Ухвала

від 14.06.2012 по справі 2а-14416/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14416/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Киш С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна»до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0001001740, № 0000802306 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 386 704, 87 грн., № 0000812306 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 322 125, 67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2012 року позов задоволений. Суд скасував спірні податкові повідомлення-рішення та зазначив, що позивач не порушував пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ) та пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та правомірно сформував податковий кредит та валові витрати за відповідний період. Невиконання ж контрагентами зобов'язань по сплаті податку на додану вартість не може бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовлено.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.07.2011 року по 18.08.2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Асстра Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено Акт від 07.09.2011 року № 453/23-6/32493177.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем пп. б п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПК) при відображенні в декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року сум самостійно виявлених помилок за попередні періоди (р.02.2 сума помилки 899058 грн., р. 05.2 сума помилки 33438 грн., підприємством не нараховано та не збільшено на суму штрафу податкові зобов'язання з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року; п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 452 370,86 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 739 512 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ та п. 198.3 ст. 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 266 546,06 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону про ПДВ та п. 198.3 ст. 198 ПК, в результаті чого завищено р. 18.2 - від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій з ПДВ на загальну суму 1674 грн.; пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, пп. 20.3.2. п. 20.3. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1691,71 грн.

23 вересня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000802306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 394 008,00 грн. (основний платіж 300444, 00 грн., штрафні санкції 93564, 00 грн.); № 0000812306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 329 568, 00 грн. (основний платіж 264168, 00 грн., штрафні санкції 65400, 00 грн.); № 0001001740 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2114,64 грн. (основний платіж 1691,71 грн., штрафні санкції 422,93 грн.).

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На підставі цього положення відповідач зробив висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 1 203 020, 80 грн., які складають суми оплат послуг, отриманих від ТОВ «Буджак Постачальник». Висновки відповідача ґрунтуються на твердженні про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Буджак Постачальник»(підписані ОСОБА_2 як директором) з посиланням на статтю 203 Цивільного кодексу України. Твердження про нікчемність правочинів ґрунтується на інформації, викладеній у постанові про порушення кримінальної справи від 08.12.2010 року та протоколі допиту ОСОБА_2 від 09.12.2010 року, а також інформації з бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що під час перевірки позивачем були надані документи, якими підтверджено правомірність віднесення зазначеної суми до складу валових витрат, а саме рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, а також транспортні накладні, якими також підтверджено фактичне надання послуг. Надані ТОВ «Буджак Постачальник»послуги використано позивачем при наданні власних послуг, за якими визнано дохід (том 2 матеріалів справи, том 3-й матеріалів справи, арк. з 1 по 100).

Судом також встановлено та не заперечувалось відповідачем, що господарські операції позивача з ТОВ «Буджак Постачальник»позивачем відображено в бухгалтерському обліку та у податковій звітності за відповідні періоди, а також, що позивачем здійснено оплату за отримані від ТОВ «Буджак Постачальник»транспортні послуги. Суд звертає увагу, що висновок відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Буджак Постачальник»не є обґрунтованим, оскільки він повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, вироком суду у кримінальній справі, який набрав чинності на час здійснення перевірки. Протокол допиту, на який відповідач посилається як на доказ фіктивності підприємства контрагента не може прийматися до уваги, оскільки відповідачем не надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які причетні до створення фіктивного підприємства, а в силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача в сукупності оригіналів первинних, податкових, банківських документів, а також відображення спірної операції в бухгалтерському обліку (про що зазначено в акті перевірки) не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в повному обсязі перерахував кошти за надані послуги з врахуванням податку на додану вартість, а чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Доказів, що позивачу було відомо, що він мав господарські відносини із підприємством, що має ознаки фіктивності, ДПІ суду не надало, не вбачаються вони і з матеріалів справи. Висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та завищення податкового кредиту на суму 237 444, 15 грн., сплаченого при оплаті послуг ТОВ «Буджак Постачальник»є необґрунтованим, оскільки придбання послуг підтверджено первинними документами, які містять всі необхідні реквізити.

Крім того ,обґрунтованим вважає колегія суддів висновок суду першої інстанції щодо віднесення до валових витрат, сум податку на прибуток підприємств сплачених на підставі договорів оренди №270 від 14.06.2007 року та №430 від 14.12.2010 року укладених з ВАТ «Кияни»(орендодавець). Відповідно до змісту ст. 627 ЦК України, п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Вказані договори оренди за своїм змістом є змішаними договорами, які врегульовують: по-перше, орендні відносини між позивачем та ВАТ «Кияни», по-друге, відносини між ними з приводу надання ВАТ «Кияни»послуг з сервісного обслуговування.

Вищевказані послуги ВАТ «Кияни»передбачають забезпечення опалення, кондиціонування та енергозабезпечення приміщень. Те, що при оплаті за договорами відбувається розподіл оплати послуг, споживання яких обліковується у фактичних величинах, а також тих, що оплачуються відповідно до займаної площі і оплата за які спрямовується орендодавцем на відшкодування витрат з обслуговування майна, необхідного для надання послуг, є предметом договірних відносин сторін. Зазначені послуги були отримані позивачем у зв'язку з його господарською діяльністю, оскільки саме ці послуги забезпечували необхідний режим діяльності підприємства і були однією з умов забезпечення необхідного рівня охорони праці для співробітників (зважаючи на відсутність у позивача самостійної можливості забезпечення теплом, кондиціювання приміщення та енергопостачання).

Крім того, колегія суддів проаналізувавши у сукупності річну декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Асстра Україна»за 2009 р. та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2011 року та дійшла висновку про відсутність заниження податкових зобов'язань при виправленні помилки позивачем, що виключає можливість застосуванням санкцій, передбачених пп. б п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.