Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а-10124/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/48058/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі№ 2а-10124/11/1370 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові проскасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року у справі № 2а-10124/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.08.2011 року № 0001232301/15745; від 08.08.2011 року № 0001302301/15743; від 08.08.2011 року № 0001332301/15742.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 7.1, пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З доданих до касаційної скарги документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби підлягає задоволенню.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові планової виїзної перевірки ТОВ «Кроно-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, складено акт № 881/23-2/31147999 від 27.07.2011 року, яким зафіксовано завищення позивачем валових витрат в сумі 2 993 620,81 грн. по контрагентах: ТОВ «Прайм-Дівелопмент»на суму 1 182 810,25 грн.; ТОВ «Екопласт Львів»на суму 176 812,15 грн.; ПП «Версант»на суму 929 924,70 грн.; ТОВ «Юміс-Груп»на суму 88 406,65 грн.; ТОВ «Універсал Сервіс Україна»на суму 215 600,05 грн.; ПП «Трансзахідком»на суму 1 113 109,80 грн. Відповідач стверджує про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з вказаними контрагентами як наслідок їх безтоварності та спрямованості на заниження об'єктів оподаткування.

На підставі вказаного акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011 року № 0001232301/15745 з податку на прибуток на суму 223 255,66 грн., з яких 178 604,53 грн. за основним платежем, 44 651,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.08.2011 року № 0001302301/15743 з податку на додану вартість, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 425 056,11 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; від 08.08.2011 року №0001332301/15742 з податку на додану вартість, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку 554 636,51 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні правочини, укладені позивачем з ТОВ «Прайм-Дівелопмент», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Версант», ТОВ «Юміс-Груп», ТОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Трансзахідком», фактично виконувались сторонами, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими документами про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Судами встановлено, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та первинні документи, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами по вказаних вище договорах, платіжні доручення які підтверджують факт сплати ПДВ в ціні придбаних товарів. Крім цього, отримані позивачем товари від контрагентів за спірними договорами, використані у безпосередній господарській діяльності товариства, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надає право на віднесення витрат на придбання таких товарів до складу валових витрат.

Вказані обставини спростовують доводи податкового органу про нікчемність вищезгаданих правочинів.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Судами обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Оскільки на момент проведення позивачем господарських операцій відомості про контрагентів позивача було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке також мало належним чином оформлене свідоцтва платника ПДВ, суди дійшли вірного висновку про дотримання товариством вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову у зв'язку протиправністю оскаржених податкових повідомлень-рішень, адже позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі спірних договорів з ТОВ «Прайм-Девелопмент», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Юміс-Груп», ТОВ «Універсал Сервіс Україна», ПП «Версант», ПП «Трансзахідком»та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, підтверджених належними первинними документами.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі № 2а-10124/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак