Ухвала

від 11.06.2012 по справі 2а-10124/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 2927/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.

при секретарі судових засідань Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі за позовом ТзОВ «Кроно-Україна» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

15 вересня 2011 року позивач - ТзОВ «Кроно-Україна» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування трьох податкових повідомлень - рішень від 08.08.2011 року: № 0001232301/15745 з податку на прибуток на загальну суму 223 255 грн. 66 коп., в тому числі за основним платежем - 178 604 грн. 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 652 грн. 13 коп.; № 0001302301/15743 з податку на додану вартість, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 425 056 грн. 11 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; № 0001332301/15742 з податку на додану вартість, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку 554636 грн. 51 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, вважаючи нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Прайм-Девелопмент», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Юміс-Груп», ТзОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Версант», ПП «Трансзахідком» внаслідок відсутності у позивача під час перевірки товарно-транспортних накладних та недостатньої доказовості первинних бухгалтерських документів, щодо підтвердження фактичного виконання послуг. Посилається на невідповідність оскаржуваних рішень наказу ДПА України № 985 від 22.12.2010 року «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», неможливість застосування до позивача штрафних санкцій, які не були встановлені на дату вчинення стверджуваного порушення, втрату чинності податковими законами у зв'язку із вступом у силу ПК України. Просить позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.08.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки податковим органом з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено, що платником не надано документів, які б посвідчували якість товарів та їх походження, зазначених у податкових накладних, тобто сертифікати якості та відповідності товарно-транспортним накладним. До перевірки не надано документів, які б фіксували факт здійснення операцій з перевезення товару перевізником та містили інформацію про номенклатуру товару, який перевозився; про транспортний засіб, місце завантаження та місце розвантаження товару. При перевірці не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій - місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлені актом № 881/23-2/31147999 від 27.07.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178 604,53 грн. , у тому числі по періодах: піврічя 2010 року в сумі 252 785,92 грн., 9 місяців 2010 року в сумі 851 008,06 грн., 2010 рік в сумі 178 604,53 грн.;

п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в травні 2011 року всього у сумі 554 636,51 гри.; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 425056,11 грн.;

п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.п.4.2.1, п.п.4.2.9, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.п. 6.5.1, п.п. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п.8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України в результаті чого за період 01.01.2010- 31.03.2011рр. донараховано податку з доходів (на доходи) фізичних осіб в сумі 1315,80 грн.;

п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1-ДФ, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281, п.п. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, р. ІІІ «Порядок заповнення податкового розрахунку» Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за № 46/18784, в частині неповідомлення ДПІ про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб (СПД) за період 01.01.2010 року - 31.03.2011 року;

п. 2.11, п. 3.1, п. 7.47 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме: встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, які би підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 5 230, 20 грн.;

п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство не утримало і не внесло до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи на суму 16312 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, основу порушення відповідач вбачає в завищенні позивачем валових витрат в сумі 2993620,81 грн. по контрагентах: ТзОВ "Прайм- Дівелопмент" на суму 1182810,25 грн.; ТзОВ "Екопласт Львів" на суму 176812,15 грн.; ПП ''Версант" на суму 929924,70 грн.; ТзОВ "Юміс-Груп" на суму 88406,65 грн.; ТзОВ "Універсал Сервіс Україна" на суму 215600,05 грн.; ПП "Трансзахідком" на суму 1113109,80 грн. Відповідач констатує нікчемність правочинів, вчинених позивачем з вказаними контрагентами як наслідок їх безтоварності та спрямованості на заниження об'єктів оподаткування.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з інформації про те, що ТзОВ "Прайм- Девелопмент", ТзОВ "Екопласт Львів", ТзОВ "Юміс-Груп", ТзОВ "Універсал Сервіс Україна" зареєстровані за місцем масової реєстрації і місцезнаходження їх не встановлено. Актом ДПІ у Залізничному районі від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220 встановлено безтоварний характер операції ТзОВ "Екопласт Львів" та нікчемність правочинів за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р. Актом Новомосковської ОДПІ "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Юміс-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р." встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення підприємницької діяльності. Аналогічний висновок щодо ТзОВ "Універсал Сервіс Україна" підтверджується актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 р. №597/19039522 "Про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ "Універсал Сервіс Україна" з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року". Аналогічний висновок щодо ТзОВ "Прайм Дівелопмент" підтверджується актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.05.2011 р. №3054/23-11/35143076 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ "Прайм-Дівелопмент" з питань підтвердження отриманих від платника податків ТзОВ "Кроно-Україна" відомостей". ПП "Версант" не подає декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 р. та декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р.; ПП "Трансзахідком" не подав декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 року.

На підставі вказаного вище акта перевірки, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові винесено податкові повідомлення - рішення від 08.08.2011 року: № 0001232301/15745 з податку на прибуток на загальну суму 223 255 грн. 66 коп., в тому числі за основним платежем - 178 604 грн. 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 652 грн. 13 коп.; № 0001302301/15743 з податку на додану вартість, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 425 056 грн. 11 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; № 0001332301/15742 з податку на додану вартість, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку 554636 грн. 51 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Прайм-Девелопмент», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Юміс-Груп», ТзОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Версант», ПП «Трансзахідком», а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами, оскільки реальність господарських операцій щодо виконання робіт підтверджується наявними у позивача усіма первинними документами, які характерні для даного виду договорів, а отримані позивачем послуги безпосередньо пов'язані з його господарською діяльності, що виключає фіктивність правочинів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 5.1 вищезазначеного Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 04.01.2010 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ "Прайм-Дівелопмент" (продавець) був укладений договір № 83/01/10 щодо придбання лісопродукції. Поставка якої здійснюється на склади позивача автотранспортом продавця і за рахунок продавця (п. п. З.6., З.7.). Продукція вважається прийнятою за кількістю у відповідності до товарно-транспортних накладних з підписом і печаткою уповноваженої особи продавця. Перехід права власності та всіх ризиків на лісопродукцію від продавця покупцю здійснюється в момент підписання сторонами товарно-транспортної накладної або специфікації. 03.08.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП "Версант" (продавець) був укладений договір № 167/08/10 щодо придбання лісопродукції на подібних умовах. 10.03.2010 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ "Юміс-Груп" (постачальник) був укладений договір поставки товару № 10-03/11/СФ, у відповідності до якого разом із товаром постачальник відправляє покупцеві оригінали видаткової накладної, рахунку-фактури, сертифікат якості товару, податкової накладної (п. 2.2.), у випадку ненадання яких покупець має право відмовитись від прийняття партії товару до моменту надання усіх документів (п. 2.З.). Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару на підставі товарно - транспортної накладної (п. 7.2.). 01.01.2008 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ "Універсал Сервіс Україна" (постачальник) був укладений договір поставки продукції № 08285 на подібних умовах. Також, 01.09.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП "Трансзахідком" (продавець) був укладений договір щодо придбання лісопродукції № 172/09/10 на подібних умовах. Позивач також на підставі накладних, без укладення договору, придбавав у ТзОВ "Екопласт Львів" товарно - матеріальні цінності, що підтверджується відповідними накладними.

Вказані правочини фактично виконувались сторонами, що підтверджується накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими документами про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей. Посилання відповідача щодо недостатньої інформативності зазначених документів в частині того, що з них не вбачається ким саме і де саме було прийнято та розвантажено товар, спростовується змістом цих документів, викладених у формі, передбаченій законом. Не відповідає законодавству також посилання відповідача на наказ №488/346 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" враховуючи, що вказаний документ не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної у відносинах поставки не визнається порушенням закону при формуванні валових витрат.

Враховуючи викладені обставини справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами по вказаних вище договорах. Наявні у позивача також і документи, які підтверджують факт сплати ПДВ в ціні придбаних товарів, що підтверджується платіжними дорученнями. Крім цього, отримані позивачем товари від контрагентів на підставі вказаних вище договорів, використані у безпосередній господарській діяльності позивача, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат на придбання таких товарів до складу валових витрат.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «Прайм-Девелопмент», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Юміс-Груп», ТзОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Версант», ПП «Трансзахідком» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемник є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Бельгії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації як на підставу для збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні податкового кредиту позивачу.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про контрагентів позивача було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке також мало належним чином оформлене свідоцтва платника ПДВ.

Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях ТзОВ «Кроно-Україна»» вини та умислу. Договори реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі спірних договорів з ТзОВ «Прайм-Девелопмент», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Юміс-Груп», ТзОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Версант», ПП «Трансзахідком» та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року по справі № 2а-10124/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: М.П. Кушнерик

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 15.06.2012 року.