зміст п.1.2 укладеного сторонами правочину, який не суперечив діючому на той час цивільному законодавству, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО»набуло право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, до якого входять нежилі будівлі загальною площею 3010,7 кв.м.

Одночасно, на зазначене приміщення Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації»було оформлено реєстраційне посвідчення.

За змістом ст.86 Цивільного кодексу Української РСР 1963р., ст.2 Закону України «Про власність»(приймаючи до уваги, що ці нормативно-правові акти діяли на момент набуття позивачем права власності на зазначений вище об'єкт) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Статтею 4 Закону України «Про власність»(у відповідній редакції) встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності.

Згідно із ч.1 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції, яка діяла під час оформлення дозволу від 27.06.2001р.) забудова територій передбачає, зокрема, здійснення реконструкції.

Частинами 1, 2 ст.29 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Як свідчать матеріали справи, 27.06.2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО»отримало дозвіл №892-Мс/Р Управління державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва на виконання будівельних робіт стосовно реконструкції з розширенням в частині надбудови двох поверхів нежилої будівлі по вул.Ямській у м.Києві.

29.06.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(орендар) було підписано договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі п.28 рішення №183/1393 від 15.04.2004р. Київської міської ради за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 5181 кв.м, яка розташована на вул.Ямській, 72 у Голосіївському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:79:034:0002) для експлуатації та обслуговування адміністративних та виробничих будівель.

Пунктом 3.1 вказаної угоди було передбачено п'ятирічний строк його дії.

Договір від 29.06.2004р. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №2-1654 від 22.07.2004р.

На виконання умов договору оренди землі, 22.07.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО» було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому, рішенням від 20.06.2008р. господарського суду міста Києва по справі №31/270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки позов задоволено та, у тому числі, зобов'язано Київську міську раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.06.2004р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.07.2004р. за №79-6-00217, та вирішено вважати укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «ТіСО».

Наразі, крім іншого, вказаною додатковою угодою погоджено внести зміни до п.2.1 шляхом зміни слів «для експлуатації та обслуговування адміністративних та виробничих будівель»на слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-торговельного та складського комплексу з багаторівневим паркінгом». Пункт 3.1 викладено в наступній редакції «Договір укладено на 10 років.».

Виходячи зі змісту відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень та інформаційній системі КП «Діловодство спеціалізованого суду»рішення від 20.06.2008р. по справі №31/270 у визначеному законом порядку оскаржено не було та набрало чинності у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно, використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»на законних підставах.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як встановлено судом, 03.02.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(учасник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»(учасник 2) був укладений договір про спільну діяльність №1/05-СД.

За умовами п.2.1 вказаного договору його предметом було визначено спільну діяльність учасників без створення юридичної особи для здійснення реконструкції існуючого об'єкта з розширенням (збільшенням) його площі, введенням об'єкта в експлуатацію та отримання учасниками у власність часток реконструйованого об'єкта у розмірі, пропорційному внесеним учасниками вкладам.

Відповідно до п.1.1.1 сторони визначили, що об'єкт -це майновий комплекс, загальною площею 3010,7 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, який належить на праві власності учаснику 1.

Загальна вартість реконструкції об'єкта орієнтовно складає 7500000 грн. Орієнтовна (запланована) площа реконструкції об'єкта становить в цілому 6510,7 кв.м, з яких 3010,7 кв.м існуюча площа майнового комплексу, що належить учаснику 1, та 3500 кв.м -орієнтовна площа, на яку планується збільшити загальну площу об'єкта в результаті його реконструкції (п.п.2.2, 2.3, 2.4 спірної угоди).

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору №1/05-СД від 03.02.2005р. для досягнення мети спільної діяльності кожний учасник цього договору зобов'язується внести свій внесок в спільну діяльність у розмірі, формах, порядку та на умовах, визначених договором. Вкладом учасника 1 в спільну діяльність є: грошові кошти в розмірі 4000000 грн.; виконання робіт на об'єкті; виконання робіт та несення витрат, пов'язаних з виконанням функцій учасника, на якого покладено ведення загальних справ спільної діяльності; право здійснювати реконструкцію об'єкта на земельній ділянці площею 0,5181 га, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, кадастровий №8000000000:79:034:0002. Загальна вартість вкладу учасника 1 в спільну діяльність орієнтовно складає 6000000 грн.

