Ухвала

від 04.06.2014 по справі 0670/11675/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/11451/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року

у справі № 0670/11675/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» (далі - позивач, ТОВ «Стиль-Пак»)

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Стиль-Пак» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 року № 001432301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 237 233,00 гривні та № 0013632301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 326 532,00 гривні.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС № 001432301 від 22.08.2011 року та № 0013632301 від 22.08.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з контрагентами, визначеними постановою суду за період з 01.03.2008 року по 22.07.2011 року, виявлені порушення вимог: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 217 688,00 гривень, внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню у ТОВ «Сімбор» і ТОВ «Накраторгсервіс» товарно-матеріальних цінностей без підтвердження факту їх отримання товарно-транспортними накладними, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 184.5, 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 1 491 489,00 гривень, внаслідок не визначення умовного постачання товарів та необоротних активів, наявних на балансі підприємства, після анулювання свідоцтва платника ПДВ, віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за червень 2009 року по контрагентам ТОВ «Сімбор» - 112 500,00 гривень, за липень 2009 року по ТОВ «Накраторгсервіс» - 61 650,00 гривень без підтвердження факту отримання товарів товарно-транспортними накладними, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу.

За результатами перевірки складено акт № 1321/23-0/30503020/0110 від 04.08.2011 року.

На підставі вказаного акту, 22.08.2011 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 001432301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 237 233,00 гривні, у тому числі 1 491 489,00 гривень основного платежу і 745 744,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій та № 0013632301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326 532,00 гривні, у тому числі 217 688,00 гривень основного платежу і 108 844,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач подав до Державної податкової адміністрації у Житомирській області скаргу. За результатами розгляду скарги 27.10.2011 року податковим органом прийнято рішення № 22662/б-С/25-009 про залишення без змін рішення № 0013632301 від 22.08.2011 року, скасування рішення № 001432301 у частині застосування санкцій в сумі 658 668,00 гривень, а також про збільшення зобов'язання по ПДВ на 30 282,00 гривні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з TOB «Сімбор» та TOB «Накраторгсервіс» податкові та видаткові накладні без товарно-транспортних накладних, як первинних документів бухгалтерського обліку, не можуть свідчити про наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача. Також, суд зазначив, що представник позивача не зміг пояснити, яким чином здійснювалося перевезення товарно-матеріальних цінностей і на вимогу суду не представив товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт транспортування і отримання ТМЦ від TOB «Сімбор» та TOB «Накраторгсервіс». Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що по TOB «Сімбор» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, по TOB «Накраторгсервіс» - про відсутність підтвердження відомостей. Також, вищевказані підприємства проходять по кримінальній справі № 079027/10 по створенню злочинних груп осіб - «конвертаційних центрів», метою яких було сприяння підприємствам - фактичним платникам податків в ухиленні від сплати цих податків до державного бюджету. Щодо збільшення суми ПДВ, внаслідок не визначення умовного постачання товарів та необоротних активів наявних на балансі підприємства після анулювання свідоцтва платника ПДВ, то суд першої інстанції зазначив, що у порушення вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, позивач не визначив умовне постачання таких товарів і необоротних активів та не нарахував податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із звичайної ціни, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання за квітень 2011 року на 1 381 728,00 гривень. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи те, що ДПІ у Житомирському районі анульовано ТОВ «Стиль-Пак» свідоцтво платника податку на додану вартість з 06 квітня 2011 року, позивачем безпідставно задекларовано податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 64 819,00 гривень.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог повністю, виходив з наступного.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги) відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної виданої продавцем.

Судом апеляційної інстанції встановлена наявність зазначених накладних, які були досліджені судом та встановлено факт придбання товарів. Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що наявність додаткових документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, Закон не вимагає.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що факти отримання позивачем товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при визначенні угод нікчемними, податковим органом не дотримано вимог законодавства, а саме, не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення та як такий, що не підтверджений належними доказами.

Щодо доводів позивача, що отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB «Сімбор» та TOB «Накраторгсервіс» відбувалося шляхом їх транспортування постачальниками, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що такі доводи позивача відповідачем не спростовані. Податковими органами зустрічні перевірки з постачальниками товарів не проводились.

Щодо визнання позивачем умовного постачання товарів після дати анулювання його реєстрації, як платника податку у відповідності до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, то суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що зазначений пункт (чинний на 06.04.2011 року - дату анулювання) стосується лише платника, яким подано заяву про анулювання як платника ПДВ, а не за рішенням податкового органу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі № 0670/11675/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько