Ухвала

від 05.11.2013 по справі 2а-14416/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/45400/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

по справі №2а-14416/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (надалі - ТОВ «Асстра Україна»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0001001740 від 23.09.2011р.; №0000802306 від 23.09.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 386704,87грн.; №0000812306 від 23.09.2011р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322125,67грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Асстра Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 07.09.2011р. №453/23-6/32493177

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем:

- п.п. б п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України при відображенні в декларації з податку на прибуток за І-й квартал 2011р. сум самостійно виявлених помилок за попередні періоди (р.02.2 сума помилки 899058 грн., р. 05.2 сума помилки 33438 грн., підприємством не нараховано та не збільшено на суму штрафу податкові зобов'язання з податку на прибуток за І-й квартал2011р.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 452370,86 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 739512 грн.;

- порушення п. 4.1 ст. 4 , п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 266546,06 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено р. 18.2 - від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій з ПДВ на загальну суму 1674 грн.;

- п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1691,71 грн.

На підставі названого акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0000802306, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 394008,00грн.; № 0000812306 від 23.09.2011р., за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 329568,00грн.; №0001001740 від 23.09.2011р., за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2114,64 грн.

Позивач погодився із висновками відповідача про порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 23370, 00 грн. (щодо оренди приміщень у ТОВ «Оренда-Центр», використання яких не розпочато), внаслідок чого відбулося нарахування 5842,50 грн. основного платежу та 1460,63грн. штрафу (податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 р. № 0000802306); про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4674,00 грн. основного платежу та 1168,5грн. штрафних санкцій (оренда приміщення ТОВ «Оренда-Центр»), а також 1279,86 грн. основного платежу та 319,97грн. штрафних санкцій (ПДВ при реалізації імпортованих товарів) (податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0000812306).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати» розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Разом з тим, згідно з положеннями п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, під час перевірки позивачем були надані документи, якими підтверджено правомірність віднесення спірної суми до складу валових витрат, пов'язаних з виконанням угоди з ТОВ «Буджак Постачальник», а саме: рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, також транспортні накладні, якими також підтверджено фактичне надання послуг, які містяться в матеріалах справи, та здійснення оплати за отримані від ТОВ «Буджак Постачальник» транспортні послуги. Надані ТОВ «Буджак Постачальник» послуги використано позивачем при наданні власних послуг, за якими визнано дохід.

Придбання послуг у ТОВ «Буджак Постачальник», яке було платником податку на додану вартість, також підтверджується належним чином оформленими податковими накладними

Крім того, встановлено що між позивачем (орендарем) та ВАТ «Кияни» (орендодавцем) було укладено договори оренди №270 від 14.06.2007р. та №430 від 14.12.2007р.

Вказані договори за своїм змістом є змішаними договорами, які врегульовують: по-перше, орендні відносини між позивачем та ВАТ «Кияни», по-друге, відносини між ними з приводу надання ВАТ «Кияни» послуг з сервісного обслуговування.

Вищевказані послуги ВАТ «Кияни» передбачають забезпечення опалення, кондиціонування та енергозабезпечення приміщень. При оплаті за договорами відбувається розподіл оплати послуг, споживання яких обліковується у фактичних величинах, а також тих, що оплачуються відповідно до займаної площі і оплата за які спрямовується орендодавцем на відшкодування витрат з обслуговування майна, необхідного для надання послуг, є предметом договірних відносин сторін. Зазначені послуги були отримані позивачем у зв'язку з його господарською діяльністю, оскільки саме ці послуги забезпечували необхідний режим діяльності підприємства і були однією з умов забезпечення необхідного рівня охорони праці для співробітників (зважаючи на відсутність у позивача самостійної можливості забезпечення теплом, кондиціювання приміщення та енергопостачання).

Відповідно до умов згаданих договорів спірна сума податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі оплат за послуги, є обов'язковими платежами за договорами оренди і підлягають оплаті як обов'язкова умова надання в оренду на обслуговування приміщення, яке використовується позивачем в межах господарської діяльності.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та вірно встановлено обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції ТОВ «Асстра Україна» з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. б п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України , платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судами встановлено, що 30.03.2011р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем визначено зайво враховані в обчисленні валового доходу за 2009р. доходи, отримані від ТОВ «Асстра Логістик», на суму 907361,0 грн. Вказані суми доходу були відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011р. у (валовий дохід від передоплати за оренду, одержаної від ТОВ «Астра Логістик», який був помилково визнаний у IV кварталі 2009р., був перенесений на І квартал 2010 року).

Таким чином, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2011р. суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність заниження податкових зобов'язань при виправленні помилки позивачем, що виключає можливість застосуванням санкцій, передбачених пп. б п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України .

Судом також встановлено, що відрядження працівника позивача ОСОБА_1 було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача, що підтверджується документами, що містяться у матеріалах справи: наказ №11 від 29.10.2008р. про відрядження, електронний квиток № ETKT 220 2548559343-44 від 22.10.2008 р., накладна ТОВ «Авіа-Експрес» № 3644-7-0 від 22.10.2008 р., шенгенська віза типу C із відмітками про прибуття 02.11 та вибуття 15.11 2008р., а також документами, якими відповідно до вимог законодавства було оформлено одержання коштів та повернення залишку після службового відрядження, підтвердження витрат, здійснених у відрядженні.

За результатами відрядження працівником позивача ОСОБА_1 було надано звіт про переговори з потенційним споживачем від 19.11.2008р., копія якого під час перевірки була надана представникам відповідача на підтвердження службового характеру відрядження.

Таким чином, визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за порушення вимог п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно податкового повідомлення-рішення №0001001740 від 23.09.2011р.є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

А.О. Рибченко

---

О.В. Муравйов