Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-35/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/800/7448/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Ніка»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2а-35/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Ніка»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Ніка» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002452302 від 29 вересня 2011 року та № 0002492302 від 29 вересня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ІБК «Ніка» судові витрати в розмірі 2 146,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС задоволено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишення в силі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ІБК «Ніка» з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року по взаєморозрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт ЛВ» та Приватним підприємством «Воллі», за результатами якої складено акт № 7314/23-2/34623388 від 13 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002452302 від 29 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 797 166,00 грн. (797 165,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002492302 від 29 вересня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 184 655,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Крафт ЛВ» та ПП «Воллі», з підстав нікчемності договорів, укладених між ТОВ «ІБК «Ніка» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на дані автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до яких контрагентами позивача - ТОВ «Крафт ЛВ» та ПП «Воллі» не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ІБК «Ніка».

Крім того, відповідач посилався на відсутність у постачальників позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення обумовленої договорами діяльності, а також ненадання ТОВ «ІБК «Ніка» на запит ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС № 15276/10/23-247/9542 від 20 червня 2011 року завірених копій первинних документів, які б підтверджували правомірність формування позивачем податкового обліку при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Крафт ЛВ» та ПП «Воллі».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повне задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру спірних господарських операцій.

Також, на думку Львівського апеляційного адміністративного суду, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про об'єктивність причин непредставлення позивачем документів на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу та, відповідно, необґрунтовано тлумачено норми ПК України на користь ТОВ «ІБК «Ніка».

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, (далі - Порядок) передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Перелік підстав для надіслання запиту суб'єкту інформаційних відносин визначений в пункті 12 Порядку.

Відповідно до пункту 16 Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Поряд з цим при дослідженні запиту контролюючого органу № 15276/10/23-247/9542 від 20 червня 2011 року судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що вказаний запит не містить підстав для його надіслання, а відтак обов'язок у позивача щодо надання відповіді на такий запит був відсутній.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІБК «Ніка» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Крафт ЛВ» будівельних матеріалів та у ПП «Воллі» субпідрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується дослідженими Івано-Франківським окружним адміністративним судом первинними документами (видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3) та платіжними дорученнями.

Також, судом першої інстанції досліджено факт використання придбаних позивачем товарів та робіт у власній господарській діяльності та встановлено, що придбані у ТОВ «Крафт ЛВ» будівельні матеріали використано при здійсненні поточного ремонту доріг місцевого значення у Верховинському районі Івано-Франківської області, які проводились ПП «Воллі» та безпосередньо самим ТОВ «ІБК «Ніка».

В свою чергу, результати виконаних за договором субпідряду № 02/Д від 01 квітня 2011 року, укладеним з ПП «Воллі», робіт передано позивачем Відкритому акціонерному товариству «Олевське шляхово-будівельне управління № 42» в рамках виконання договору № 11 від 01 квітня 2011 року та додаткової угоди № 1 від 02 квітня 2011 року до нього.

Отже, з огляду на факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Крафт ЛВ» та робіт у ПП «Воллі», висновок суду першої інстанції про задоволення позову слід визнати обґрунтованим.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Ніка» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.