Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а-35/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. cправа № 2a-35/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача : товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" - ОСОБА_1

представника відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - ОСОБА_2

прокурора м. Івано-Франківська -Чернописької Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" (далі -позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у вересні 2011 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у квітні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 981 820,13 грн., сплаченого в ціні придбаних матеріалів та отриманих послуг із підрядних робіт на загальну суму 5 890 920,76 грн., а також висновку щодо нікчемності договорів поставки і виконання підрядних робіт, укладених позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватним підприємством "Воллі". У зв'язку з чим оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням протиправно зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 184 655,00 грн. та визначено сплату до бюджету зобов'язання з податок на додану вартість у розмір 797 165,00 грн., як занижену суму податку. Зокрема, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ", приватним підприємством "Воллі" 01.04.2011 року були укладені договори поставки будівельних матеріалів та субпідряду по поточному ремонту автомобільних доріг місцевого значення на ділянці Устеріки-Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області. Висновки щодо таких контрагентів, викладені у акті планової виїзної перевірки від 13.09.2011 року, сформовані перевіряючими в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, без отримання у товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватного підприємства "Воллі" будь-яких первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, на підставі яких сформовано позивачем податковий кредит в розмірі 981 820,13 грн. На момент такої перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори купівлі-продажу і виконання субпідрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, видаткові і податкові накладні, платіжні документи про оплату за виконані роботи, що в свою чергу при фактичному виконанні робіт свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за товар і підрядні роботи, а також, які засвідчують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив суду, що у акті перевірки за №73/23-2/34623388 від 13.09.2011 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, із урахуванням висновків про нікчемність правочинів та фактичного невиконання контрагентами таких підрядних робіт і поставки товарів, оскільки на підприємстві зберігаються в наявності всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача, а результати виконання ремонтно-будівельних об'ємів і з придбаними будівельними матеріалами підтверджені самим замовником -Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області. На підтвердження витрат на прийняття від контрагента-субпідрядчика відповідних об'ємів підрядних робіт на загальну суму 2 074 180,02 грн. і будівельних матеріалів на суму 3 816 740,74 грн. наявні документи, які свідчать про їх придбання і виконання, розрахунок у безготівковій формі за них та виконання таких робіт і освоєння матеріалів в межах основного договору генерального підряду на замовлення Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області. Однак, відповідач вказані документи не враховував при перевірці, необґрунтовано вважаючи їх відсутніми. Для проведення перевірки використані тільки обставини і висновки, викладені у актах позапланових перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватного підприємства "Воллі" від 30.06.2011 року за період за березень-квітень 2011 року, якими встановлено нікчемність операцій таких контрагентів по формуванню ними власного податного кредиту і зобов'язань із податку на додану вартість. Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочинів придбанню матеріалів і виконанню ремонтно-будівельних робіт зазначив, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова перевірки по первинних документах бухгалтерської звітності контрагентів не проводилися, а лише проведено аналіз даних, відображених ними у своїй податковій звітності, і облікової інформації, наявної у податкового органу. Враховуючи не проведення відповідачем належної зустрічної перевірки по ланцюгу із такими контрагентами безпосередньо у них на підприємстві за місцем їхньої реєстрації, перевіряючі необґрунтовано посилаються на безтоварність операції, неможливість виконання умов договорів підряду із причин відсутності у них необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень. Перевіряючими не взято до уваги того факту, що приватне підприємства "Воллі" на час виконання робіт мало відповідну ліцензію на зайняття господарською діяльністю, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Для отримання такої ліцензії необхідна наявність професійного людського ресурсу із знаннями у галузі будівництва, відповідної техніки і обладнання на праві власності або користування. Втім, такі обставини податковими органами не перевірені і не взяті до уваги, а вибірково здійснено посилання на дані особових справ контрагента станом на червень і вересень 2011 року. Також вказав, що в результаті укладення договорів відбулася фактична поставка будівельних матеріалів і виконання ремонтно-будівельних робіт, які утворили реальні наслідки, об'єми і якість яких підтвердив сам замовник зазначених підрядних робіт. А тому, посилання відповідача на відсутність при укладенні договорів мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Вважає, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу та мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угоди, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. Твердження відповідача про відсутність контрагентів за місцем їх реєстрації на території м. Львова, та як наслідок доказ фіктивності діяльності таких підприємств, позивач спростовує представленими у судовому засіданнями копіями рішень Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року, 19.11.2011 року про розгляд позовних заяв контрагентів щодо визнання правомірності дій Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова при складанні актів перевірок від 30.06.2011 року. За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності угод, укладених позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватним підприємством "Воллі", представник позивача вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні послуг і товару, не можуть бути виключними підставами для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними. Доводи про те, що у актах прийняття підрядних робіт, які виконані приватним підприємством "Воллі", відсутня дата і прізвище посадової особи, яка їх підписала, не може свідчити про нечинність таких актів в цілому, а також про відсутність права на формування податкового кредиту, при умові реальності виконання робіт. Наведенні у судовому засіданні обставини щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва приватного підприємства "Воллі", на думку представника позивача, не стосується операцій, які мали місце із позивачем. Твердження відповідача про неможливість врахування у судовому засіданні первинних документів, які засвідчують товарність господарських операцій і невиконання вимоги відповідача від 20.06.2011 року, представник позивача спростовує тим, що такий запит відповідача складений з порушенням встановленого порядку без зазначення у ньому підстав для його надіслання. А тому, в силу вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245, позивач був звільнений від обов'язку надання відповіді на такий запит. Крім того, такі документи в період перевірки з 31 серпня по 6 вересня 2011 року не надавалися до податкового органу у зв'язку із тим, що у наказі на проведення перевірки №2740 від 31.08.2011 року, вказано про проведення виїзної документальної перевірки, для проведення якої позивач підготовив документи і чекав перевіряю чого безпосередньо на підприємстві. А про те, що це була невиїзна перевірка позивач дізнався отримавши під розписку акт перевірки.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у вересні 2011 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів викладених в письмовому запереченні. Пояснили, що вказаною перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 981 820,13 грн., сплаченого в ціні придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватного підприємства "Воллі" у квітні 2011 року матеріалів і прийнятих підрядних робіт на загальну суму 5 890 920,76 грн. Зустрічною перевіркою по ланцюгу підприємств, які постачали матеріали і виконували для позивача підрядні роботи, встановлено неможливість виконання ними умов договорів поставки і підряду, в тому числі із причин відсутності у них необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності таких підприємств. При проведенні зустрічної перевірки по ланцюгу постачальника позивача, відповідач отримав від Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова акти невиїзних перевірок, якими встановлено безпідставне формування контрагентами у березні-квітні 2011 року сум власних податкових зобов'язань і кредиту з податку на додану вартість. У зв'язку із цим, в ході перевірки не встановлено факту передачі робіт і матеріалів на їх виконання від підрядника до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. А тому, зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 коментованого Кодексу, що вказує на нікчемність і фіктивність правочину із вказаними контрагентами, в тому числі без мети настання реальних наслідків. За таких умов у спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення статей 22 та 185 Податкового кодексу України. Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, то такі дії підприємства, на думку відповідача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. За таких обставин підприємством порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Зазначив, що на час проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватне підприємство "Воллі" за юридичною адресою не знаходилися. Поза межами перевірки, в тому числі після її проведення встановлено, що слідчими органами Державної податкової служби в Львівській області розслідується кримінальна справа за фактами фіктивного підприємництва приватного підприємства "Воллі". Рішення Львівського окружного адміністративного суду щодо оскарження дій податкового органу м. Львова, на які посилається позивач, не мають значення для розгляду даної справи, як такі що не вступили у законну силу у зв'язку із їх оскарженням до апеляційної інстанції. Подані у судовому засіданні первинні документи, які на думку позивача підтверджують спірні господарські операції, не можуть бути використані судом як належні та допустимі докази, оскільки не були представлені позивачем на обов'язкову вимогу відповідача від 20.06.2011 року. Від так, у силу вимог пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, фактично були відсутні у платника податку на час перевірки у вересні 2011 року. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську винесла оскаржувані рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях із коментованими підприємствами, висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення за №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року правомірними.

