Постанова

від 05.06.2012 по справі 0670/11675/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 0670/11675/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби, з участю прокуратури Житомирської області на стороні відповідача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 22 серпня 2011 року № 001432301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2237233, 00 грн., у тому числі: 1491489, 00 грн. основного платежу і 745744, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № 0013632301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326532, 00 грн., у тому числі: 217688, 00 грн. основного платежу і 108844, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. При цьому зазначило, що підставою для прийняття вказаних рішень стало віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з постачальниками, які є фіктивними. З такими висновками відповідача Товариство не погоджується, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та інші закони не ставлять у залежність виникнення у платника права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання-постачальниками, всі контрагенти Товариства внесені до Єдиного реєстру та мають свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ. Крім того, під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги видаткові та податкові накладні, що стосуються нарахування ПДВ і податку на прибуток.

У ході розгляду справи Державну податкову інспекцію у Житомирському районі замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби, а також до участі у справі на стороні відповідача вступила прокуратура Житомирської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі правомірних висновків перевірки, тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Житомирському районі документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з контрагентами, визначеними постановою суду за період з 01 березня 2008 року по 22 липня 2011 року виявлені порушення вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 217688, 00 грн. (за І півріччя 2009 року - на 140625, 00 грн., за 9 місяців 2009 року - на 77063, 00 грн.) внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню у ТОВ "Сімбор" і ТОВ "Накраторгсервіс" товарно-матеріальних цінностей без підтвердження факту їх отримання товарно-транспортними накладними, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 184.5, 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 1491489, 00 грн. (за червень 2009 року - на 112500, 00 грн., липень 2009 року - 61650, 00 грн., квітень 2011 року - на 1317339, 00 грн.) внаслідок невизначення умовного постачання товарів та необоротних активів, наявних на балансі підприємства, після анулювання свідоцтва платника ПДВ, віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за червень 2009 року по контрагентам ТОВ "Сімбор" - 112500, 00 грн., за липень 2009 року по ТОВ "Накраторгсервіс" - 61650, 00 грн. без підтвердження факту отримання товарів товарно-транспортними накладними, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу.

За результатами перевірки складено акт № 1321/23-0/30503020/0110 від 04 серпня 2011 року (а.с. 9-20).

На підставі вказаного акта 22 серпня 2011 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 001432301 (а.с. 22) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2237233, 00 грн., у тому числі: 1491489, 00 грн. основного платежу і 745744, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № 0013632301 (а.с. 21) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326532, 00 грн., у тому числі: 217688, 00 грн. основного платежу і 108844, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із цими рішеннями, Товариство подавало до Державної податкової адміністрації у Житомирській області скаргу на них. За результатами скарги позивача податковим органом 27 жовтня 2011 року прийнято рішення № 22662/б-С/25-009 про залишення без змін рішення № 0013632301 від 22 серпня 2011 року, скасування рішення № 001432301 у частині застосування санкцій в сумі 658668, 00 грн., а також про збільшення зобов'язання по ПДВ на 30282, 00 грн.

Щодо збільшення податку на прибуток.

В акті перевірки (а.с. 12-13) податковим органом зазначено, що TOB „Стиль-Пак" здійснювало господарські операції з суб'єктами господарювання, що мали стан, відмінний від основного, а саме: TOB «Сімбор» (код ЄДРПО 35545636, стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) в червні 2009 року на суму ПДВ 112500, 00 грн., TOB «Накраторгсервіс» (код ЄДРПО 36303043, стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) у липні 2009 року на суму ПДВ 61650, 00 грн.

У ході позапланової виїзної перевірки позивачем не надано для перевірки будь-які підтверджуючі взаємовідносини з вказаними контрагентами документи, зокрема, товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ІV із змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Про факт здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток свідчать рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження здійснення господарських операцій з TOB «Сімбор» й TOB «Накраторгсервіс» позивачем надано податкові і видаткові накладні.

Однак лише вони не можуть свідчити про наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю Товариства, бо Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначають товаро-транспортну накладну як основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень автомобільним транспортом. Товаро-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Позивач доводить реальність господарської операції податковими та видатковими накладними. Однак в ході судового розгляду даної справи представник позивача не зміг пояснити яким чином здійснювалося перевезення таваро-матеріальних цінностей і на вимогу суду не представив товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт транспортування і отримання ТМЦ від TOB «Сімбор»й TOB «Накраторгсервіс». Тобто, представник позивача жодним іншим чином не довів факту отримання товариством товару.

Крім того, по TOB «Сімбор» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, по TOB «Накраторгсервіс» - про відсутність підтвердження відомостей. Також вищевказані підприємства проходять по кримінальній справі № 079027/10 по створенню злочинних груп осіб - «конвертаційних центрів», метою яких було сприяння підприємствам - фактичним платникам податків в ухиленні від сплати цих податків до державного бюджету.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на валові витрати та податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки податкового органу про віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню у TOB «Сімбор» й TOB «Накраторгсервіс» ТМЦ без підтвердження факту їх транспортування є правомірними, тому правомірним є і податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0013632301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326532, 00 грн., у тому числі: 217688, 00 грн. основного платежу і 108844, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно збільшення податку на додану вартість внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з TOB «Сімбор» й TOB «Накраторгсервіс».

В акті перевірки (а.с. 15-17) вказано, що TOB „Стиль-Пак" здійснювало господарські операції з суб'єктами господарювання, що мали стан, відмінний від основного, а саме: TOB «Сімбор» (код ЄДРПО 35545636, стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) в червні 2009 року на суму ПДВ 112500, 00 грн., TOB «Накраторгсервіс» (код ЄДРПО 36303043, стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) у липні 2009 року на суму ПДВ 61650, 00 грн.

У ході позапланової виїзної перевірки позивачем не надано для перевірки будь-які підтверджуючі взаємовідносини з вказаними контрагентами документи, зокрема, товарно-транспортні накладні. Крім того, контрагенти мають ознаки фіктивності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вже зазначалося вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ні під час проведення перевірки, ні у ході розгляду справи позивачем товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт транспортування і отримання ТМЦ від TOB «Сімбор» й TOB «Накраторгсервіс», які мають ознаки фіктивності, надані не були, тобто, позивачем не доведено товарність здійснення операцій.

За таких обставин, податковим органом правомірно збільшено суму ПДВ з цих підстав.

Щодо збільшення суми ПДВ внаслідок не визначення умовного постачання товарів та необоротних активів, наявних на балансі підприємства, після анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В акті перевірки (а.с.14-15) зазначено, що перевіркою встановлено заниження ТОВ "Стиль-Пак" податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року. Відповідно до матеріалів комплексної документальної перевірки (акт від 29 липня 2011року № 1277/23-0/30503020/0110), станом на 01 квітня 2011 року на балансі позивача обліковувалися основні засоби на суму 2221271, 00 грн., та залишки ТМЦ за даними бухгалтерського обліку по рахунках 20, 22, 25 на суму 4687367, 00 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 06 квітня 2011 року № 14/19-0 ТОВ "Стиль-Пак" анульовано свідоцтво платника ПДВ з 06 квітня 2011 року.

Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У порушення вимог вказаної правової норми позивач не визначив умовне постачання таких товарів і необоротних активів та не нарахував податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із звичайної ціни, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання за квітень 2011 року на 1381728, 00 грн. ((2221271 грн. + 4687367 грн.) х 20%).

Згідно з пунктом 184.5 статті 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Враховуючи те, що ДПІ у Житомирському районі анульовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" свідоцтво платника податку на додану вартість з 06 квітня 2011 року, Товариством безпідставно задекларовано податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 64819, 00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 001432301 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 року №001432301 та №0013632301 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 11 червня 2012 р.