Рішення

від 06.06.2012 по справі 5023/1281/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/1281/12

вх. № 1281/12

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аріт К.В.

суддя Доленчук Д. О.

суддя Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (дов. №769 від 29.12.2011 року) відповідача - за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 (дов. № б/н від 04.04.2012 року)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад", м. Харків

про стягнення 258,450,00 гривень

та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом- Прилад", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод", м. Одеса

про стягнення 79573,95 гривень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад", суми заборгованості у розмірі 258450,00 гривень, в тому числі, суми штрафу, нарахованого відповідно до пункту 7.4 спірного договору у розмірі 82200,00 гривень та суми збитків внаслідок порушення зобов'язань цього ж договору у розмірі 176250,00 гривень. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором поставки № 10/444 від 23 вересня 2010 року. Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 5169,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 05 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2012 року відкладено розгляд справи на 17 квітня 2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад" через канцелярію суду 09 квітня 2012 року було подано зустрічний позов (вх. № 3622) до Публічного акціонерного товариства "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод", в якому просить суд стягнути з останнього суму заборгованості у розмірі 79573,95 гривень, у тому числі, 72148,80 гривень суму основної заборгованості, 577,20 гривень суму інфляційних нарахувань, 5727,17 гривень суму нарахованої пені, 1120,78 гривень суму 3% річних. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом не виконав належним чином свої зобов'язання за спірним договором, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом не отримав прибуток. До того ж Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад" просить суд стягнути з позивача за первісним позовом суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2012 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад" до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2012 року відкладено розгляд справи на 10 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2012 року для розгляду справи №5023/1281/12 призначено колегію суддів. Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області №407-40 від 10.05.2012 року призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Аріт К.В., судді Доленчук Д.О., Денисюк Т.С.

В судовому засіданні 10 травня 2012 року було оголошено перерву до 23 травня 2012 року о 10:15 год.

В судовому засіданні 23 травня 2012 року було оголошено перерву до 06 червня 2012 року о 10:30 год.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судовому засіданні 06 червня 2012 року первісний позов підтримує, проти зустрічного позову заперечує, зазначив, що передплата сплачується згідно умов договору 1 раз за весь товар, посилається на договір №10/444 від 23.09.10р. та додаткову угоду №1 з специфікацією. Стверджує, що у відповідача не може бути упущеної вигоди, оскільки позивач не отримував додаткової угоди №2 та вимоги. Просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні 06 червня 2012 року проти первісного позову заперечує, зустрічний позов підтримує, зазначив, що поставка товару відбувалась частинами-партіями. Відповідач поставив 28.12.2010 року всю першу партію товару без передплати, а друга партія товару без передплати у 25% не поставлялась. Вказує, що причинним зв'язком не отриманого прибутку є договір закупівлі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

23 вересня 2010 року Публічне Акціонерне Товариство «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод» (позивач за первісним позовом) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом-Прилад" (відповідач за первісним позовом) уклали договір №10/444.

Згідно пункту 1.1 наведеного договору №10/444 відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити (передати у власність) позивачеві продукцію виробничо-технічного призначення, в подальшому іменовану «товар», партіями в асортименті та кількості, визначених в специфікаціях до цього договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.1 договору №10/444 позивач та відповідач погодили, що строки та умови поставки, а також ціна й мета придбання товару визначається додатковими угодами до цього договору.

Підпунктом 3.2.1 договору №10/444 позивач та відповідач погодили, що протягом 10 банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди позивач перерахує на поточний рахунок відповідача аванс в розмірі 25% від загальної вартості товару, вказаної в додатковій угоді. Крім того, пунктом 3.4. договору №10/444 сторони передбачили, що у випадку затримання сплати авансового платежу строк поставки товару автоматично подовжується на строк затримання авансового платежу.

23 вересня 2010 року позивач та відповідач також уклали додаткову угоду №1 (копія є в наявності в матеріалах справи) до договору №10/444 з доданням специфікації, додатку №1 до додаткової угоди №1 (копія є в наявності в матеріалах справи), визначивши кількість, якість, асортимент та ціну товару, а також строк та умови поставки товару. У відповідності до п.1.3. цієї додаткової угоди №1 до договору №10/444 загальна вартість партії товару, котру зобов'язався поставити відповідач, склала 1350240,00 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч двісті сорок гривень 00 копійок) грн.

Згідно п.1.4. додаткової угоди №1 до договору №10/444 відповідач зобов'язався здійснити поставку партії товару у строк 80 (вісімдесят) календарних днів з дати перерахування позивачем відповідачеві авансу в розмірі згідно пп.3.2.1 договору №10/444.

Позивач за первісним позовом в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати авансу, перерахувавши відповідачеві на підставі рахунку №СФ-000103 (копія є в наявності в матеріалах справи) суму у розмірі 337560,00 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 02.11.2010 року.

Відповідно до п.3.3. договору №10/444 моментом виконання позивачем своїх грошових зобов'язань є момент списання грошових коштів з поточного рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом сплатив авансовий платіж в повному обсязі, передбаченому договором №10/444 та додатковою угодою №1 до нього, але з затримкою на 26 календарних днів. Тому з огляду на вищенаведені положення пп.3.2.1., п.3.4 договору №10/444 та п.1.4. додаткової угоди №1 стосовно строків сплати авансу та поставки товару, строк поставки партії товару становить: 80 + 26 = 106 календарних днів з дати сплати позивачем авансу.

У відповідності до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. Таким чином, у відповідності до чинного законодавства та умов договору №10/444, строк виконання зобов'язання відповідача за первісним позовом щодо передачі у власність позивачеві за первісним позовом товару сплив по закінченню 106-дневного строку з дати сплати позивачем за первісним позовом авансового платежу, тобто 16 лютого 2011 року.

Згідно п.5.4 Договору №10/444 днем поставки партії Товару вважається дата, вказана в видатковій накладній.

Відповідач за первісним позовом протягом наведеного строку, передбаченого умовами договору №10/444 та додатковою угодою №1 до нього, здійснив поставку частини партії товару, а саме: 28.10.2010 року здійснив поставку товару на суму 211200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000063, копія якої є в наявності в матеріалах справи, та 28.12.2010 року здійснив поставку товару на суму 317040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000075, копія якої теж є в наявності в матеріалах справи.

Отже, відповідач за первісним позовом здійснив поставку лише частини партії товару на суму 528240,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2010 року позивач за первісним позовом отримав факсом письмове повідомлення від відповідача за первісним позовом (вих. №14/12 від 14.12.2010 року), котрим відповідач за первісним позовом відмовився здійснювати поставку частини партії товару.

Позивач за первісним позовом не погодився з відмовою відповідача за первісним позовом від остаточної поставки партії товару та 05.04.2011 року висунув відповідачеві за первісним позовом претензію (вих. №8-07/1088). У відповідь, відповідач за первісним позовом листом №16/12 від 11.04.2011 року повторно сповістив про відмову здійснювати поставку товару.

Представник позивача за первісним позовом зазначив, що з огляду на наведену відмову відповідача за первісним позовом, та потребу наявну в товарі, що так й не був поставлений відповідачем за первісним позовом, позивач за первісним позовом змушений був укласти договір на поставку недопоставленого відповідачем товару з ТОВ «Лукойл Технолоджі Сервісіз Україна», що підтверджується копією договору №11/165 від 31.05.2011 року з додатковою угодою №1 і специфікацією від 31.05.2011 року. Вартість товару, недопоставленого відповідачем за первісним позовом за договором №10/444, і закуповуваного позивачем згідно вищевказаного договору №11/165, склала 1033500,00 (один мільйон тридцять три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) грн. Позивач за первісним позовом, згідно умов зазначеного договору №11/165, оплатив вартість товарів у зазначеній сумі, що підтверджується платіжним дорученням №35 від 06.06.2011 року (копія є в наявності в матеріалах справи), та отримав відповідний товар, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000027 від 14.10.2011 року.

10.06.2011 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачеві за первісним позовом доповнення до претензії №8-07/1798, в котрому вимагав додатково сплати збитки в сумі 211500,00 грн. за порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань, але відповіді на наведений лист від відповідача за первісним позовом так й не надійшло.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, відповідач за первісним позовом припустив порушення зобов'язання у вигляді виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором. За статтею 230 ГК України, штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) є господарськими санкціями.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до загальних положень цивільного законодавства України, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Крім того, згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.4. договору №10/444 позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом погодили, що у випадку непоставки відповідачем товару в строки, встановлені додатковими угодами до договору, відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити позивачеві за первісним позовом штраф в розмірі 10 відсотків вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в розмірі 82200,00 (вісімдесят дві тисячі двісті гривень 00 копійок) грн. підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом).

Відповідно до ч. З ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема серед інших відшкодування збитків.

Згідно п. 7.1. договору №10/444, у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки. Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються, у тому числі, витрати, які особа повинна понести для відновлення свого порушеного права. У відповідність із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, ставляться додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У результаті відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань по поставці товару позивач за первісним позовом змушений був понести додаткові витрати у вигляді різниці між вартістю цього товару на дату укладання договору №10/444 із відповідачем за первісним позовом та вартістю товару на дату укладання договору №11/165 з ТОВ «Лукойл Технолоджі Сервісіз Україна».

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Позивач за первісним позовом поніс збитки у вигляді додаткових витрат для відновлення свого порушеного права на отримання товару й одержання необхідного позивачеві товару.

Причиною заподіяних позивачеві за первісним позовом збитків та виникнення додаткових витрат стало порушення відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань за договором №10/444 і відмова від поставки необхідних позивачеві за первісним позовом товарів.

Між понесеним позивачем за первісним позовом збитками у вигляді додаткових витрат та протиправними діями відповідача за первісним позовом по відмові від виконання своїх договірних зобов'язань існує причинно-наслідковий зв'язок, оскільки відмова від виконання своїх обов'язків відповідачем за первісним позовом змусила позивача за первісним позовом звернутися до іншого постачальника товару.

Дії відповідача за первісним позовом з відмови від виконання своїх договірних зобов'язань носять винний характер, оскільки відповідач знав про можливе порушення своїх зобов'язань і свідомо пішов на таке порушення.

Як свідчать матеріали справи, відповідно висновку експертного економічного дослідження Одеського Науково-дослідного Інституту Судових Експертиз №17950 від 30.01.2012 року, в результаті невиконання ТОВ «НВП «Атом-Прилад» договірних зобов'язань за договором №10/444 від 23.09.201 Іроку, ПАТ «Лукойл - Одеський нафтопереробний завод» зазнало збитків у вигляді додаткових витрат на придбання недопоставленого ТОВ «НВП «Атом-Прилад» обладнання, які склали суму - 176250 (сто сімдесят тисяч двісті п'ятдесят) грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми збитків в розмірі 176250,00 (сто сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) грн. підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом).

Щодо зустрічної позовної заяви ТОВ «НВП «Атом-Прилад» до ПАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 79573,95 гривень, у тому числі, 72148,80 гривень суму основної заборгованості, 577,20 гривень суму інфляційних нарахувань, 5727,17 гривень суму нарахованої пені, 1120,78 гривень суму 3% річних, то суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що нібито позивач за відповідач за зустрічним позовом вчинив господарське порушення у вигляді односторонньої відмови від виконання зобов'язання, котра полягала в відсутності сплати авансу, передбаченого договором №10/444 та додатковою угодою №1 до нього та укладанні договору поставки товару з третьою особою при наявності укладеного договору №10/444 та готовності відповідача виконувати свої договірні зобов'язання з поставки товару.

Суд не погоджується, з вказаними твердженнями позивача за зустрічним позовом та вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом в повній мірі отримав авансовий платіж, що передбачений договором №10/444 від 23.09.2010 року, отже мав виконати свої зустрічні зобов'язання з поставки усієї партії товару, передбаченою додатковою угодою №1 та специфікацією до неї. Але це зобов'язання позивач за зустрічним позовом порушив.

Відповідно до ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлен договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Позивач за зустрічним позовом скористався наведеним правом, здійснивши поставку частини партії товару до сплати авансового платежу відповідачем за зустрічним позовом, що не породжує у відповідача за зустрічним позовом будь-яких додаткових, порівняно з договором №10/444 від 23.09.2010 року, обов'язків.

Позивачем за зустрічним позовом будь-яких доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу за зустрічним позовом вимоги про виконання обовязку оплатити поставлений товар до суду не надано.

Відповідач прямо відмовився від поставки товару, що підтверджується наведеними вище листами (вих. №14/12 від 14.12.2010 року та №16 від 11.04.2011 року), у відповідача за зустрічним позовом не було іншого вибору ніж укласти договір з іншим постачальником.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що відповідач за зустрічним позовом порушив права або охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом. Також не доведено, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язань, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" суми заборгованості у розмірі 79573,95 гривень, у тому числі, 72148,80 гривень суму основної заборгованості, 577,20 гривень суму інфляційних нарахувань, 5727,17 гривень суму нарахованої пені, 1120,78 гривень суму 3% річних необґрунтовані та такі що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування саме з боку ТОВ "Промгаз України", у зв'язку з чим в задоволенні зустрічних позовних вимог треба відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Атом- Прилад" (місцезнаходження: 61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, буд.243, кв.47; поточний рахунок 26009070644 в Харківській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 350727, код ЄДРПОУ 34469701) на користь Публічного акціонерного товариства "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1; код ЄДРПОУ 00152282, п/р 26004200322258 в ПАТ «Сітібанк», м.Київ, МФО 300584) суму штрафу в розмірі 82 200,00 (вісімдесят дві тисячі двісті гривень 00 копійок) грн., суму збитків в розмірі 176 250,00 (сто сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) грн. та судовий збір у розмірі 5169,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 11 червня 2012 року.

Головуючий суддя Аріт К.В.

суддя Доленчук Д. О.

суддя Денисюк Т.С.

Справа № 5023/1281/12