Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а/0570/3922/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/3922/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Манаєв М.В.

за участі представника позивача Кононеко О.А.

представника відповідача Каледи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Горлівське» та Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/2873/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Горлівське» звернулося до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Гордівська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 року №0000081540.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим повідомленням - рішенням від 21.02.2012 року № 0000081540 до відповідача неправомірно застосовані штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання в сумі 28.230,88 грн.

Підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2011 році як поточні зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, в погашення податкового боргу що виник у 2010 році. Позивач наводить, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобов'язань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобов'язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми. Тому, з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000081540.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/2873/2012 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 21.02.2012 року № 0000081540 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 13.008,52 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати.

В своїй скарзі позивач просить постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач же просить повністю відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні кожен з представників сторін підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги іншої сторони.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ПАТ «Горлівське» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 26.01.2004р., код ЄДРПОУ 32804702, перебуває на обліку як платник податків у відповідача.

Горлівська ОДПІ є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПАТ «Горлівське» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, про що складено акт від 08.02.2012 року № 19/15-0/32804702 (далі - Акт перевірки). За результатами даної перевірки відповідачем була встановлена несвоєчасна сплата узгодженої суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю за липень - грудень 2010 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2012 року № 0000081540 на підставі зазначеного акту перевірки відповідно до п. 1 ст. 126 Податкового кодексу (л\далі - ПК) України за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначений штраф у сумі 28.230,88 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с.9-10) та підтверджується розрахунком штрафних санкцій (а.с.106-107) відповідач при визначенні фактів несвоєчасного погашення податкових зобов'язань виходив з того, що вони виникли на підставі декларації орендної плати за землю №136 від 27.01.2010 року за липень - грудень 2010 року. При цьому відповідач виходив з того, що ці податкові зобов'язання були погашені за рахунок коштів, сплачених позивачем згідно з платіжними дорученнями №244 від 28.07.2011р., №281 від 25.08.2011р., №334 від 29.09.2011р., №362 від 19.10.2011р., №369 від 28.10.2011р., №370 від 28.10.2011р., №388 від 18.11.2011р., №418 від 29.11.2011р.

Саме виходячи з цих фактів погашення податкового боргу відповідач визначив кількість днів несплати та розмір погашеного боргу. Встановлення цих обставин є суттєвим з огляду на те, що їх з'ясування є обов'язковим для застосування п. 1 ст. 126 ПК України, на підставі якого прийняте спірне повідомлення-рішення.

Згідно із зазначеною нормою у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вже зазначалося, з цієї норми випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений. З цього приводу судом встановлено, що строки сплати орендної плати за землю у 2010 році були врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст. 17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що згідно декларації ПАТ „Горлівське" з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік від 27.01.2010 року № 136 задекларовано щомісячну суму з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 31259,48 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями від 21.08.2010р. № 280, від 29.09.2010р. № 321, від 25.10.2010р. № 354 позивачем були перераховані грошові кошти в рахунок погашення податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за липень - вересень 2010 року по 31.259,48 грн. згідно поданої податкової декларації. Зазначені грошові кошти у 2010 році були спрямовані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою зворотнього боку картки особового рахунку позивача.

Суд вважає, що дії відповідача у цій частині не відповідають вимогам податкового законодавства.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ, що діяв до 31.12.2010 року) може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачені п. 7.1.1 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу (далі - ГК) України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в наданих позивачем платіжних дорученнях 21.08.2010р. № 280, від 29.09.2010р. № 321, від 25.10.2010р. № 354, в графі «призначення платежу» зазначено - «податок за землю за липень-вересень 2010 року». Отже, позивач висловив своє волевиявлення щодо розпорядження вказаними коштами, яке не було враховане відповідачем.

Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов'язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що платіжними дорученнями 21.08.2010р. № 280, від 29.09.2010р. № 321, від 25.10.2010р. № 354 були сплачені податкові зобов'язання з орендної плати за землю за липень, серпень, вересень 2010 року. Таке виключає наявність податкового боргу за ці періоди, що спростовує викладені у Акті перевірки висновки відповідача про його несвоєчасне погашення. Погашенню даного боргу відповідають суми штрафних санкцій у загальному розмірі 13.007,86 грн.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем визначений факт несвоєчасного погашення податкового боргу у зв'язку зі зменшенням податкового зобов'язання з орендної плати за землю внаслідок подачі уточнюючої декларації №14646 від 07.12.2010р., якою зменшені податкові зобов'язання на суму 3 грн. та 0,30 грн. (санкція складає 0,60 грн. та 0,06 грн. відповідно). Матеріали справи містять копії вказаної декларації та додатків до неї (а.с. 31-34).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ (що діяв на момент подання уточнюючої декларації) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З урахуванням цього суд вважає, що нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу на суму зменшеного податкового зобов'язання по уточненій декларації є неправомірним. Подання уточненої декларації платником податку є виправленням допущеної ним помилки, спричиняє нарахування платником податку самостійно штрафу відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та не є способом і джерелом погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону № 2181-ІІІ.

