Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а/0570/3403/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/3403/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 13.03.2012 року б/н

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ - Аналітик»

до відповідача Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку

про визнання скасування постанови від 07.03.2008 року № АЕ 033735

ВСТАНОВИВ:

Науково-Виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформ - Аналітик» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанови від 07.03.2008 року № АЕ 033735.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем, як вважає позивач, неправомірно накладений арешт на все рухоме майно позивача, оскільки у НВ ТОВ «Інформ - Аналітик» відсутня заборгованість перед бюджетом.

Враховуючи викладене, просив скасувати постанову від 07.03.2008 року № АЕ 033735 про накладення арешту на майно.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив зобов'язати відповідача зняти арешт з рухомого майна, яке належить НВ ТОВ «Інформ - Аналітик» та скасувати постанову про арешт майна від 07.03.2008 року № АЕ 033735.

Позивач у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.

НВ ТОВ «Інформ - Аналітик» є юридичною особою, юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Сєченова, б. 28, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 23127648), про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 5).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби станом на 19.06.2012 року НВ ТОВ «Інформ - Аналітік» заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) перед бюджетом не має.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати постанову від 07.03.2008 року № АЕ 033735 та зняти арешт з рухомого майна, яке належить НВ ТОВ «Інформ - Аналітік».

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, 07.03.2008 року ВДВС Калінінського районного управління юстиції м. Донецька накладений арешт на все майно позивача у зв'язку з наявністю податкового боргу.

Згідно п.п. 5, 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на час розгляду справи у позивача відсутній податковий борг у зв'язку з наявністю якого на його майно накладений арешт.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-14, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ - Аналітик» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанови від 07.03.2008 року № АЕ 033735 та зобов'язання зняти арешт з майна- задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку зняти арешт з усього майна, яке належить Науково - Виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформ - Аналітик».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ - Аналітик» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 16 грн. 09 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 21.06.2012 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.