Постанова

від 21.06.2012 по справі 13/32/5022-1655/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.12 Справа № 13/32/5022-1655/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" за № 16-0236/12 від 06.02.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області

від 27.01.2012 року у справі № 13/32/5022-1655/2011

за позовом фермерського господарства "ЛАН-2005", с. Гаї-Розтоцькі, Тернопільська область

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", м.Кременчук, Полтавська область

до відповідача-2 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, м. Тернопіль

про стягнення 75000грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна, 5565грн. інфляційних втрат, 2372грн. трьох процентів річних

за участю представників:

від позивача ОСОБА_10., ОСОБА_3 ОСОБА_7

від відповідача-1 Горболис О.А.

від відповідача-2 не з'явився

Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.01.2012 року у справі № 13/32/5022-1655/2011 (суддя Стопник С.Г.) позов фермерського господарства (далі-ФГ) "ЛАН-2005" задоволено частково, присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Промислово-фінансовий банк" на користь позивача 75000грн. заборгованості по договору відповідального зберігання, 4489,68грн. інфляційних втрат, 2372грн. 3% річних, 1637,23грн. судового збору; в решті позовних вимог до позивача-1 - в позові відмовлено; в частині позовних вимог до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області - в позові відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем в розмірі 75000 грн. за зберігання обладнання підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення, враховуючи ст.ст. 526, 937, 946 ЦК України, ст.193 ГК України та умови договору відповідального зберігання майна. Поряд з цим, враховуючи норми ст.625 ЦК України, суд вважає підставними заявлені до стягнення позивачем 4489,68грн. інфляційних втрат та 2372грн. 3% річних. Щодо позовних вимог до відповідача-2, то суд зазначив, що постановою від 04.12.2006р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області було лише призначено ОСОБА_3 зберігачем майна ТзОВ "Залозецький завод продтоварів", відтак, враховуючи відсутність відповідної угоди між зберігачем та державним виконавцем про визначення розміру винагороди за зберігання майна, позовні вимоги до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області (як правонаступника відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області) заявлені безпідставно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АК "Промислово-фінансовий банк" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, провадження у справі до відповідача-2 припинити, а справу передати за підсудністю до господарського суду Полтавської області за місцезнаходженням відповідача-1. Зокрема, скаржник вказує на те, що справу розглянуто судом з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки жодних господарських відносин між позивачем та відповідачем-2 не існувало, відтак, справа мала бути передана за підсудністю за місцезнаходженням відповідача-1. Поряд з цим, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач-1 на підставі п.8.1 договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року, реалізовуючи своє право на дострокове розірвання договору, листом від 19.06.2009року повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 02.11.2009 року, у зв'язку з чим просив повернути майно зі зберігання, однак, представник позивача, в порушення ст.953 ЦК України, у призначені час та місце не з?явився, майно не передав. Одночасно, скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом, всупереч ч.1 ст.79 ГПК України, було розглянуто справу, не зважаючи на наявність іншої пов'язаної справи №18/3636/11 господарського суду Полтавської області про стягнення з ФГ «Лан-2005»штрафу за неповернення майна, рішення по якій суттєво вплинуло б на прийняття рішення у даній справі; тощо.

Представник скаржника в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги.

24.05.2012р. представником скаржника подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, згідно яких скаржник просить оскаржуване рішення скасувати, а позов залишити без розгляду, оскільки позовну заяву від імені ФГ «Лан-2005»підписано неповноважною особою -представником по довіреності, довіреність якому видана ОСОБА_6 за відсутності повноважень цієї особи на представництво інтересів фермерського господарства.

На спростування вказаних доводів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії статуту ФГ «ЛАН-2005», трудового контракту від 21.10.2006р., а також наказ №11 (а.с.60-64, том ІІ).

Окрім того, скаржником подано клопотання про проведення експертизи на визначення дати укладення та підписання трудового контракту від 21.06.2006р. та зупинення провадження у справі, яке судовою колегією розглянуто та відхилено як безпідставне, з огляду на наступне:

Позовна заява від імені ФГ «ЛАН-2005»підписна п. ОСОБА_10., якому довіреністю від 26.10.201р. надано право, зокрема, складати та подавати від імені підприємства позовні заяви. Дана довіреність видана директором ФГ «ЛАН-2005»ОСОБА_3 (а.с.40, том І).

Відповідно до п.1.4. статуту ФГ «ЛАН-2005» ОСОБА_7 є одноосібним і єдиним засновником і власником фермерського господарства як юридичної особи.

Управління діяльністю фермерського господарства здійснюється безпосередньо самим засновником, який одночасно є головою фермерського господарства, самостійно вирішує всі питання поточної і перспективної діяльності підприємства (п.4.1. статуту).

На момент створення юридичної особи ФГ «ЛАН-2005»засновник господарства не призначав іншого керівника і при заповненні реєстраційної картки в державного реєстратора під час здійснення процедури державної реєстрації юридичної особи, зазначив власне прізвище як керівника, відтак, дані відомостя керівника фермерського господарства внесені до ЄДРПОУ.

Відповідно до п.п.4.2., 4.5. статуту ФГ «ЛАН-2005», засновник має право здійснювати свої права по управлінню господарством через голову фермерського господарства, який наймається по контракту. Компетенція голови фермерського господарства, найнятого власником, визначається трудовим контрактом.

За умовами трудового контракту від 21.10.2006р., укладеного між ОСОБА_8 (засновником ФГ «Лан-2005», роботодавцем) та ОСОБА_3 (директор по договору), директор має право видавати довіреності від імені господарства (п.5.4.3. трудового контракту).

Наказом №11 з 21.10.2006р. переведено ОСОБА_3 з посади заступника директора на посаду голови (директора) ФГ «ЛАН-2005».

З огляду на викладене, установчими документами позивача передбачено право засновника уповноважити іншу особу управляти господарством. Термінологічне визначення уповноваженого по управлінню господарством в статуті господарства як «голова», а в трудовому контракті як «директор»є лише понятійною розбіжністю, однак, не змінює юридичного статусу уповноваженого.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про відсутність повноважень ОСОБА_3 на видачу довіреності від імені фермерського господарства третім особам, а також доводів про підписання позовної заяви неповноважною на те особою.

Доводи скаржника про можливу підробку трудового контракту та наказу вважаються судовою колегією безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, копіями трудового контракту, наказу, договору відповідального зберігання, які скріплені відтиском печатки ФГ «ЛАН-2005»одного зразка та подальшими в часі документами, які містять відтиск печатки ФГ «ЛАН-2005»іншого зразка, яка була змінена у зв'язку з втратою печатки.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.52-56, том ІІ) та усними поясненнями представника в судових засіданнях, зокрема, просить оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області від 04.12.2006 року на підставі ст.55, 58 Закону України "Про виконавче провадження" призначено ОСОБА_3 зберігачем описаного та арештованого майна у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 15.12.2004 року нотаріусом ОСОБА_9 про звернення стягнення на майно ТзОВ "Залізецький завод продтоварів" на суму 1415215,52грн. в користь АК "Промислово-фінансовий банк", відповідно до актів опису і арешту майна від 01.03.2005 року, 11.05.2005 року; зобов'язано зберігача - ОСОБА_3 забезпечити належне зберігання майна та попереджено останнього про відповідальність за неналежне збереження майна.

На виконання вказаної постанови, 05.12.2006 року між акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк»(поклажодавець по договору, відповідач-1 у справі) та ФГ "ЛАН-2005" (зберігач по договору, позивач у справі) було укладено договір відповідального зберігання майна, відповідно до умов якого відповідач-1 передав, а позивач прийняв на відповідальне безвідплатне зберігання обладнання для виробництва плодоовочевої консервації (а.с.30-33, том І).

Відповідно до п.1.2. договору, поклажодавець передав зберігачу майно, що підтверджується підписаним представниками сторін актом прийому-передачі майна від 05.12.2006 року (а.с.37-39, том І).

Відповідно до п.2.1 договору, зберігач зобов'язаний прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання обладнання в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження обладнання поклажодавця, що знаходиться в нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання обладнання від поклажодавця до закінчення терміну його зберігання; повернути обладнання поклажодавцю по першій вимозі.

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що за зберігання майна позивачем, відповідач-1 щомісячно перераховує на поточний рахунок позивача 3000 грн., розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем-1 не пізніше 5 числа кожного місяця.

Пунктом 8.1. договору встановлено строк його дії -з моменту підписання сторонами до 01 липня 2007 року, а також передбачено, що договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за тиждень до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на такий самий термін (п.8.2. договору).

Договір відповідального зберігання майна підписаний представниками позивача та відповідача-1 та скріплений відтисками печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, договір відповідального зберігання майна пролонговано на новий строк.

ФГ «Лан-2005»посилається на те, що ПАТ "Промислово-фінансовий банк" як поклажодавець, не виставляв вимоги про повернення йому майна, переданого на зберігання ФГ "ЛАН-2005" та не здійснював договірну оплату за його зберігання у відповідності до умов договору, у зв'язку з чим станом на 24.11.2011р. у ПАТ "Промислово-фінансовий банк" утворилась перед ФГ "ЛАН-2005" заборгованість за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. у розмірі 75000 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом. Окрім того, за порушення грошового зобов?язання позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 5565грн. інфляційних втрат та 2372грн. 3% річних, обчислених за період з листопада 2009р. по листопад 2011р.

Оскільки Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області (правонаступником якого є Управління ДВС Головного управління юстиції) не було вжито заходів, спрямованих на реалізацію стягувачем свого права внести на депозит державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних авансових витрат виконавчого провадження, зокрема, на збереження майна, позивач заявив вимогу про солідарне стягнення заявленої заборгованості до ПАТ «Промислово-фінансовий банк»та до Управління ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області.

В процесі розгляду справи, позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, яким збільшено розмір основної заборгованості на суму заборгованості з договору зберігання за грудень 2011р., зокрема, просить суд стягнути з відповідачів солідарно 78000грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна.

Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначив про те, що 19.06.2009р. ПАТ "Промислово-фінансовий банк" на адресу позивача було направлено повідомлення (вих.№01-0213/09) про дострокове розірвання договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року на підставі п.8.1 даного договору з 02.11.2009 року та з вимогою про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання, для чого було запропоновано позивачу з'явитися 02.11.2009р. о 10год.00 хв. за вказаною у листі адресою для здійснення передачі майна, і вказану вимогу позивач отримав 26.06.2009р., однак, представники позивача для повернення майна зі зберігання не з'явились, про що було складено відповідний акт, підписаний представниками ПАТ "ПФБ" та відділу охорони "Гермес" ЗАТ "Градосфера", тому відповідач-1 вважає, що з 02.11.2009р. майно, передане позивачу на відповідальне зберігання, знаходиться в останнього безпідставно і ним не вчиняється жодних дій, спрямованих на виконання свого обов'язку за договором стосовно повернення вказаного майна ПАТ "ПФБ", ігноруючи вимогу про його повернення, а тому просить в задоволенні позовних вимог ФГ "ЛАН-2005" відмовити повністю як безпідставно заявлених.

Окрім того, зазначає, що позивачем жодним чином не доведено факт виконання ним обов'язків по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р., зокрема, не надано суду актів приймання-передачі наданих послуг та рахунків на оплату наданих послуг, що є обов'язковим в розрізі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". .

Заявлені відповідачем-1 клопотання про заміну неналежного відповідача у справі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області на належних -Відділ примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області та Відділ ДВС Зборівського районного управління юстиції, а також про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №18/3636/11 за позовом ПАТ "Промислово-фінансовий банк" до Фермерського господарства "ЛАН-2005" та ЗАТ "Градосфера", що перебуває в провадженні господарського суду Полтавської області, відхилені судом як безпідставні.

Відповідач-2 заперечив доводи позивача у поданому відзиві, зокрема, зазначив, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009р. по справі №2/18-357, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р., відмовлено у задоволенні позову ФГ "ЛАН-2005" в частині заявлених позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором відповідального зберігання, укладеним 05.12.2006 р. А тому, оскільки у справі №13/32/5022-1655/2011 розглядаються позовні вимоги, що виникли із тих же підстав, просить в частині вимог до Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області відмовити, та розглядати справу без участі його представника.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду -відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Спір у даній справі виник з виконання договору зберігання, тому на спірні правовідносини поширюються норми глав 47, 48, 50, 66 Цивільного кодексу України, глав 19, 20, 22 Господарського кодексу України та умови договору.

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Факт передачі майна відповідачем-1 на зберігання позивачу підтверджується підписаним представниками сторін актом прийому-передачі майна від 05.12.2006 року (а.с.37-39, том І).

Згідно із змістом ст.938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, як при припиненні дії договору (закінченні строку зберігання або дострокового розірвання договору), так і за першою вимогою поклажодавця.

Виконання ФГ "ЛАН-2005" своїх договірних зобов'язань в частині приймання та зберігання обладнання по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. підтверджується, актом прийому-передачі від 05.12.2006р. (а.с.31-32, том І), актом прийому-передачі від 22.12.2011р., згідно якого майно, що знаходилось на зберіганні у позивача, передане ним ПАТ "Промислово-фінансовий банк", підписаним представником останнього без жодних зауважень щодо стану майна (а.с.89-90, том І).

Окрім того, як правильно зазначено оскаржуваним рішенням, виконання ФГ "ЛАН-2005" своїх зобов'язань по договору зберігання підтверджується, також, листом №10334 від 09.11.2011р. відділу ДВС Зборівського районного управління юстиції, у якому, зокрема, зазначено, що 08.11.2011р. державним виконавцем здійснено виїзд на територію боржника (ТОВ "Залозецький завод продтоварів"), та встановлено, що усі двері до приміщень, де зберігається описане майно зачинені, а охоронець забороняв пересуватись по території боржника без зберігача майна (ОСОБА_3І.).

Доказів повернення майна зі зберігання за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. чи здійснення відповідачем-1 оплати за зберігання майна за договором зберігання від 05.12.2006р. у спірний період з листопада 2009 року по листопад 2011року матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на відсутність доказів виконання відповідачем послуг зі збереження майна вважається судовою колегією безпідставним, оскільки умовами договору не передбачено підписання актів приймання-передачі наданих послуг чи виставлення рахунків на оплату наданих послуг, натомість, пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що за зберігання майна позивачем, відповідач-1 щомісячно перераховує на поточний рахунок позивача 3000 грн. і розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем-1 не пізніше 5 числа кожного місяця.

Доводи скаржника про те, що майно з 02.11.2009р. знаходилось у позивача неправомірно, оскільки відповідач-1 на підставі п.8.1 договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року, реалізовуючи своє право на дострокове розірвання договору, листом від 19.06.2009року повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 02.11.2009 року, у зв'язку з чим просив повернути майно зі зберігання, однак, представники позивача, в порушення ст.953 ЦК України, у призначені час та місце не з?явились, майно не передали, документально не підтверджені та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення ФГ «Лан-2005»поштового відправлення за №38880 від 23.06.2009р. (а.с.71, том І), однак, оскільки, позивач заперечує факт отримання за вказаним поштовим повідомленням листа банку про розірвання договору зберігання та повернення майна від 19.06.2009р. та за відсутності відповідного опису вкладення в поштовий конверт, дане поштове повідомлення не вважається судовою колегією як належний доказ отримання позивачем саме листа від 19.06.2009р.

Окрім того, календарний штемпель долученої до матеріалів справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення №38880 містить виправлення, а також у графі «вручено особисто»не міститься підпису особи, якій було вручено поштове відправлення, що також позбавляє дану позивачем копію поштового повідомлення доказової сили.

Акт від 02.11.2009р. складено представниками АК «Промислово-фінансовий банк»та відділу охорони «Гермес»ТзОВ «Градосфера»за відсутності інших фізичних осіб чи представників юридичних осіб, які могли б засвідчити перебування представників банку та охоронної фірми в смт.Залізці, зокрема, представників Залозецької селищної ради чи виконавчої служби, відтак, не визнається судовою колегією належним доказом у справі.

Крім цього, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. у справі №18/3636/11, яка долучена позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 21.06.2012р., також встановлено факт відсутності юридичного факту - повідомлення зберігача про дострокове розірвання договору з 02.11.2009 року та про повернення майна зі зберігання, з яким закон та умови договору пов'язують обов'язок зберігача повернути в передане на зберігання майно. Також вказаною постановою спростовано факт перебування представників АК «Промислово-фінансовий банк»та відділу охорони «Гермес»ТзОВ «Градосфера»за адресою місцезнаходження майна в смт.Залізці по вул.Бродівська, 1 для його отримання.

З огляду на вищевикладене, судова колегія відхилила клопотання скаржника про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи на предмет дослідження правомірності виправлення дати в поштовому повідомленні, оскільки виправлення дати на такому повідомленні не є визначальним у відхиленні даного документу як належного доказу.

Доводи відповідача-1 про те, що 26.06.2009р. на адресу ПАТ "ПФБ" надійшов лист від позивача, в якому останній повідомляв про припинення зберігання майна з 01.07.2009р., та вимагав негайно розпорядитися вказаним майном, а отже даним листом позивач фактично відмовився від виконання обов'язків за договором відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року, вважаються судовою колегією безпідставними за відсутності відповідних розпоряджень банку щодо розпорядження майном, а також зважаючи на акт повернення майна зі зберігання від 22.12.2011р., підписаним представником відповідача-1 без зауважень.

Отже, факт порушення зобов ?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано скаржником (відповідачем-1), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отримані послуги з по збереженню майна відповідачем-1 не подано.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт зберігання позивачем майна та, відповідно, виникнення зобов?язання відповідача-1 по оплаті послуг по збереженню майна за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. в розмірі 75000грн. При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для прийняття заяви про збільшення позовних вимог, оскільки на момент звернення з позовом заборгованість за грудень 2011р. не існувала.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшов до висновку про обгрунтованість стягнення 4489,68грнінфляційних втрат та 2372грн. 3%річних, обчислених за період з листопда 2009р. по листопад 2011р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог до Головного управління юстиції в Тернопільській області (як правонаступника відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області), оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області лише було призначено постановою від 04.12.2006р. ОСОБА_3 зберігачем майна ТОВ "Залозецький завод продтоварів", відтак, враховуючи відсутність відповідної угоди між зберігачем та державним виконавцем про визначення розміру винагороди за зберігання майна, та наявність договору про відповідальне зберігання майна від 05.12.2006р., за яким банк взяв на себе зобов'язання по оплаті ФГ «Лан-2005»за зберігання майна, суд правомірно стягнув заявлену суму заборгованості з відповідача-1.

Посилання скаржника на порушення судом правил підвідомчості та підсудності, оскільки позивачем в позовній заяві об'єднано вимоги, які слід розглядати в порядку різних видів судочинства, у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі відносно Управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області, а справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області, судова колегія визнає безпідставними, оскільки предметом позовних вимог визначена заборгованість за невиконання господарського зобов?язання, підставність заявлених якої до кожного з відповідачів і досліджувалась судом при розгляді даної справи.

Судова колегія зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи. В момент порушення справи не завжди достовірно відомо, чи є відповідач належним, а тому суд, встановивши під час розгляду справи, що позов подано не до тієї особи, має право відповідно до ст.24 ГПК України за згодою позивача залучити іншого відповідача або замінити неналежного відповідача належним, або за відсутності такої згоди розглянути справу згідно з пред'явленим позовом.

Відтак, позовна заява правомірно подана до господарського суду Тернопільської області за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Питання правомірності визначення позивачем підсудності справи за участю такого ж складу сторін вже розглядалося господарським судом Тернопільської області у справі №2/18-357 за позовом ФГ "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, до відповідачів: Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області та Акціонерного комерційного "Промислово-фінансового банку", м.Київ, про стягнення 36000 грн. плати за зберігання обладнання, 3188,62 грн. втрат від інфляційних процесів, 3335,68 грн. пені, 577,50 грн. річних, рішення у якій залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009р.

Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом ч.1 ст.79 ГПК України, оскільки прийнято рішення не зважаючи на наявність іншої пов'язаної справи №18/3636/11 господарського суду Полтавської області про стягнення з ФГ «Лан-2005»штрафу за неповернення майна, рішення по якій суттєво вплинуло б на прийняття рішення у даній справі, вважаються також безпідставними, оскільки порушення справи №18/3636/11 не перешкоджає розгляду даної справи та не робить її вирішення неможливим. Суд вправі здійснювати оцінку доказів в справі самостійно, а при встановленні фактів іншими компетентними органами, рішення яких матиме преюдиціальне значення для вирішення даного спору, сторони вправі звертатися про перегляд рішення суду в порядку ст.ст.112-114 ГПК України, про що судом роз"яснено скаржнику.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.01.2012р. у справі №13/32/5022-1655/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.06.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.