Враховуючи наведене, застосування відповідачем за спірним повідомленням-рішенням санкцій у сумі 0,66 грн. також є неправомірним.

На підставі викладеного місцевий суд вірно вважав, що позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000081540 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13.008,52 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується інших сум штрафних санкцій, суд першої інстанції також правильно дійшов висновку про обґрунтованість їх застосування, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, згідно декларації ПАТ „Горлівське" з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік від 27.01.2010 року № 136 задекларовано щомісячну суму з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 31.259,48 гривень.

Як вбачається з картки особового рахунку позивача за 2011 рік та наданого на вимогу місцевого суду розгорнутого розрахунку сум штрафних санкцій (а.с.106-107), погашення зобов'язань, що виникли у позивача за жовтень - грудень 2010 року відбулося за рахунок платежів, здійснених за платіжними дорученнями №370 від 28.10.2011р., №388 від 18.11.2011р., №418 від 29.11.2011р. З урахуванням цього кількість днів затримки склала 332, 353, 334, та 303 дні.

Зазначені грошові кошти у 2011 році обґрунтовано були зараховані в рахунок погашення податкового боргу за жовтень - грудень 2010 року, оскільки цей борг існував на момент їх здійснення, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою зворотнього боку картки особового рахунку позивача (станом на 28.10.2011 року - день перерахування грошей за першим з наведених платіжних доручень, позивач мав податковий борг з орендної плати за землю у сумі 326.073,13 грн.).

Це повністю відповідає приписам законодавства, що діяло на момент погашення спірного боргу. Так, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється саме цим кодексом.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вже зазначалося, на момент здійснення оплати зазначеними вище платіжними дорученнями у позивача був наявний податковий борг. У зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу" у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов'язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача на момент здійснення спірних платежів. Тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях не повинний враховуватися відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення. Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник за жовтень - грудень 2010 року.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо можливості застосування вказаної статті ПК України виключно до сплати податкового боргу, який виник після 01.01.2011 року. Предметом її регулювання є саме погашення податкового боргу. Перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм, які б передбачали особливості погашення податкового боргу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, строк сплати яких регулювався Законом № 2181-ІІІ. Водночас, у Перехідних положеннях відсутні норми, що встановлювали б припинення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати таких податкових зобов'язань.

Закон № 2181-ІІІ втратив чинність з 01.01.2011 року, тому погашення у відповідності з ним боргу, що виник під час його дії, є неможливим.

Враховуючи, що інший порядок погашення боргу на момент здійснення перерахування коштів позивачем згідно з платіжними дорученнями №370 від 28.10.2011р., №388 від 18.11.2011р., №418 від 29.11.2011р. законодавством не встановлений, до цих правовідносин підлягають застосуванню норми ПК України.

Суд зауважує, що таке застосування полягає у визначенні боргу, який погашається, та не стосується виникнення податкового боргу. Виникнення податкового боргу та його погашення можуть регулюватися різними нормативно-правовими актами, оскільки таке є різними діями/подіями і вони можуть не збігатися у часі.

Зважаючи на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність висновків відповідача про погашення платіжними дорученнями №370 від 28.10.2011р., №388 від 18.11.2011р., №418 від 29.11.2011р. податкового боргу позивача з орендної плати за землю, що утворився за жовтень-грудень 2010 року та відповідну кількість днів затримки такого погашення. Таке обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000081540 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15.222,36 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що за розрахунком штрафних санкцій (а.с. 106-107) позивач визнає наявність затримки у сплаті податкового боргу за жовтень 2010 року - на 332 дні, листопад 2010 року - на 354 дні та грудень 2010 року - на 332 дні, що перевищує визначену відповідачем у Акті перевірки кількість днів затримки.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 22 червня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/2873/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов