Рішення

від 12.06.2012 по справі 5023/1539/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 5023/1539/12

вх. № 1539/12

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (за дов. № б/н від 12 липня 2011 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Біазі Україна", с.Софіївська Борщагівка, Київська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення 7857,47 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Іноземне підприємство "Біазі Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 7744,78 гривень, у тому числі, 5000,00 гривень суми основного боргу, 1784,19 гривень штрафу, 713,82 гривень суми нарахованої пені, 138,16 гривень суми 3% річних, 108,61 гривень інфляційних нарахувань. Заявлені вимоги обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №237 від 10 лютого 2011 року. Окрім цього, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2012 року було відкладено розгляд справи на 10 травня 2012 року.

07 травня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду заяву (вх. № 1566) про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 5000,00 гривень, 124,99 гривень інфляційних нарахувань, 794,51 гривень суми нарахованої пені, 153,78 гривень суми 3% річних та суму штрафу у розмірі 1784,19 гривень. У наданій заяві Позивач посилається на договір поставки № 182, укладений між сторонами 01 червня 2010 року, саме на підставі якого відбувалась поставка товару.

10 травня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 4954) витребувані судом документи на підтвердження заявлених вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2012 року було прийнято до розгляду заяву Позивача про збільшення позовних вимог і зміну підстави позову, продовжено розгляд справи з урахуванням наданих Позивачем уточнень, та відкладено розгляд справи на 24 травня 2012 року.

24 травня 2012 року Позивач надав документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення (вх. № 1851), в яких зазначив, що договір №182 від 01 червня 2010 року, на який останній посилався, як на підставу позову, було втрачено за невідомих обставин, та не може бути надано для огляду в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 травня 2012 року було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 12 червня 2012 року на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України і клопотаня (вх. № 5758) Позивача про продовження строку розгляду даної справи. Також відповідною ухвалою розгляд справи було відкладено на 12 червня 2012 року.

12 червня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 7213) документи на підтвердження заявлених вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

12 червня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду заяву (вх. № 7214) про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 5000,00 гривень, 124,99 гривень інфляційних нарахувань, 895,12 гривень суми нарахованої пені, 174,32 гривень суми 3% річних та суму штрафу у розмірі 1784,19 гривень.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні та у наданих поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 01 червня 2012 року.

Cуд, дослідивши надану заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви Позивача, вона подана у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підписана повноважним представником Позивача. Збільшення позовних вимог стосується часткового збільшення суми пені та суми 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищевказану заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Враховуючи неявку Відповідача суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

У позовній заяві Позивач посилається на договір поставки № 237 від 10 лютого 2011 року, укладений між Іноземним підприємством "Біазі Україна" (Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач), відповідно до якого Позивач зобов'язувався поставити виставкове обладнання за ціною встановленою розділом 5 цього договору, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар. Відносини сторін щодо поставки товару мали бути узгодженні специфікацією в якості додатку №1 до основного договору. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками. Позивач в якості доказу поставки товару за вказаним договором додає до позову видаткову накладну № 50 від 10 січня 2011 року, на підставі якої було здійснено поставку товару на суму 35841,87 гривень Відповідачу. Відповідно до умов вищевказаного договору, на умовах відстрочки платежу на 180 календарних днів з дати відвантаження товару останній мав здійснити оплату за отриманий товар.

Відповідно до п.6.1. цього договору днем сплати за поставлений товар було 09 липня 2011 року. З цього дня, після часткової сплати боргу Відповідачем у сумі 30841,87 гривень, останній порушив умови вищевказаного договору, а саме не здійснив оплату. Заборгованість Відповідача склала 5000,00 гривень. В підтвердження вказаної заборгованості Відповідача перед Позивачем, останній надав до суду акт звірки взаєморозрахунків за період з 10 січня 2011 року по 16 березня 2012 року та оборотньо-сальдову відомість по рахунку № 361 за той самий період.

Позивачем було направлено 07 березня 2012 року Відповідачу претензію № 0603-01 від 06 березня 2012 року, в якій Позивач вимагав сплатити виниклу заборгованість за спірним договором, проте Відповідачем не було вчинено ніяких дій, спрямованих на погашення вказаного боргу.

За таких обставин, заборгованість Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви складає 5000,00 гривень суми основного боргу, яка до цього часу не погашена.

07 травня 2012 року, під час розгляду справи, Позивач уточнив позовні вимоги, якими змінив підставу позову,а саме, посилався на договір № 182 від 01 червня 2010 року, та збільшив розмір позовних вимог. Судом було прийнято до розгляду дані уточнення. В підтвердження зміни підстави позову, та обґрунтовуючи її, Позивач надав до вказаних уточнень акт звірки взаєморозрахунків за період з 06 червня 2010 року по 20 квітня 2012 року та оборотньо-сальдову відомість по рахунку № 361 за той самий період, крім того останнім було подано в якості доказу уточнених заявлених вимог видаткову накладну № 343 від 01 червня 201 року та видаткову накладну № 50 від 10 січня 2011 року.

Але 18 травня 2012 року, Позивач надав пояснення (вх. № 1762), в яких зазначив про те, що ним було помилково надано до позовної заяви договір поставки № 237 від 10 лютого 2011 року, а договір № 182 від 01 червня 2010 року не може бути наданий для огляду в судовому засіданні, оскільки він був втрачений за невідомих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, ані оригіналу договору № 182 від 01 червня 2010 року, ані належним чином засвідчених копій сторінок вказаного договору Позивачем до суду надано не було. Хоча у видатковій накладній, на яку посилався Позивач у позовній заяві, як на підставу виникнення заборгованості, вказано, що поставка відбувалась саме на виконання вищевказаного договору.

12 червня 2012 року Позивач повторно уточнив позовні вимоги, якими збільшив розмір позовних вимог, а саме, суму пені та суму 3% річних. Судом було прийнято дані уточнення до розгляду.

Відповідач жодного доказу в заперечення заявлених вимог Позивача до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги із зазначенням доказів, що їх підтверджують.

До того ж, відповідно до постанови №18 від 26 грудня 2011 року Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду, справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог ст.ст.32,33,43 Господарського процесуального кодексу України. В даній постанові також звертається увага на те, що суд обгрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що Позивачем належним чином не обґрунтовано позовні вимоги та не надано до суду належних доказів протиправ ної бездіяльності Відповідача, доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Відповідача та спричиненням Позивачу матеріа льної шкоди, не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 5000,00 гривень є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення питання про стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 895,12 гривень, суми 3% річних у розмірі 174,32 гривень, штрафу, відповідно до умов договору № 182 від 01 червня 2012 року в розмірі 1784,19 гривень та 124,99 гривень інфляційних нарахувань, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог Позивача, оскільки ці вимоги випливають при умові доказаності суми основного боргу, в яких Позивачу судом було відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, керуючись ст.ст. 1,12, 32, 33, 34, 43, 44, 54, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву Позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18 червня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/1539/12