Одночасно, відповідно до п.3.1 укладеного сторонами правочину вкладом учасника 2 в спільну діяльність за цим договором є грошові кошти в розмірі 1500000 грн., які він був зобов'язаний вносити шляхом перерахування на поточний рахунок учасника 1 за наступним графіком:

- 250000 грн. -до 31.02.2005р.,

- 250000 грн. -до 31.03.2005р.,

- 250000 грн. -до 31.04.2005р.,

- 250000 грн. -до 31.05.2005р.,

- 250000 грн. -до 31.06.2005р.,

- 250000 грн. -до 31.07.2005р.

За фактом внесення учасником 2 грошового вкладу у повному обсязі має бути підписано акт здійснення вкладу (п.3.3.2 договору №1/05-СД від 03.02.2005р.).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як було зазначено вище, договором №1/05-СД від 03.02.2005р. сторони визначили, що вкладом у спільну діяльність відповідача є грошові кошти в розмірі 1500000 грн., які він зобов'язаний був внести на рахунок позивач протягом лютого - липня 2005р.

Листами №14/05 від 16.04.2005р., №23/05 від 11.05.2005р., №23/СД від 02.11.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО»звернулося до відповідача з нагадуванням щодо необхідності виконання грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»за договором №1/05-СД від 03.02.2005р., які отримані останнім 20.04.2005р, 12.05.2005р. (вх. №74) та 10.11.2005р. відповідно.

Проте, як свідчать матеріали справи, внесок учасника 2 на цілі спільної діяльності перерахований позивачу не був. Наразі, відповідачем вказаних обставин в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано. Вказане також підтверджується відсутністю акту здійснення вкладу, обов'язковість підписання якого визначена п.3.3.2 договору №1/05-СД від 03.02.2005р.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором про спільну діяльність зобов'язання не виконав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин, діючим законодавством встановлено загальне правило розірвання договору лише за наявності згоди сторін, між якими вказаний договір був укладений, якщо інше не передбачено самим договором або законом. У разі відсутності згоди сторін договір може бути розірвано за рішенням суду.

Пунктом 10.4 договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р. було встановлено, що у разі відмови від фінансування або у разі нездійснення фінансування спільної діяльності учасником 2, яке триває понад 3 місяці настання дати необхідного платежу, учасник 1 спільної діяльності має право на розірвання договору з учасником 2.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт припущення відповідачем порушення умов підписаного між сторонами договору про спільну діяльність, яке полягає у неперерахуванні грошових коштів в сумі 1500000 грн. на цілі спільної діяльності, повністю доведено позивачем, а відповідачем не заперечується, з огляду на приписи ст.651 Цивільного кодексу України та встановлене п.10.4 договору №1/05-СД від 03.02.2005р. право позивача на розірвання угоди, позов в частині розірвання спірного договору підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, також підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Пунктом 3.3.2 договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р. було встановлено, що у разі невнесення учасником 2 грошових коштів в рахунок фінансування будівництва об'єкта в строки, зазначені в п.3.3.2 цього договору, або їх внесення у неповному розмірі та прострочення становить більше 90 днів, учасник 1 повинен взяти на себе зобов'язання з фінансування реконструкції об'єкта до його завершення та здачі в експлуатацію. У такому разі кількість площ об'єкта, що належить передати учаснику 2 в його власність після здачі об'єкта в експлуатацію, буде відповідно зменшено.

Як було встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»взяті на себе за договором про спільну діяльність зобов'язання не виконало та не перерахувало на виконання цілей спільної діяльності будь-яких коштів.

За таких обставин, як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»за власний рахунок було здійснено реконструкцію спірного приміщення. При цьому, відповідачем вказані обставини в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Наразі, як було зазначено судом вище, земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно, використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»на підставі договору оренди земельної ділянки, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №2-1654 від 22.07.2004р.

Як свідчать матеріали справи, 10.02.2008р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»оформлено, а 04.04.2012р. внесено доповнення до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) по вул.Ямській, 72 згідно із проведеною реконструкцією.

Одночасно, відповідно до висновку №0613 від 20.09.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут судових експертиз»будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 6522,7 кв.м, що знаходиться в м.Києві по вул.Ямській, 72 відповідають вимогам ДБН та пожежної безпеки, чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальні дані, характеристика конструктивних елементів, будівельна готовність та технічний стан; наявність інженерних комунікацій. Враховуючи 100% будівельну готовність будівель та споруд майнового комплексу та їх добрий технічний стан, що не загрожує безпечній експлуатації приміщень, експертом зроблено висновок про те, що майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, що знаходиться в м.Києві по вул.Ямській, 72 станом на момент складання висновку є придатним до експлуатації.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частино 2 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно із п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою № 923 від 08.10.2008р. Кабінету Міністрів України (яка діяла на момент оформлення сертифікату), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності -це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як свідчать матеріали справи, сертифікатом відповідності КВ №000504 від 02.12.2010р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта - майнового комплексу на вул.Ямській, 72 у Голосіївському районі м.Києва загальною площею 6522,7 кв.м, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації.

Одночасно, згідно із витягами з Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, Державного реєстру обтяжень рухомого майна майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, що знаходиться в м.Києві по вул.Ямській, 72, не перебуває під обтяженнями.

За змістом п.п.9.8.1, 9.8.2 договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р. доля учасника 1 в результатах спільної діяльності за цим договором, яка переходить у власність учасника 1 становить 89,25% від загальної площі реконструйованого об'єкта, а саме 5810,70 кв.м від орієнтовної площі реконструйованого об'єкта у розмірі 6510,7 кв.м. Розмір частки учасника 1 в результатах спільної діяльності може бути змінено внаслідок зміни розміру внеску учасника 1. Доля учасника 2 в результатах спільної діяльності за цим договором, яка переходить у власність учасника 2 становить 10,75% від загальної площі реконструйованого об'єкта, а саме 700 кв.м від орієнтовної площі реконструйованого об'єкта у розмірі 6510,7 кв.м. У разі зміни (збільшення/зменшення) фактичної площі реконструйованого доля учасника 2 в результатах спільної діяльності пропорційно змінюється.

Листом від 03.02.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»звернулося до позивача з вимогою передати у приватну власність 700 кв.м від загальної площі реконструйованого об'єкту у розмірі 6510,7 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72.

За таких обставин, відповідачем не визнається право власності позивача на спірний об'єкт, що також підтверджується змістом відзиву без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 19.06.2012р.

Проте, приймаючи до уваги, що відповідач будь-якої участі у спільній діяльності за договором №1/05-СД від 03.02.2005р. не приймав, зокрема, не перерахував грошові кошти в сумі 1500000 грн., підстави для набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»права власності на 10,75% від загальної площі реконструйованого об'єкта, а саме 700 кв.м відсутні.

Одночасно, за висновками суду, внаслідок виконання підписаного сторонами правочину позивач набув право власності на майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72 та складається з наступних об'єктів нерухомості -нежилих будівель: літера А, загальною площею 2763,8 кв.м; літера А1, загальною площею 426,3 кв.м; літера А2, загальною площею 599,2 кв.м; літера Б, загальною площею 1312,4 кв.м; літера Г, загальною площею 1312,5 кв.м; літера Ж, загальною площею 24,4 кв.м; літера К, загальною площею 84,1 кв.м.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО»про визнання права власності на спірний об'єкт площею 6522,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72, є правомірними та такими, що також підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 65453 грн. (64380 грн. -за майновими вимогами та 1073 грн. за вимогами немайнового характеру) підлягає віднесенню на відповідача, а судовий збір в сумі 1281 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІСО»на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд», м.Київ про:

- розірвання договору про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»права власності на майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72 та складається з наступних об'єктів нерухомості - нежилих будівель: літера А, загальною площею 2763,8 кв.м; літера А1, загальною площею 426,3 кв.м; літера А2, загальною площею 599,2 кв.м; літера Б, загальною площею 1312,4 кв.м; літера Г, загальною площею 1312,5 кв.м; літера Ж, загальною площею 24,4 кв.м; літера К, загальною площею 84,1 кв.м.

Розірвати договір про спільну діяльність №1/05-СД від 03.02.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ладобуд».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(03150, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Ямська, будинок 72, ЄДРПОУ 23536097) право власності на майновий комплекс загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72 та складається з наступних об'єктів нерухомості -нежилих будівель: літера А, загальною площею 2763,8 кв.м; літера А1, загальною площею 426,3 кв.м; літера А2, загальною площею 599,2 кв.м; літера Б, загальною площею 1312,4 кв.м; літера Г, загальною площею 1312,5 кв.м; літера Ж, загальною площею 24,4 кв.м; літера К, загальною площею 84,1 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»(03038, м.Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Грінченка, будинок 4, ЄДРПОУ 32620212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(03150, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Ямська, будинок 72, ЄДРПОУ 23536097) судовий збір в сумі 65453 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(03150, м.Ки?їв, Голосіївський район, вулиц?я Ямська, будинок 72, ЄДРПОУ 23536097) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1281 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №3887 від 15.05.2012р.

У судовому засіданні 20.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.06.2012р.

Суддя М.О.Любченко