06.02.2012 року у розгляд справи у відповідності до вимог статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", вступив прокурор м. Івано-Франківська, подавши письмову заяву від 03.02.2012 року за №65-576 вих-12 (том 1 а.с. 99).

Прокурор заперечив проти задоволення адміністративного позову із обставин і мотивів наведених представниками відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" 26.10.2006 року зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, 27.10.2006 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 13).

В період з 31 серпня по 6 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 1 по 30 квітня 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №7314/23-2/34623388 від 13.09.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 184 655,00 грн., а також встановлено заниження позивачем суму даного податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на загальну суму 797 165,00 грн. (том 1 а.с. 12-31).

29.09.2011 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0002492302 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 184 655,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0002452302 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 797 165,00 грн. (том 1 а.с. 32-33).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2011 року та додатків до них, встановлено, що у квітні 2011 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню у товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" будівельних матеріалів і прийняттю від приватного підприємства "Воллі" підрядних робіт. Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні №№9, 21, 32, 38 від 04.04.2011 року, №№41, 42 від 05.04.2011 року, №49 від 06.04.2011 року, №№55, 56 від 07.04.2011 року, №№63, 64 від 08.04.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 636 123,46 грн. (ТзОВ "Крафт ЛВ") та №24 від 21.04.2011 року, №34 від 28.04.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 345 696,67 грн. (ПП "Воллі"), перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із придбання матеріалів і виконання підрядних робіт, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки такі висновки зумовлені відсутністю поставщика і субпідрядника за місцем реєстрації у м. Львові, а також висновками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова , викладених 30.06.2011 року у актах невиїзних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" та приватного підприємства "Воллі". В таких актах зафіксовано, що за результатами досліджень та аналізу документів, які є в облікових справах підприємств, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що у поставщика і субпідрядника відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції даних підприємств не є їх господарською діяльністю. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі матеріалів і робіт від поставщика і підрядника до позивача. Актами перевірки від 30.06.2011 року зроблено висновок про незаконне формування контрагентами сум власних податкових зобов'язань і кредиту з податку на додану вартість за березень-квітень 2011 року (том 1 а.с. 105-117). Такими перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які попадають під визначення статей 22 та 185 Податкового кодексу України, від так позивач здійснив невірне формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки таких контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, зазначено, що договори поставки і субпідряду, укладені позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з прийняття у зазначених вище суб'єктів господарювання матеріалів і підрядних робіт, в результаті чого завищено податковий кредит в загальному розмірі 981 820,13 грн. в ціні сплаченої вартості матеріалів і підрядних робіт згідно податкових накладних №№9, 21, 32, 38 від 04.04.2011 року, №№41, 42 від 05.04.2011 року, №49 від 06.04.2011 року, №№55, 56 від 07.04.2011 року, №№63, 64 від 08.04.2011 року та №24 від 21.04.2011 року, №34 від 28.04.2011 року.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року, суд дійшов висновку про їх протиправність, оскільки вони прийняті необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

Перед дослідженням доводів сторін про правомірність рішень суд вважає за необхідним вирішити питання про належність і допустимість первинних документів бухгалтерської і податкової звітності, поданих позивачем до суду.

В матеріалах справи наявний запит Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 20.06.2011 року №15276/10/23-247/9542 про надання інформації та копій документів з питань фінансово-господарської діяльності позивача із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі" у квітні 2011 року (том 1 а.с. 103).

На вказаний запит позивач скерував відповідь №54 від 06.07.2011 року, в якому письмово підтвердив факт правових відносин із вказаними контрагентами та навів перелік податкових накладних, їх номера, дати складання, суми товару і послуг, суми податку на додану вартість, реквізити постачальника і субпідрядника. Відповідні копії первинних документів на підтвердження таких обставин позивач із листом не скерував (том 1 а.с. 104).

Втім, досліджуючи доводи позивача про невідповідність запиту відповідача від 20.06.2011 року вимогам нормативно-правових актів, судом встановлено наступне.

Підпункт 16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

За змістом підпункту 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 коментованого Кодексу, на який посилався відповідач у своєму листі від 20.06.2011 року, передбачає право для органів державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. При цьому пунктом 73.3 статі 73 Кодексу визначено перелік підстав для звернення до платника податку з відповідним запитом.

Так у відповідності до згадано вище підпункту органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав зазначених в абзацах 4-9 цього пункту.

Пункт 9 "Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 (надалі - Порядок), передбачає, що органи державної податкової служби мають прав звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.

За приписами пункту 10 Порядку, у запиті щодо отримання податкової інформації, серед іншого, зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пункт 12 цього ж Порядку передбачає перелік підстав для надсилання запиту суб'єкту інформаційних відносин.

Оглянувши у судовому засіданні запит відповідача від 20.06.2011 року, суд зазначає, що він не відповідає вимогам вищезазначеного пункту 10 Порядку та пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, так як не містить інформації про підстави для надіслання запиту.

У відповідності до пункту 16 Порядку, у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційніх відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Аналогічну норму містить і абзаці 11 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене лист Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 20.06.2011 року №15276/10/23-247/9542 не є належним чином оформленою письмовою вимогою податкового органу в розумінні Податкового кодексу України, а відтак не був обов'язковим до виконання позивачем.

Досліджуючи доводи представників відповідача про не подачу позивачем при проведенні невиїзної перевірки до податкового органу документів представлених у судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи з'ясовано, що повідомлення відповідача від 31.08.2011 року №21525/10/23-2/12409/154 направлене позивачу на підставі наказу №2718 від 29.08.2011 року, яким повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (том 2 а.с. 144). Однак, як вбачається із пункту 1 копії наказу від 31.08.2011 року із іншим номером №2740, доданого до зазначеного вище повідомлення, перевіряючим наказано провести у позивача виїзну позапланову перевірку (том 2 а.с. 164-165).

Представник позивача у судовому засіданні не подання документів у службовий кабінет перевіряючої пояснив тим, що згідно представленого наказу №2740 позивач очікував проведення документальної виїзної перевірки у офісі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" за юридичною адресою, однак перевіряючий так і не з'явився. Після чого позивачу надали для ознайомлення вже складений акт перевірки, не довівши до відома, що перевірка невиїзна.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав позивачу під час перевірки із 31 серпня по 6 вересня 2011 року наказ №2718 від 29.08.2011 року про проведення невиїзної перевірки. Лише 23.05.2012 року в ході судового розгляду справи відповідач представив лист від 18.05.2012 року, яким повідомив позивача про допущені описки у повідомленні і наказі (том 2 а.с. 176).

Із урахуванням вказаного суд вважає безпідставним посилання представників позивача на те, що в силу вимог пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, документи представлені до суду позивачем фактично були відсутні у платника податку на час перевірки у вересні 2011 року, оскільки своїми діями створили обставину, через яку позивач з об'єктивних причин не представив документи в період з 31 серпня по 6 вересня 2011 року.

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту із 01.01.2011року врегульовані положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання такого Кодексу.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначеного згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо вони не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

01.04.2011 року позивачем укладено із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" договір купівлі-продажу товару на придбання будівельних матеріалів (том 1 а.с. 130).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу контрагентом-продавцем були відчужені і поставлені позивачу дріт (діаметром 3 і 4 мм), камінь бутовий і негабаратиний, труби водоспускові (діаметром 0,5 м), тканина мішкова, мастика морозостійка, бітум нафтовий. Продавцем складані і видані позивачу видаткові накладні №РН-0000071, № РН-0000074 від 01.04.2011 року, №РН-0000072, № РН-0000075 від 04.04.2011 року, №РН-0000073, № РН-0000076 від 05.04.2011 року, №РН-0000077 від 06.04.2011 року, №РН-0000079, № РН-0000084 від 07.04.2011 року, №РН-0000078, № РН-0000081 від 08.04.2011 року на загальну суму 3 816 740,74 грн. (том 1 а.с. 131-142). Видано податкові накладні №№9, 21, 32, 38 від 04.04.2011 року, №№41, 42 від 05.04.2011 року, №49 від 06.04.2011 року, №№55, 56 від 07.04.2011 року, №№63, 64 від 08.04.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 636 123,46 грн. (том 1 а.с. 143-154).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені контрагентом будівельні матеріали у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №№48-49 від 27.04.2011 року, №62 від 04.05.2011 року, №69 від 11.05.2011 року, №82 від 12.05.2011 року, №91 від 13.05.2011 року, №96 від 16.05.2011 року, №105 від 18.05.2011 року, №138 від 27.05.2011 року, №142 від 30.05.2011 року, №146 від 02.06.2011 року, №160 від 09.06.2011 року, №166 від 10.06.2011 року, №175 від 16.06.2011 року і №10 від 19.07.2011 року (том 1 а.с. 156-171).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманих від контрагента-постачальника зазначених вище будівельних матеріалів і використання їх у межах господарської діяльності по поточному ремонту доріг місцевого значення у Верховинському районі Івано-Франківської області. Зокрема, така обставина підтверджується Інформацією про виконані роботи та витрачені будівельні матеріали, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ", у підрядних роботах, що проводилися приватним підприємством "Воллі" та безпосередньо самим товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" при поточному ремонті автомобільної дороги місцевого значення Устеріки-Пробійнівка Верховинського районі Івано-Франківської області; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за квітень 2011 року при поточному ремонті автомобільної дороги місцевого значення Устеріки-Пробійнівка Верховинського районі Івано-Франківської області №1 і №2 від 18.04.2011 року на суми 998 540,70 грн. і 1 075 639,32 грн. відповідно; актами списання матеріалів №СпТ-000003 і №СпТ-000003 від 29.04.2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за квітень 2011 року при поточному ремонті автомобільної дороги місцевого значення Соколіка-Річка Верховинського районі Івано-Франківської області від 18.04.2011 року (том 1 а.с. 176-191, том 2 а.с. 85-110).

Зазначені вище первинні документи бухгалтерського обліку вказують на те, що позивачем придбано і отримано будівельні матеріали, проведено за них оплату та в подальшому використано при здійсненні поточному ремонті автомобільної дороги місцевого значення Устеріки-Пробійнівка і Соколіка-Річка Верховинського районі Івано-Франківської.

Щодо субпідрядних робіт судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Олевське шляхово-будівельне управління №42" і позивачем уклало договір підряду №11 01.04.2011 року (із урахуванням додаткової угоди №1 від 02.04.2011 року) на виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги місцевого значення Устеріки-Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області на ділянці км16+000-км27+000, загальна вартість робіт згідно якого становила 13 248 282,00 грн. (том 1 а.с. 204-208). Із змісту листа Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області №0110-3/219 від 02.03.2012 року даний договір підряду №11 підписаний відкритим акціонерним товариством "Олевське шляхово-будівельне управління №42" у межах генерального договору №19 від 07.05.2009 року, який в свою чергу укладений із замовником Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області (том 2 а.с. 49-50). На його виконання між сторонами виготовлено і складено локальні і зведені кошториси з розрахунком ціни.

В подальшому у мажах договору підряду №11 від 01.04.2011 року позивачем 01.04.2011 року укладено із приватним підприємством "Воллі" договір субпідряду №02/Д по поточному ремонту автомобільних доріг місцевого значення в Івано-Франківській області орієнтовною загальною вартістю робіт 3 000 000,00 грн. (том 1 а.с. 172-174).

На виконання зазначеного договору субпідряду та за результатами виконання робіт між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" і приватним підприємством "Воллі" складено і підписано акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за квітень 2011 року №1 на суму 998 540,70 грн. та №2 на суму 1 075 693,32 грн., а також відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 до зазначених актів на загальну суму 2 074 180,02 грн. (том 1 а.с. 176-191). Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" №31 від 06.03.2012 року вказані вище акти №1 і №2 підписані уповноваженими особами сторін 18.04.2011 року (том 2 а.с. 41).

За кожним об'ємом робіт приватним підприємством "Воллі" видано податкові накладні №24 від 21.04.2011 року на суму 998 540,70 грн. та №34 від 28.04.2011 року на суму 1 075 693,32 грн., в тому числі податку на додану вартість на загальну суму 345 696,67 грн. (том 1 а.с. 192-194).

За прийняті роботи позивач здійснив оплату у безготівковій формі, в тому числі платіжними дорученнями №70 від 11.05.2011 року, №83 від 12.05.2011 року, №90 від 13.05.2011 року, №95 від 16.05.2011 року, №104 від 18.05.2011 року, №137 від 27.05.2011 року і №141 від 30.05.2011 року (том 1 а.с. 195-202).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що приватне підприємство "Воллі" виконало частину робіт на об'єкті ''Устеріки-Пробійнівка''на суму 2 074 180,02 грн. у межах виконання договору підряду №11 від 01.04.2011 року, укладеного позивачем із відкритим акціонерним товариством "Олевське шляхово-будівельне управління №42", загальна вартість підрядних робіт по якому становила 13 248 282,00 грн. На підтвердження конкретного об'єму виконаних приватним підприємством "Воллі" відповідного виду робіт, позивач подав розрахунок від 11.04.2012 року (том 2 а.с. 87-88).

На підтвердження обставини про фактичне виконання ремонтних робіт і використання при їх здійснені будівельних матеріалів у справі наявний лист Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області №0110-3/219 від 02.03.2012 року, за змістом якого у межах дії договору №19 від 07.05.2009 року проведено виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги місцевого значення Устеріки-Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області на ділянці км16+000-км27+000. Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області, як замовник зазначених робіт, прийняла 18.04.2011 року такі роботи на підставі трьохстороннього акту приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 13 248 282,00 грн., складного за участю Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області, відкритого акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління №42" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" (том 1 а.с. 210-226, том 2 а.с. 49).

Лист аналогічного змісту представив у судовому засіданні прокурор, в яких не містяться даних про неналежне виконання чи невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" підрядно-ремонтних робіт (том 2 а.с. 161).

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано будівельні матеріали, прийнято підрядні роботи та сформувало податковий кредит у межах здійснення власної господарської діяльності.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій по вказаних у договорах від 01.04.2011 року умовах із причин відсутності товарно-транспортних накладних, які б засвідчували рух активів, суд зазначає, що у договорі купівлі-продажу будівельних матеріалів не міститься посилання щодо організації і проведення транспортування товару позивачем самостійно. У своєму поясненні представник позивача вказав, що камінь бутовий і негабаратиний, труби водоспускові, дріт для в'язання каркасів габіонних ящиків, тканина мішкова, мастика морозостійка постачалися товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" транспортними засобами останнього безпосередньо на об'єкт ремонтних робіт Устеріки-Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області. У зв'язку із специфікою матеріалу, якому не потрібний особливий догляд, його розгрузка і складування здійснювалася на місці, і по мірі необхідності такий будівельний матеріал улаштовувався у дорогу, підпірні стінки та габіонні ящики, тощо. А за таких умов, товарно-транспортні накладні зберігаються у поставщика, оскільки контроль за перевезенням їх позивач не здійснював.

Згідно пункту 1.1. договору субпідряду ремонтні роботи виконуються приватним підприємством "Воллі" власними силами і засобами підрядника. У договорі відсутні умови про обов'язок позивача вирішувати питання придбання, транспортування і зберігання будь-яких будівельних матеріалів, а отже такий обов'язок наявний у приватного підприємства "Воллі".

Допитані у судовому засіданні в якості свідка виконроби товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що у квітні 2011 року здійснювали за приватним підприємством "Воллі" внутрішній технічний нагляд за технологією виконання робіт, їх повноти, фізичних об'ємів, послідовності і якості. Показали про наявність на об'єкті відповідальних осіб і із сторони субпідрядника, працівники якого проживали на місці будівництва у пересувних тимчасових ''вагончиках''. Роботи виконували технікою, яка була доставлена ними на об'єкт самостійно. При виконанні певних об'ємів робіт, перевіряли їх і повідомляли адміністрацію підприємства про наявність таких фактів. Транспортування товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватне підприємство "Воллі" будівельних матеріалів і власного обладнання здійснювалося ними самостійно вантажними автомобілями із державними номерними знаками Львівської області.

Із урахуванням вказаного вище, суд відхиляє твердження представників відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування і зберігання будівельних матеріалів, їх влаштованих при поточному ремонті автомобільних доріг у спірних відносинах.

На спростування пояснень представника позивача та показів свідка Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську -суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватне підприємство "Воллі" в квітні 2011 року не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання договори підряду, субпідряду, оренди обладнання і транспортних засобів, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання господарських зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка".

На пропозицію суду, в судовому засіданні представники відповідача не надали суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських і фінансових документів, про те, що весь обсяг будівельно-ремонтних робіт в межах договору субпідряду від 01.04.2011 року, придбання і влаштування матеріалів по поточному ремонту комунальних автодоріг доріг, здійснено виключно за рахунок робочої сили працівників товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка". Або ж із залученням останнім до підряду інших суб'єктів господарювання, що виключає і спростовує доводи позивача про поставку матеріалів і виконання таких робіт товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Окрім того, зважаючи на специфіку діяльності приватного підприємства "Воллі" (господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури), яка була предметом правочину та не визнається відповідачем, вищезазначене підприємство мало відповідну ліцензію на здійснення даного виду діяльності (том 2 а.с. 39-40). Доказів про протиправність отримання підприємством-контрагентом зазначених ліцензій серії АВ №556515 і АГ №574709, чи порушення ліцензійних умов в частині недостатності професійної робочої сили, відсутності техніки, устаткування або обладнання, відповідачем у судовому засіданні не надано.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів позивача, що стали підставою для прийняття рішення від 29.09.2011 року, судом також встановлено наступне.

В акті перевірки позивача від 13.09.2011 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ", приватним підприємством "Воллі" і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки, викладені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова у актах невиїзних документальних перевірок №921/23-2/34029609 і №943/23-2/37399009 від 30.06.2011 року (том 1 а.с. 105-117).

Як вбачається із вказаних актів невиїзної документальної перевірки встановлено незаконне формування такими суб'єктами господарювання власного податкового кредиту з підприємствами постачальниками та відповідно незаконне формування податкового зобов'язання по взаємовідносинах з підприємствами покупцями за період березень-квітень 2011 року.

Такі висновки Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова сформовані виходячи лише із факту не знаходження підприємств за їх юридичною адресою, відповідним не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємств відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначеного податкового органу.

Жодного конкретного факту не придбання, чи не можливості здійснити придбання товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" будівельних матеріалів, та фактів неможливості виконувати приватним підприємством "Воллі" господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури, які у свою чергу придбав і прийняв позивач, у актах перевірок від 30.06.2011 року відсутні.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У досліджуваних актах від 30.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова зроблено висновок про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засови. Однак, такий висновок перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, в порушення вимог Порядку, складено акти від 30.06.2011 року і сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", в втому числі і по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти невиїзних перевірок контрагентів позивача від 30.06.2010 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість в розмірі 981 820,13 грн., безпідставними.

Як з'ясовано судом із згаданих вище актів перевірок товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватне підприємство "Воллі", на час здійснення господарських операцій з позивачем були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.03.2011 року №100327120 та від 02.03.2011 року №100327116 (том 1 а.с. 106, зворотній сторона а.с. 113).

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання виконаних робіт відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів підряду представництво інтересів контрагента здійснював представник, який діяв від імені товариства, а також надав всі копії документів, підписані керівником такого підприємства, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням робіт і перевірки їх якості, повноти.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності підрядних організацій за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

У Законі України "Про податок на додану вартість", Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цими Законами зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи -контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання матеріалів і прийняття підрядних робіт у контрагента-постачальника є в наявності у позивача.

Не знаходження контрагентів за місцем реєстрації, відсутності відповідальних посадових осіб і фіктивного здійснення підприємницької діяльності також спростовуються копіями постанов Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у справі №2а-8423/11/1370 та від 19.12.2011 року у справі №2а-8365/11/1370, які вказують на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватне підприємство "Воллі" не погоджуються із результатами перевірок від 30.06.2011 року і оскаржують їх до суду (том 1 а.с. 245-246, том 2 а.с. 23-26).

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними постачальником і субпідрядником, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем будівельних матеріалів, прийняттям робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо купівлі позивачем матеріалів і прийняття підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватного підприємства "Воллі", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність і фіктивність угод, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду (субпідряду) між позивачем і контрагентами, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання таких угод недійсними не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В акті перевірки позивача від 13.09.2011 року перевіряючими по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочинів, укладення яких на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивачем і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Суд вважає недостатнім посилання представника відповідача на сам факт порушення Слідчим управлінням Державної податкової служби у Львівській області кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва приватного підприємства "Воллі", за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, на підтвердження чого надали суду лист №713/09-00 від 29.02.2012 року (том 2 а.с. 71). Із змісту даного листа вбачається, що досудове слідство у справі триває і кримінальна справа до суду для розгляду по суті на скерована. У листі цитуються окремі уривки із пояснення директора приватного підприємства "Воллі" ОСОБА_7 про те, що він ніякого відношення до господарської діяльності товариства не мав і не має. В той же час, із наявного у матеріалах справи письмового пояснення ОСОБА_7 від 05.08.2011 року у пункті 2, 3, 5 і 18 останній зазначив, що перед перереєстрацією підприємства громадянин ОСОБА_8 запропонував взяти участь у спільному веденні бізнесу, який в свою чергу і здійснював ведення бухгалтерського і податкового обліку підприємства. ОСОБА_7 ствердив, що він як директор підписував документи, в тому числі і фінансові, форму та зміст яких не пам'ятає. На запитання працівника податкової міліції, чи видавав будь-кому доручення представляти інтереси приватного підприємства "Воллі", відповів, що не може пригадати, не спростувавши при цьому факту уповноваження інших осіб, про яких вказав у поясненні, на представництво інтересів підприємства при здійсненні господарської діяльності.

За таких обставин безпідставними є посилання представників відповідача на те, що всі документи бухгалтерського і податкового обліку, які подані позивачем до суду по спірних операціях, підписані не уповноваженими особами приватного підприємства "Воллі".

Суд відхиляє також твердження представників відповідача про те, що наявний у матеріалах справи Висновок спеціаліста №715 від 22.08.2011 року стверджує факт не підписання ОСОБА_7 всіх документів бухгалтерського і податкового обліку у 2011 році, в тому числі тих, які є предметом дослідження у справі.

Із змісту наявної у матеріалах справи такого Висновку спеціаліста судом встановлено, що дослідження проведено по податковій накладній №149 від 30.06.2011 року і №23 від 20.04.2011 року, по яких позивач не формував власний податковий кредит. До того ж, спеціаліст за результатами дослідження не дійшов однозначного висновку, оскільки вказав, що такі документи виконані ймовірно не ОСОБА_7, а двома іншими особами (том 2 а.с. 72-75).

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватного підприємства "Воллі" фіктивного підприємництва.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України №01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів підряду (субпідряду), укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні послуг, робіт, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що виявлені перевіркою відсутність у актах приймання виконаних підрядних робіт дати їх складання і прізвища особи, яка здійснила підпис, не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати юридичну особу (приватне підприємство "Воллі"), яка брала участь у складанні таких актів, в тому числі і особу суб'єкта господарювання, який виконав роботи, вид робіт, їх вартість, дату здійснення операції, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Дослідивши у судовому засіданні податкові накладні №№9, 21, 32, 38 від 04.04.2011 року, №№41, 42 від 05.04.2011 року, №49 від 06.04.2011 року, №№55, 56 від 07.04.2011 року, №№63, 64 від 08.04.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 636 123,46 грн. (ТзОВ "Крафт ЛВ") та №24 від 21.04.2011 року, №34 від 28.04.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 345 696,67 грн. (ПП "Воллі"), які взяли участь у формуванні податкового кредиту позивача по спірних операціях, суд констатує, що вони складені і заповнені відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договори купівлі-продажу, виконання субпідрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, податкові накладні, платіжні документи про оплату за виконані роботи), які підтверджують факт реальності господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 981 820,13 грн. у квітні 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт ЛВ" і приватним підприємством "Воллі", так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість та правомірно віднесено у квітні 2011 року до податкового кредиту відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами таких господарських операцій та належним чином оформленими податковими накладними, які видані позивачу за результатами придбання товару і виконання робіт.

В зв'язку з цим оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесене без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0002452302 та №0002492302 від 29.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" (ідентифікаційний номер 34623388) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 11.06.2012 року.