Ухвала

від 21.06.2012 по справі 2а-89/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-34457/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок та стягнення заробітної плати і суми довічного грошового утримання,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок та стягнення заробітної плати і суми довічного грошового утримання.

Після уточнення позовних вимог в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач просив суд стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з Державного казначейства України із заборгованості по заробітній платі в сумі 33540 грн, не донараховану суму довічного грошового утримання в розмірі 40249,44 грн, судові витрати в сумі 967, 50 грн, а всього -75 813, 60 грн.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 не донараховану заробітну плату в сумі 33541, 44 грн та суму довічного грошового утримання в розмірі 41304,69 грн, судові витрати в сумі 967, 50 грн, а всього кошти в сумі 75 813,60 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2009 року скасовано постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 13.12.1970 року працював суддею, з 21.06.1982 року по 19.08.2004 року працював на посаді голови Комінтернівського районного суду Одеської області.

Указом Президента України від 10.07.1995 року №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» для суддів була передбачена надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Указом Президента України від 05.03.2002 року №220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням»було передбачено надбавку за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Однак, такі надбавки позивач не отримував.

Крім цього, на думку позивача, він отримав заробітну плату за останній рік, тобто з 19.08.2003 року по 19.08.2004 року, у розмірі меншому, ніж тому, на який він має право за законом.

Відповідно до висновку ОНДІСЕ за №2258/2259 від 30.03.2007 року про перерахунок заробітної плати за останній рік та перерахунок нарахованого довічного утримання ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі складає 33541,44 грн, також йому недонараховане щомісячне грошове утримання за період з 19.08.20074 року по 01.01.2006 року в розмірі 41304, 69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незастосування до позивача зазначених Указів Президента України від 10.07.1995 №584/95 та від 05.03.2002 №220/2002, що дають право на одержання надбавок до заробітної плати, є необґрунтованим, і призвело до недонарахування заробітної плати та, відповідно, неправомірно було проведено розрахунок довічного грошового утримання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідачем цілком обґрунтовано відмовлено позивачу в проведенні перерахунку та стягненні недонарахованої заробітної плати і суми довічного грошового утримання з урахуванням надбавок та виплат.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно статті 44 Закону України «Про статус суддів»( в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Указом Президента України від 10.07.1995 року №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» для суддів передбачена надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Тобто призначення та розмір зазначеної надбавки повинні встановлюватись кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи.

При відсутності підстав для призначення такої надбавки, передбачених зазначеним указом, така надбавка не призначалась.

Указом Президента України від 05.03.2002 року №220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням»було передбачено надбавку за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Тобто на підставі і цього Указу призначення та розмір надбавки за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків повинні були встановлені кожному судді індивідуально.

Отже, відповідно до зазначених Указів Президента України була передбачена можливість, а не обов'язок встановлення та виплати надбавок суддям, втому числі суддям у відставці. Дані надбавки є персональними, які встановлюються суддям, виходячи з їх рівня кваліфікації, здійснюваних ними додаткових функцій.

Судами встановлено, що на момент виходу позивача у відставку дані надбавки йому встановлені не були та не виплачувались.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки надбавки ОСОБА_2, передбачені Указами Президента України від 10.07.1995 №584/95 та від 05.03.2002 №220/2002 встановлені не були та не виплачувались, їх призначення є правом, а не обов'язком, то вони не можуть бути нараховані йому і на даний час.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 як в частині стягнення недонарахованої заробітної плати, так і в частині стягнення недонараховного грошового утримання та судових витрат по оплаті висновку фахівця.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок та стягнення заробітної плати і суми довічного грошового утримання -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній

Суддя О.І. Гаманко