Постанова

від 04.09.2013 по справі 5011-62/6746-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 5011-62/6746-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі№ 5011-62/6746-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ладобуд" провизнання права власності та розірвання договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаУшаков О.В. - - відповідачане з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниКозакова І.М. В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ладобуд", в якій просило суд розірвати договір про спільну діяльність № 1/05-СД від 03.02.2005 та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО" право власності на майновий комплекс загальною площею 6 522,7 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 (головуючий Чорна Л.В., судді: Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.) у справі № 5011-62/6746-2012 позов задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність № 1/05-СД від 03.02.2005, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ладобуд". Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО" право власності на майновий комплекс загальною площею 6 522,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72 та складається з наступних об'єктів нерухомості - нежилих будівель: літера А, загальною площею 2763,8 кв.м; літера А1, загальною площею 426,3 кв.м; літера А2, загальною площею 599,2 кв.м; літера Б, загальною площею 1312,4 кв.м; літера Г, загальною площею 1312,5 кв.м; літера Ж, загальною площею 24,4 кв.м; літера К, загальною площею 84,1 кв.м. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що реконструкцію спірного майна було проведено без дозвільних документів, у зв'язку з чим вважає, що позов про визнання права власності задоволенню не підлягає.

У своєму відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо" не погоджується з доводами скаржника і просить суд оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладобуд" не скористалось правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСО" є власником майнового комплексу, до складу якого входять нежилі будівлі загальною площею 3 010, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72. Право власності набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу № 707 від 31.08.2000, укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України. На зазначене майно комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" було оформлено відповідне реєстраційне посвідчення (т. 1., а. с. 14-19).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки розміром 5 181 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72, на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 29.06.2004. З урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2008 по справі № 31/270, яке набрало законної сили, вказана земельна ділянка передана позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-торговельного та складського комплексу з багаторівневим паркінгом, строком на 10 років (т. 1., а. с. 20-22, 27-32).

27.06.2001 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва позивачу був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції з розширенням в частині надбудови двох поверхів нежилої будівлі за вказаною вище адресою (т. 1., а. с.39).

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.02.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО" (учасником 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ладобуд" (учасником 2) був укладений договір про спільну діяльність № 1/05-СД, предметом якого є спільна діяльність учасників без створення юридичної особи для здійснення реконструкції існуючого об'єкта з розширенням (збільшенням) його площі, введенням об'єкта в експлуатацію та отримання учасниками у власність часток реконструйованого об'єкта у розмірі, пропорційному внесеним учасниками вкладам. Відповідно до пункту 1.1.1. сторони визначили, що об'єктом є майновий комплекс, загальною площею 3 010, 7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72, який належить учаснику 1 на праві власності (т. 1, а. с. 43-52).

Для досягнення мети спільної діяльності кожний учасник цього договору зобов'язується внести свій внесок в спільну діяльність у розмірі, формах, порядку та на умовах, визначених договором. Вкладом учасника 1 в спільну діяльність є: грошові кошти в розмірі 4 000 000, 00 грн.; виконання робіт на об'єкті; виконання робіт та несення витрат, пов'язаних з виконанням функцій учасника, на якого покладено ведення загальних справ спільної діяльності; право здійснювати реконструкцію об'єкта на земельній ділянці площею 0,5181 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72, кадастровий № 8000000000:79:034:0002. Загальна вартість вкладу учасника 1 в спільну діяльність орієнтовно складає 6 000 000, 00 грн. (пункти 3.1., 3.2. Договору № 1/05-СД від 03.02.2005).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3.2. цього договору вкладом учасника 2 (товариства з обмеженою відповідальністю "Ладобуд") в спільну діяльність за цим договором є грошові кошти в розмірі 1 500 000, 00 грн., які він зобов'язаний вносити шляхом перерахування на поточний рахунок учасника 1 відповідно до визначеного графіку. За фактом внесення учасником 2 грошового вкладу у повному обсязі має бути підписано акт здійснення вкладу.

Пунктом 10.4. договору про спільну діяльність сторони передбачили, що у разі відмови від фінансування або у разі нездійснення фінансування спільної діяльності учасником 2, яке триває понад 3 місяці настання дати необхідного платежу, учасник 1 спільної діяльності має право на розірвання договору з учасником 2.

Заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо" позов про визнання права власності на майновий комплекс та розірвання договору про спільну діяльність мотивований тим, що позивачем було здійснено реконструкцію майнового комплексу за власний рахунок, а відповідачем не були виконані договірні зобов'язання в частині внесення коштів для цілей спільної діяльності. Позов заявлений на підставі статей 15, 16, 392, 525, 611, 612, 651, 653 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору про спільну діяльність позивачем (учасником 1), на підставі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, було здійснено реконструкцію об'єкта, власником якого він є, з розширенням (збільшенням, шляхом надбудови) його площі. Внаслідок здійсненої реконструкції загальна площа майнового комплексу збільшилась до 6 522, 7 кв. м.

Після реконструкції майнового комплексу позивачем були виконані умови пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та сплачено пайовий внесок у розмірі 349 480, 00 грн., що підтверджується довідкою Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 049-08/1917 від 11.03.2006 та випискою з поточного рахунку позивача від 10.03.2006 (т. 1., а. с. 40, 41).

Однак, відповідач (учасник 2) свої договірні зобов'язання, передбачені пунктом 3.3.2. договору про спільну діяльність, в частині перерахування коштів, не виконав. Доказів складання та підписання відповідного акту матеріали справи не містять.

Звернення позивача до відповідача щодо виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору про спільну діяльність, які були оформлені листами № 14/05 від 16.04.2005, № 23/05 від 11.05.2005, № 23/СД від 02.11.2005, залишені відповідачем без задоволення та належного реагування (т. 1., а. с. 53-56).

10.02.2008 комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" оформлено, а 04.04.2012 внесено доповнення до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Ямській, 72 згідно із проведеною реконструкцією. Відповідно до витягів з Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, дане майно під обтяженнями не перебуває (т. 2 а. с. 4-7).

Сертифікатом відповідності КВ № 000504 від 02.12.2010 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта - майнового комплексу на вул. Ямській, 72 у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 6 522, 7 кв. м, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації (т. 1., а. с. 101).

За висновком товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут судових експертиз" № 0613 від 20.09.2010 будівлі та споруди вказаного майнового комплексу відповідають вимогам ДБН та пожежної безпеки, чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальні дані, характеристика конструктивних елементів, будівельна готовність та технічний стан; наявність інженерних комунікацій. Даний майновий комплекс, станом на момент складання висновку, є придатним до експлуатації (т. 1., а. с. 102-136).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом частин 1, 2 статті 651 цього кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановивши на підставі сукупності поданих доказів факт того, що реконструйований об'єкт зі збільшенням його площі (шляхом надбудови) знаходиться на переданій в оренду та відведеній позивачу земельній ділянці для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-торговельного та складського комплексу з багаторівневим паркінгом, а також відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, попередні судові інстанції дійшли вірних висновків про задоволення позову про визнання права власності. Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій в частині вимог про розірвання договору про спільну діяльність є обґрунтованими.

На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, які викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що реконструкцію спірного майна було проведено без дозвільних документів, а відповідач право позивача на самочинно збудоване майно не порушує, у зв'язку з чим вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає.

Проте, судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів встановлено, що реконструйований об'єкт зі збільшенням його площі (шляхом надбудови) знаходиться на переданій в оренду та відведеній позивачу земельній ділянці для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-торговельного та складського комплексу з багаторівневим паркінгом, даний об'єкт відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що підтверджується сертифікатом відповідності КВ № 000504 від 02.12.2010 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Відповідно пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (в редакції чинній, на момент видачі сертифіката) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1. При цьому, сертифікат відповідності - це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи вимогам зазначеної вище статті не відповідають, оскільки пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі № 5011-62/6746-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова